14.2. Характеристика транспортного процеса, класифікація і показники перевезень пасажирів

Транспорт продовжуючи процес виробництва продукції в сфері обороту, здійснює транспортний процес. Транспортний процес – це процес переміщення вантажів і пасажирів. При перевезенні пасажирів він складається із наступних елементів (рис. 14.1):

• заключення договору на перевезення в пункті відправлення Б між користувачем транспортних послуг (пасажиром) і водним транспортом (продаж проїзних документів);

• виконання операцій з обслуговування пасажирів в пункті відправлення Б до посадки на судно;

• посадка пасажирів на судно в пункті відправлення Б;

• переміщення пасажирів до кінцевого пункта перевезення В;

• висадка пасажирів із судна в кінцевому пункті перевезення В.

На схемі транспортного процеса (рис. 14.1) показано наступне:

• пункт появи попиту не перевезення: А;

• пункт відправлення (пристань, морвокзал) пасажирів водним транспортом: Б;

• кінцевий пункт перевезення (пристань, морвокзал) пасажирів водним транспортом: В;

• пункт призначення пасажирів: Г.

Рисунок 14.1. Схема транспортного процеса: а – на річковому транспорті; б – на морському транспорті

В транспортному процесі приймають участь пасажири і структури водного (морського, річкового) транспорту. Крім того, в ньому приймають різні види транспорту (автомобільний, залізничний, повітряний, міський), які виконують допоміжні функції: підвозять пасажирів із пункта появи попиту на перевезення А до пункта відправлення пасажирів водним транспортом Б (в принципі підвіз виконує автомобільний транспорт); відвозять пасажирів з кінцевого пункту перевезення В до пункта призначення (в прикладі ця операція виконується залізничним транспортом). В транспортному процесі приймають участь складові матеріально-технічної бази водного транспорту: водний шлях, флот, порти, пристані, судоремонтні підприємства, засоби зв’язку і управління. Кожна із складових має свій технологічний процес роботи, який призначається для забезпечення взаємоузгодженності в роботі всіх ланцюгів не лише водного транспорту, а і всієї єдиної транспортної системи, а також спрямовується на якісне виконання транспортних послуг (прискорення перевезення) і найбільш ефективне використання транспортних засобів. Основним елементом перевізного процесу є переміщення пасажирів із одного пункта в інший.

Для забезпечення чіткого управління роботою транспортного флота на водному транспорті встановлена класифікація перевезень в залежності від властивостей вантажу, типів суден і умов їх експлуатації. За складом перевезень вони бувають пасажирськими і вантажними. Пасажирські перевезення діляться [35]:

• в залежності від способу плавання на річкові, озерні, прибережно-морські і морські (закордонного плавання);

• від району обслуговування – транзитні, приміські, внутрішньо міські і закордонні;

• за видом сполучення – в прямому водному і в прямому змішаному сполученні;

• за напрямками руху (на річковому транспорті) – вверх (проти течії) і вниз (за течією) по річці або в прямому (вантажному) і зворотному (менш завантаженному), порожньому напрямку;

• на річковому транспорті для перевезення великих партій пасажирів для відпочинку і прогулянок використовуються несамохідні судна – „веранди”, які переміщуються за допомогою звичайного пасажирського судна;

• вантажопасажирські судна (швидкісні і на повітряній подушці) використовуються на річковому транспорті для перевезень невеликих обсягів вантажів і невеликої кількості пасажирів.

Пасажирські перевезення виконуються спеціальними суднами [35]:

• комфортабельними самохідними пасажирськими суднами;

• судна на підводних крилах;

• судна на повітряній подушці.

Транзитні перевезення на річковому транспорті – це такі перевезення пасажирів, які здійснюються на великі відстані управляються диспетчерською службою пароходства. Місцеві перевезення пасажирів на річковому транспорті виконуються в межах функціонування однієї експлуатаційної дільниці або великого порта і управляються диспетчерською службою підрозділа дільниці (порта). Приміські перевезення пасажирів на річковому транспорті проводяться між великими населеними пунктами (дачними дільницями, місцями відпочинку) в межах приміської зони. Внутрішньо міські перевезення на річковому транспорті – це перевезення пасажирів між окремими житловими і промисловими районами великого адміністративно-господарського центра, розміщеного в важливому водно-транспортному вузлі.

Для планування, аналізу і оцінки рівня організації експлуатаційної роботи транспортного підприємства (параходства, його підрозділів, окремого судна) використовуються такі показники перевезень пасажирів: кількість перевезених пасажирів, пасажиро оборот, середня дальність поїздки пасажирів, середня густота перевезень пасажирів на розрахунковій дільниці, коефіцієнт нерівномірності перевезень.

Кількість перевезених пасажирів на розрахунковій дільниці за визначений період часу періоду навігації:

(14.1)

де - кількість пасажирів перевезених із одного пункта відправлення в інший пункт призначення за певний період часу.

Пасажирооборот визначається за формулою:

(14.2)

де - відстанб від конкретного пункта відправлення пасажирів до певного кінцевого пункта.

Середня дальність поїздки пасажирів

(14.3)

Середня густота перевезень пасажирів, на розрахунковій дільниці визначається за формулою:

(14.4)

де - довжина дільниці, де здійснюється пасажирські перевезення.

Коефіцієнт нерівномірності пасажирських перевезень в часі розраховується для врахування сезонної (місячний коефіцієнт), внутрішньомісячниї (добовий коефіцієнт) і внутрішньо добової (коефіцієнт нерівномірності за годинами доби) нерівномірності.

Місячний коефіцієнт нерівномірності перевезень визначається:

(14.5)

де - кількість перевезених пасажирів за місяць максимальної перевізної роботи (червень, липень або серпень) протягом періоду навігації;

- середньомісячна кількість перевезених пасажирів [35]:

(14.6)

де - кількість пасажирів, перевезених на розрахунковій дільниці за період навігації;

- робочий період - кількість діб, протягом яких здійснюється перевезення пасажирів;

30,5 – середня кількість діб в одному місяці навігаційного періоду.

Добовий коефіцієнт нерівномірності перевезень визначається:

(14.7)

де - кількість перевезених пасажирів за добу з найбільшими обсягами перевезень місця максимальної перевізної роботи протягом періоду навігації (часто ці дні відпочинку – субота або неділя);

- середньодобова кількість перевезених пасажирів [35]:

(14.8)

Коефіцієнт нерівномірності за годинами доби визначається:

(14.9)

де - кількість перевезених пасажирів в години максимальних перевезень доби з найбільшими обсягами перевезенням місяця максимальної перевізної роботи протягом періоду навігації (вранці – це період з 7 до 9 години, ввечері – з 17 до 19 години);

- кількість перевезених пасажирів в середньому за годину доби з максимальними перевезеннями місяця максимальної перевізної роботи протягом періоду навігації [35]:

(14.10)

де - тривалість роботи пасажирського судна.

Коефіцієнт нерівномірності перевезень пасажирів за напрямками розраховується за формулою:

(14.11)

де , - пасажиро оборот відповідно в прямому і зворотньому напрямках.

Прямим напрямком вважається той напрямок, в якому перевозиться найбільше вантажів (найбільш завантажений напрямок). Стосовно річкового транспорту він не завжди співпадає з напрямком течії річки. Крім того, по різним дільницях прямий напрямок може не співпадати: для однієї річки він спрямовується проти течії, для іншої – за течії. При плануванні роботи флоту кількість перевезених пасажирів приймається за напрямками однаковою. Тоді =1,0. Але в практичних умовах, як правило, він завжди менший одиниці, що пов’язано з наявністю паралельних річковому шляху ліній інших видів транспорту.