15.2. Класифікація ліній пасажирського сполучення і планування пасажирських перевезень
Основним елементом організації роботи є рух суден по окремих лініях. Пасажирська лінія не передбачає регулярний рух пасажирських суден за розкладом (графіком) між початковим і кінцевим пунктами. Пасажирські лінії класифікуються з урахуванням їх призначення, дальності перевезень і набору сервісних послуг, що надаються пасажирам [35]:
транспортні лінії функціонують для перевезень пасажирів між великими адміністративними, культурними промисловими центрами з регулярним відправленням суден за розкладом;
туристські лінії використовуються для перевезень пасажирів для відпочинку тривалістю понад 24 години за спеціальними маршрутами з наданням харчування, культурних і екскурсійних послуг;
екскурсійно-прогулянкові лінії використовуються для перевезень груп людей або їх колективів тривалістю до 24 годин на відпочинок, екскурсії.
В залежності від характеру роботи і протяжності лінії бувають [35]:
транспортні, тривалість поїздки на яких більша доби, обслуговуються приписним флотом пароходства;
місцеві, тривалість поїздки на яких буває до однієї доби, пов’язуються суміжні порти або пункти в районі функціонування конкретного порту;
приміські довжиною до 100 км (в умовах роботи швидкісного флоту до 150 км) між містом і невеликими населиними пунктами (зоною масового відпочинку);
внутрішньо міські з’єднують райони одного міста;
переправні з’єднують пункти, розміщені на протилежних берегах річки;
паромні (на морському транспорті) пов’язують морські порти, розміщуються в конкретному морському басейні.
Пасажирські лінії відрізняються одна від одної різноманітними параметрами. Кожна лінія характеризується наступними групами параметрів:
технічні: початковий, кінцевий і проміжні пункти; довжина лінії;
експлуатаційні: інтервал відправлення суден; величина крувого рейсу; коефіцієнт використання пасажиромісткості;
кількісні: кількість суден, які працюють на лінії;
економічні: доходи, витрати і фінансовий результат лінії.
Частота відправлення суден за навігацію (кількість суден) для транзитних і місцевих пасажирських ліній визначається за формулою [35]:
,
(15.3)
де
- коефіцієнт місячної нерівномірності
перевезень пасажирів в даному напрямку;
-
розрахункова кількість пасажирів
для пункту найбільшого відправлення
за навігацію, чол..;
- середній
показник населеності по відправленню,
чол./місце;
М - пасажиромісткість судна;
-
експлуатаційний період дії пасажирської
лінії, діб.
Для інших категорій ліній (приміських, внутрішньоміських, перепраних) частота визначається таким же чином, як і для транзитних і місцевих, а з заміною коефіцієнта місячної нерівномірності на коефіцієнт нерівномірності за годину. Крім того за розрахункову кількість пасажирів приймається максимальна кількість пасажирів відповідно в літні місяці навігації. Експлуатаційний період дії лінії визначається в залежності від кількості годин роботи судна протягом доби. При виконанні розрахунків слід враховувати реальну нерівномірність перевезень за днями тижня пасажиро потік збільшується у вихідні і святкові дні в тричі, а у великих містах він зростає у 6-7 раз [35].
Виконання пасажирських перевезень забезпечується участю таких елементів матеріально-технічної бази флоту: водний шлях, судна, пасажирські вокзали, пристані, причали, судоремонтні підприємства і зв’язок. Водний шлях використовується усіма видами суден (вантажними, вантажопасажирськими, пасажирськими та іншими). Через те, що він є спільним для всіх типів суден, особливі вимоги висуваються до забезпечення належної шляхової обстановки і дотримання встановлених габаритів судового ходу. Обстановка і габарити повинні забезпечувати безпечне плавання всіх видів суден на природних і штучних дільницях. Пасажирським судном називається судно, в якому намічається понад 12 пасажирських місць. Основні вимоги до пасажирських суден:
забезпечити безпеку перевезень пасажирів;
забезпечити найбільші зручності пасажирам під час поїздки для усіх класів пасажирських місць;
економічність в експлуатації.
Пасажирські судна річкового транспорту класифікуються за ознаками [35]:
за принципом руху судна бувають з водовиміщенням, на підводних крилах, повітряній подушці, екраноплани;
за архітектурним виконанням судна бувають одно-, дво-, три- і чотири-палубними;
за характером перевезень і комфортабельності бувають лінійні, туристичні і екскурсійні.
Лінійними називаються судна через те, що вони закріплені за конкретними лініями, на яких вони працюють постійно. Лінійні судна бувають [35]:
транзитні мають обладнання для перевезень пасажирів тривалістю понад добу;
місцеві містять обладнання для перевезень пасажирів протягом доби;
приміські спеціалізуються для перевезень пасажирів тривалістю до 8 годин;
внутрішньо міські і переправні забезпечують перевезення пасажирів протягом 4 годин.
Туристичні судна завдяки своєму призначенню передбачають перебування пасажирів понад доби але на відміну від лінійних суден їх обладнання забезпечує більшу комфортабельність. Екскурсійні судна призначені для недовготривалого перебування пасажирів (до доби). Виходячи з цього вони мають відповідне обладнання, яке забезпечує більшу комфортабельність, ніж місцеві, приміські і внутрішньоміські судна.
Оцінка рівня комфортабельності пасажирських суден здійснюється за наступними ознаками:
кількість спальних каютних місць в загальній пасажиромісткості судна;
кількість місць в каютах;
розміщення місць в каютах (одно- і двоярусне);
наявність приміщень для харчування (ресторани, буфети);
наявність гігієнічних приміщень (душові кабіни, перукарні);
наявність приміщень для культурного відпочинку (салони відпочинку, бібліотеки, прогулянкові палуби);
обладнання кают для забезпечення належних умов плавання;
площі і об’єми всіх приміщень (кают, коридорів, салонів та інше);
освітленість приміщень.
Важливе значення в транспортному процесі відіграють комплекси з обслуговування пасажирів в початкових, проміжних і кінцевих пунктах, до яких відносяться: вокзали, пасажирські причали, дебаркадери і вокзальна техніка пасажирського господарства. В експлуатації використовуються вокзали із стаціонарними причалами, які мають залізобетонні або металеві стінки. Пасажирські причали можуть бути стаціонарними або плавучими.
Стаціонарні причали будують в крупних пунктах, як правило при відсутності різних змін рівня води. На їх довжину впливають розміри суден, що швартуються до них, а на висоту – зміни рівня води і висота надводного борта. Довжина для окремого судна повинна дорівнювати 2/3 довжини розрахункового судна. Якщо передбачається швартовка декількох суден повздовж загального причального фронту, то довжина такого причалу визначається за формулою [35]:
;
(15.4)
де - габаритна довжина розрахункового судна;
- відстань
між сусідніми суднами, які стоять біля
причалу (залежить від встановлених норм
технологічного проектування портів і
пристаней).
При відсутності хвилеломів (в заливах, озерах, водосховищах) будують причали у вигляді букв Т і Г. Такі причали надають можливість здійснювати швартування під час шторму, що забезпечує безпеку суден. Крім того, з метою зменшення перетинів курсів різної величини суден (великих транзитних і місцевих, а також малих приміських, внутрішньо міських і переправних) при швартуванні встановлено наступна спеціалізація причалів [35]:
вище за течією закріплюється причали за транзитними і місцевими суднами;
за ними вниз по течії причали використовуються для швидкісних суден;
ще нижче причали призначаються для приміських, внутрішньо міських і переправних суден.
У великих містах на внутрішніх водних шляхах будуються дебаркадери довжиною 45, 65 і 85 метрів. Вони мають в своєму складі зали очікування, кімнати матері і дитини, ресторани, кафе, буфети, камери схову та інші приміщення. Важливими технічними засобами в обслуговуванні пасажирів на вокзалах є наступні:
автоматизовані засоби для продажу квитків;
установки автоматичних камер схову ручної поклажі;
комплекс засобів для надання пасажирам довідково-інформаційних послуг;
машини для прибирання приміщень вокзалу;
машини для виконання перевантажувальних робіт.
Обсяги виконаної пасажирським флотом роботи визначаються кількістю перевезених пасажирів і пасажиро оборотом. Кількість перевезених пасажирів залежить від чисельності населення в регіоні і його рухливості. Під рухливістю населення слід розуміти число поїздок водним транспортом, які припадають на одну людину за рік. В сучасних умовах подальшого розвитку відносин в суспільстві важливо правильно намітити стратегію розвитку пасажирських перевезень на водному транспорті на перспективу і на поточний період часу. Основою в рішенні цієї задачі є стратегічні і поточні плани перевезень.
Основні фактори, які впливають на рухливість людей при стратегічному плануванні враховуються наступні:
зміни чисельності населення (збільшення, зменшення);
зміни культурного рівня людей;
розвиток продуктивних сил регіонів;
зміни в оздоровчій системі регіону (будівництво будинків відпочинку, санаторіїв, курортів);
розвиток туризму в регіоні;
реалізація заходів на водному транспорті з покращення обслуговування пасажирів (ремонт вокзалів, будівництво нових, відкриття нових маршрутів, впровадження в експлуатацію сучасних комфортабельних і швидкісних суден та інше).
В стратегічному плануванні використовуються результати маркетингових досліджень, якими визначається економічний стан пасажирських перевезень в конкретному регіоні, їх недоліки, а також вивчається чисельність і структура населення (кількість робітників, службовців, бізнесменів, селян, учнів, студентів і місця їх проживання) регіону. Можлива кількість перевезених пасажирів на найближчу перспективу визначається за допомогою відомих методів прогнозування:
спрощений метод передбачає визначення прогнозних обсягів перевезень за фактичними даними попереднього періоду, тобто приймається умова, що на прогнозний період змін обсягів не буде, вони лишаться на рівні значень попереднього періоду;
метод ковзкого середнього передбачає визначення прогнозного показника, як середнього значення декількох самих останніх його величин;
метод виваженого середнього передбачає використання декількох останніх фактичних значень показника і коефіцієнтів значимості, „присвоєних” кожному значенню показника; причому останньому в часі значенню показника присвоюється найбільша величина коефіцієнта значимості; після цього кожне фактичне значення показника перемножується із „своїм” коефіцієнтом значимості; отримані результати складаються один з одним; їх сума дає величину прогнозного показника;
використання лінійного рівня регресії дає можливість на підставі математичної обробки фактичних значень показника за попередній період для визначення прогнозного значення показника на майбутній період встановити лінійне рівняння виду:
,
(15.5)
де
- прогнозне значення параметра;
-
коефіцієнти рівняння, отримані на основі
обробки фактичних даних;
- змінне
значення часу прогнозу.
Прогнозні значення кількісних показників пасажирських перевезень дає можливість планувати на перспективу потрібну кількість пасажирських суден, встановити їх розподіл за лініями і визначити перспективну потребу в інших технічних засобах.