16. Проблема підвищення мобільності населення в міських зонах

Нові категорії та поняття

„розтягування” міст інженерна модернізація відцентрові транспортні магістралі генеральний план урбанізація дорожні пробки паркування автомобілів

забруднення повітря шум пішохідна зона полоса руху інтегровані інформаційні системи довгострокові проїзні квитки безконтактна електрона картка

16.1 Транспортна проблема сучасного міста

Транспорт будь-якого міста у своєму розвитку пройшов шлях від кінної тяги до складних сучасних транспортних засобів, які вимагають до себе особливої уваги, дотримання певних технічних вимог при їх використанні. Форма, структура міста були створені пішоходами для власних потреб. Динамічний розвиток транспорту практично зірвав звичні уявлення про композицію міста. Будь-яке місто народжується двічі. Перший раз – як пішохідне поселення, яке зайняло зручну позицію на перетині водних та сухопутних шляхів. Другий раз – як промисловий і інформаційний центр великого району, вузол розгалужених транспортних магістралей. Друге народження міста – це його перетворення в крупну систему розселення людей, яка з’єднується в єдине ціле безпосередньо транспортом. Територіальне зростання міста сприяє подальшому розвитку транспорту, а транспорт підштовхує подальший розвиток міста. При цьому місто втрачає однорідність і простоту, стає все менш зручним для проживання. Всі вулиці, які спочатку використовувалися пішоходами, тепер перетворились в дороги, які при сучасних темпах розвитку місцевих видів транспорту стали головним гальмом в освоєні постійно зростаючих пасажиропотоків. Площі перетворилися в транспортні „розв’язки”, відтіснивши пішоходів до стін навколишніх будівель. Отже, вулиці та площі не в змозі забезпечити ефективний пропуск необхідної кількості тисяч автомобілів за годину. Деякі площі перетворилися в автостоянки.

Протягом останніх десятиріч у великих містах поодалік від центру активно утворювалися нові житлові райони. Через них виникають гострі питання, яким чином забезпечити за нетривалий час перевезення десятків тисяч людей з одного району в інший і зворотно. Зростання міст (їх „розтягування”) продовжується і тепер, що призводить до збільшення навантаження на діючі транспортні магістралі всіх міських видів транспорту. Тому, стара транспортна схема в містах переживає жорстку кризу. Для виходу з неї проводиться наступне:

• організовують нові пересадочні пункти;

• проводиться дублювання діючих звичайних і швидкісних маршрутів і ліній.

Головна причина виникнення транспортної проблеми в великих містах в тому, що розвиток міст і транспорту, в основному, протягом сторіч проходив хаотично, без врахування перспективного зростання населення, економіки і інфраструктури міст. В розвитку схем міст спеціалісти не зуміли передбачити, коли наступить момент суттєвого впливу кількісних характеристик міста на його функціонування. Складність транспортної проблеми полягає ще в тому, що в промислових містах часто промислові підприємства концентруються в певних районах міста, через що переважну частину працездатного населення приходиться перевозити по найбільш напружених маршрутах. Крім того, має місце значна концентрація таких перевезень в певні години доби (перевезення на роботу, з роботи). Для цього в ці години одночасно необхідно мати велику кількість транспортних засобів. В інші години доби рух міського транспорту різко зменшується, транспортне навантаження падає. Це приводить до значних витрат на утримання транспорту. В багатьох історичних містах виникає потреба в улаштуванні вулиць широким проїзним полотном в старовинній частині міста, де зосереджені визначні історичні пам’ятки. Потреба в них виникає з метою ліквідацій пробок в різних районах міста. Таке рішення може призвести до руйнування цінних будівель і споруд.

Сучасні умови функціонування великих міст вимагають від транспортних структур напруженого пошуку нестандартних рішень, які не повинні зачіпати людські цінності, цінності культури і історії. Але роль транспорту для сучасного міста не можна принижувати. Міста існують давно і далі вони будуть займати в суспільстві важливе місце. Отже, з одного боку необхідно шукати недорогі шляхи виводу міст із транспортних тупиків, а з іншого боку – напрацьовувати радикальні рішення на далеку перспективу і накопичувати засоби на їх реалізацію.

Першочерговою задачею є об’єднання зовнішніх і внутрішньо міських транспортних систем, від чого значно зменшиться тривалість пересадок і територія, яка вилучається у міста на транспортні комунікації. Треба продовжувати суміщення залізничних станцій приміських ліній із станціями метрополітену, в необхідних випадках використовувати досвід Варшави, де Центральний вокзал міста опустили під землю і з’єднали його з трамвайними лініями. Підземні пішохідні переходи в м. Києві перетворили в торгівельні центри. Виходячи із світового досвіду, можна стверджувати, що транспортна мережа може бути ефективною лише в тому випадку, коли припиниться „розтягування” міської забудови по більшій території, яка неминуче веде в глухий кут. Але зупинити цю тенденцію в реальних умовах неможливо. Міста будуть розвиватися і розростатися. Тому в містах необхідно реалізовувати нову систему дій, яка призводить до поступової перебудови структури міст із безумовною гарантією збереження основних історичних цінностей традиційного міста і врахування інтересів транспорту в органічному поєднанні із розвитком міста. Розглядати транспорт в місті окремо від розбудови міста в сучасних умовах неможливо. Транспортна структура представляється тепер органічним компонентом міста.

Транспортна інфраструктура зв’язує всю територію міста в єдине ціле. Тому всі види міських транспортних шляхів не можна розглядати окремо, а їх розвиток необхідно здійснювати як єдину цілу систему. Необхідно по-новому організувати існуючі транспортні системи в просторі, враховуючи сьогоднішні і перспективні потреби міста. Не можна обійтися частковим вирішенням проблеми, потрібна перш за все інженерна модернізація головних транспортно-комунікаційних вузлів існуючих міст, головних пересадочних пунктів внутрішньоміського, приміського і зовнішнього транспорту.

Роль стародавнього центру в будь-якому місті зберігається і навіть підсилюється його історичним значенням. Міські райони все далі відступають від його центру разом із відцентровими транспортними магістралями, які виходять із центру, що призводить до „розтягування” міста в різні боки. Настає момент, коли необхідно рішуче переосмислити всю структуру міського плану. Місту необхідно знайти нову форму, нову відповідність сучасній його суті з врахуванням інтересів населення і розвитку міської економіки і транспорту. Тут важлива роль належить якісній розробці генеральних планів розвитку міст, які повинні враховувати новітні досягнення в містобудуванні. Але досить часто буває перебудова планів не встигає за розвитком міст. Плани реконструкцій міст швидко старіють. Це виникає через те, що при перегляді планів розвитку міст обходяться частковими корективами, невеликими поправками. Необхідно чітко передбачити таку перспективну форму міста в поєднані з транспортними комунікаціями, яка була б прийнятною через п’ятдесят і сто років. Цього можна досягти на підставі прогнозу природного розвитку сучасного міста з виявленням об’єктивної основи довготривалих перетворень, пріоритетних напрямків розвитку.

Структура сучасного міста поєднана з безконтрольним розширенням сфери автомобільного транспорту, що пов’язано з інтересами автомобільного бізнесу. Автомобіль спричинив появу гиганської жилої приміської зони, де побудовано безліч одно - і двоповерхових будинків, жителі яких користуються для переміщення власними автомобілями. В таких сім’ях, як свідчить світовий досвід стає життєво необхідним мати спочатку один, а потім і декілька автомобілів. В умовах України, незважаючи на постійне зростання власних автомобілів, вони є додатковим транспортним засобом до існуючих громадських транспортних систем, що на даному етапі розвитку суспільства є великою перевагою наших міст. Це положення необхідно підтримувати в майбутньому, що можливо завдяки використанню залізниць в ролі внутрішньоміського транспорту.

Залізниці виконують роль головної зовнішньої комунікації наших міст. В перспективі їх значення не зменшиться. Зростання міст, як правило, здійснюється вздовж залізничних ліній. Вони жорстко обумовили розміщення міської промисловості. Значні приміські перевезення, які мають маятниковий характер, виконуються на цих лініях. При розширені територій міст залізничні лінії все більше беруть на себе функції внутрішньо міського транспорту. Вони досить легко сполучаються із лініями метрополітену та швидкісного трамваю. Отже, залізниці можуть стати важливою основою другого відродження міст.

Як свідчать результати досліджень [37], швидкісна міська рейкотранспортна система спроможна перевозити 60 тис. пасажирів за годину в одному напрямку. Для досягнення таких обсягів перевезень необхідно для легкових автомобілів мати автомобільну дорогу шириною 200 метрів (близько 57 смуг) в одному напрямку або необхідно мати швидкісну автостраду шириною 80 метрів (близько 23 смуг). В містах з метою досягнення таких обсягів перевезень в умовах експлуатації автобусів необхідно мати 7 смуг в одному напрямку.

Отже, різке зростання населення в містах (урбанізація міст) призвела до розширення використання особистих автомобілів, в результаті чого спостерігається наступне:

• скоротилися соціальні і сусідські зв’язки;

• з’явилася велика залежність людей від автомобіля;

• залишилась тривалість поїздки через часті випадки заторів у великих містах;

• збільшилися транспортні витрати;

• збільшуються розміри руху міського транспорту;

• транспортні лінії у містах значно перевантажені;

• рух транспорту в великих міста практично паралізовано;

• автомобілізація негативно впливає на життя жителів міст через високий рівень шуму і забруднення навколишнього середовища вихлопними газами;

• збільшується парниковий ефект.

Виходячи з цього, поступальний розвиток міст дедалі стає для населення досить складною проблемою. Майбутнє наших людей і майбутніх поколінь знаходиться в прямій залежності від рішень щодо планування розвитку міст і заходів, які впроваджуються тепер і будуть впроваджуватися в майбутньому. Головним напрямком підвищення мобільності населення в міських зонах є забезпечення гармонійного балансу між використанням легкових автомобілів і громадським міським транспортом. Необхідно з метою покращення умов проживання людей в містах обмежити використання автомобілів, надати пріоритетний розвиток усім видам громадського пасажирського транспорту, перевагу пішоходам и велосипедистам.