16.3 Шляхи удосконалення функціонування міського пасажирського транспорту

Досвід життєдіяльності вітчизняних і закордонних міст, а також результати західних досліджень свідчать, що вирішувати проблему підвищення мобільності міського населення при безумовному забезпеченні повної безпеки здоров’ю людей, зменшенні забруднення навколишнього середовища можна завдяки реалізації наступних заходів [37]:

• припинення „розтягування” територій міст спричинить підвищення щільності міських зон, що позитивно вплине на функціонування громадського транспорту; в міських районах з невеликою щільністю населення дуже великі витрати на утримання громадського транспорту, що спричиняє збільшення поїздок автомобілем; австрійськими вченими встановлено, що витрати на громадський транспорт (в відсотках від ВВП) зростають при зменшені щільності міських зон; в міських зонах із високою щільністю населення кількість поїздок людей на громадському транспорті найбільша;

• розвиток привабливих станцій громадського транспорту в районах місць компактного проживання громадян необхідно враховувати в плануванні міського будівництва і розвитку міських зон; наявність таких станцій, як свідчить закордонний досвід, сприяє зниженню ролі легкового автомобіля при скорочені часу ходу людини до найближчої станції і збільшені пасажирообороту громадського транспорту; розміщення різноманітних комерційних установ поблизу станцій підвищить привабливість громадського транспорту; відстані від таких установ і місць проживання до станцій громадського транспорту не повинні бути більшими, ніж відстані до місць розміщення стоянок автомобілів та відстаней коротких прогулянок;

• звільнення центральної міської зони від дорожніх пробок і парковок сприяє підвищення привабливості центральної частини міста для населення; стає більш доступною не автомобілям, а мешканцям, для здійснення покупок в магазинах, комерційної, культурної діяльності, відвідувань музеїв, театрів, історичних місць, прогулянок і відпочинку; установи історичного, культурного значення розміщуються, як правило, на малій, центральній території міст, що вимагає використовувати наступні рішення: обмеження доступу до центральної частини міста легкових автомобілів (за виключенням автомобілів місцевих жителів і автомобілів, що обслуговують торгові заклади, яки там розташовані), доведення вуличного паркування до мінімуму; реалізація раціональних схем дорожнього руху без наскрізного руху транспорту через центр міста (за виключенням руху велосипедистів і існуючих автобусних, тролейбусних і трамвайних маршрутів);

• переведення вулиць центральних частин міста в пішохідні зони із збільшенням торгових точок і ліквідацією паркування машин збільшує обіг місцевої торгівлі, а отже – доходні надходження до міського бюджету; розміщення місць для паркування легкових автомобілів не впливає позитивно на торгівлю;

• реалізація строгої політики паркування легкових автомобілів в центральній частині міста – основний засіб забезпечення раціонального регулювання міського руху; обмеженням парковок в центрі міста можна заставити людей більше користуватися громадським транспортом, що зменшить кількість дорожніх пробок; із збільшенням місць для паркування, як свідчить досвід, кількість пробок зростає; ефективну політику паркування можна реалізувати, перш за все, обмеженням нових місць паркування, безкоштовних стоянок біля місць роботи, площ існуючих в центрі міста стоянок, оптимізувати використання стоянок і забезпечити виконання правил паркування;

• надання громадському міському транспорту на вулицях міст окремої смуги руху призводить до збільшення пасажирообороту автобусів, збільшення їх швидкості і надійності, скорочення експлуатаційних витрат через зменшення резерву транспортних засобів, які необхідні для компенсації затримок в русі, підвищення частоти руху, скорочення інтервалів руху і в результаті до зменшення тривалості поїздки пасажирів;

• впровадження в транспортних засобах низької підлоги (в одному рівні із посадочною площадкою) полегшує та прискорює посадку багатьох категорій пасажирів, особливо дітей, пасажирів із важким багажем і дитячими колясками і людей із ускладненнями в пересуванні;

• використання метрополітенів і приміських залізничних ліній, незважаючи на потребу значних інвестицій для їх розвитку, найбільш ефективний шлях вирішення проблеми перевезень тисяч громадян в години максимальних перевезень; вони є самим дешевим видом транспорту;

• впровадження привабливих пересадочних вузлів сприяє підвищенню ефективності роботи громадського транспорту; у великих містах пасажири вимушені робити пересадки з одного виду міського транспорту на інший, що призводить до втрат їх особистого часу; раціональні пересадочні вузли з сучасним дизайном і необхідною інфраструктурою (наявність кафе, магазинів, зон відпочинку) дають можливість пасажирам використовувати з користю свій час;

• впровадження інтегрованих інформаційних систем дозволяють планувати і здійснювати поїздки „від дверей до дверей”; пасажирів необхідно забезпечити зручною і легкою для розуміння інформацією про розклад руху транспортних засобів, ціни, маршруту руху, перелік послуг, що надає пасажирам транспорт; завдяки передовій техніці та технологіям (буклети, довідкові бюро, телефоні довідникові служби, Інтернет-сайти, інформація на зупинках, в місцях пересадок, в транспортних засобах) пасажири забезпечуються детальною інформацією в реальному режимі часу в будь-якому місці свого знаходження;

• впровадження електронних систем продажу квитків полегшує користування громадським транспортом (полегшує пересадки, передбачає користування довгостроковими проїзними квитками); використання автоматизованих систем зборів плати за проїзд і безконтактних електронних карт більш ефективні, ніж існуюча система продажу квитків через свою простоту у використанні, стягування плати в залежності від відстаней поїздки та періоду доби (інтенсивного, неінтенсивного руху), безпеку розрахунків, ведення безгрошових розрахунків, зменшення безквиткових проїздів;

• введення спеціальної плати за здійснення по місту поїздок легковим автомобілем надасть можливість ліквідувати безкоштовність їх проїзду по дорогах, невеликої ціни за паркування, компенсувати витрати за заподіяну шкоду від перевантаженості, атмосферних забруднень і шуму; впровадження такого заходу можна здійснювати за рахунок збільшення зони платного паркування на вулицях для жителів міст і приїжджих, посилення контролю за паркуванням і жорсткості при стягувані штрафів, введення податків з метою обмеження в наданні службових автомобілів і безкоштовних для них стоянок біля робочого місця;

• проведення інноваційного інвестування в громадський транспорт, що піде на користь державі і громадянам; фінансування розвитку громадського транспорту повинно проводитися не лише за рахунок стягнення із пасажирів провізної плати, а і за рахунок місцевих бюджетів, передбачивши надходження до них відповідних коштів; громадяни, які систематично не користуються громадським транспортом мусять теж вносити свою частку в його розвиток через отримувані зручності користуючись менш перевантаженими вулицями.

Ефективна інтенсивна політика в поєднанні з інтегрованою транспортною політикою (землепланування в містах, раціоналізація системи автостоянок і плат за їх користування, система податків, стягнення плат за користування шляхами, заходи із зниження впливу автомобілів на здоров’я громадян і навколишнє середовище та інше) надасть можливість містам якісно вирішити проблему підвищення мобільності населення у міських зонах. Успіх вирішення цієї проблеми залежить у сучасних умовах від політичної волі державних перевізників усіх рівнів, розумному поєднанні любові до рідного міста і економічної доцільності. Висока якість послуг громадського транспорту примусять людей лишити власні автомобілі і переміщуватися в межах міста громадським пасажирським транспортом.