13.5 Організація перевезень пасажирів легковими автомобілями

Легкові автомобілі використовуються для перевезень пасажирів в межах міста і за їх межами. Значення легкового автомобільного транспорту для перевезень пасажирів постійно зростає, через значну його гнучкість в задоволенні попиту населення на перевезення і наявність наступних переваг:

- висока швидкість доставки;

- високий рівень комфорту;

- можливість доставки пасажирів „від дверей до дверей”;

- можливість залучення до перевезень протягом всієї доби;

- можливість поїздки в любому напрямку;

- велика економія часу на поїздку пасажирів.

За приналежністю і особливостями експлуатації легкові автомобілі можна поділити на групи [33]:

- спеціалізовані автомобілі - таксі;

- легкові автомобілі загального користування, які надаються підприємствам і підприємцям для здійснення службових (ділових) поїздок;

- відомчі легкові автомобілі;

- автомобілі прокату для індивідуального використання;

- спеціальні автомобілі: швидка допомога, безпека руху та інші.

Рівень автомобілізації країни – кількість автомобілів, які припадають на тисячу жителів. Він складає в США – близько 800 одиниць, державах Європи – більше 500 одиниць на одну тисячу населення. У СРСР в 1990 році на одну тисячу жителів припадало 50 автомобілів, тепер Росії – 160-170 автомобілів на тисячу населення [33].

Особливості експлуатації легкових автомобілів в пасажирських перевезеннях наступні:

- використовуються для здійснення індивідуальних і дрібногрупових перевезень і обслуговування підприємств [33]:

- доповнює (не замінює) маршрутизований міський та приміський транспорт;

- використання носить нерегулярний характер на відміну від масового транспорту, який працює за повними графіками і маршрутами;

- використовується в наступних сферах: для швидкої доставки; перевезень пасажирів з вантажем; проведення екскурсій; поїздки в періоди доби не функціонування міських видів транспорту; перевезення в місця відсутності регулярних маршрутів масового транспорту;

- мають місце такі недоліки, як невелика в перевезеннях спроможність і значне загромадження вулиць;

- в порівнянні із загальними обсягами перевезень легковими автомобілями використовується невеликий обсяг пасажирських перевезень;

- в обсягах загальноміських перевезень рекомендована частка таксомоторних перевезень в залежності від чисельності населення коливається від 6% (чисельність населення перевищує 1 млн. чол.), до 9% (чисельність населення коливається від 10 до 250 млн. чол.);

- характерна висока інтенсивність використання автомобілістів, що висуває до них особливі вимоги щодо підвищення надійності в експлуатації;

- головними вимогами до легкових автомобілів-таксі є наступні: повинні мати особливий кузов (не схожим на інші автомобілі) і шасі; зручний салон з двома-трьома сидіннями; передній привід на колеса; широкі бокові двері, що здвигаються; висока економічність, висока безпечність;

- повинні експлуатуватися в будь-якому населеному пункті;

- в результаті проведених економічних реформ таксі як вид державного міського транспорту практично перестав існувати, хоча в умовах СРСР таксомоторні перевезення були найбільш рентабельними;

- забезпечуються трудові, культурно-побутові і службові (ділові) поїздки людей;

- в пасажирських перевезеннях приймає участь значна кількість самостійних перевізників без ліцензій, які часто охоплюють більше половини пасажирів, які до державного і місцевих бюджетів не сплачують податки;

- потрібна державна політика щодо відродження легкового таксомоторного парку за прикладом Росії, в якій створені для цього відповідні умови (для Москви уряд виділив кредит на придбання автомобілів, завдяки чому унітарне підприємство „Московський таксомоторний транспорт” повернуло собі статус самого потужного перевізника на легальному ринку транспортних послуг; удосконалюється система роботи таксі в містах Волгоград, Вороніж, Санкт-Петербург, Ставропіль).

Система транспортного обслуговування населення передбачає наступні форми використання автомобілів-таксі:

- наймання таксі на стоянках: найбільш поширена форма користування таксі, таким чином здійснюється переважна кількість поїздок, але пасажири втрачають час на підхід до зупинок таксі;

- наймання вільного таксі в русі усуває витрати часу пасажира на підхід до зупинки, зменшує неоплачені пробіги;

- попередній виклик таксі до місця відправлення пасажира дає можливість реалізувати форму доставки пасажира „від дверей до дверей”;

- групове обслуговування пасажирів можливе при наявності пунктів масового відправлення і призначення пасажирів (кінцеві станції метрополітену, аеропорт, вокзал);

- подача автомобілів-таксі по наряду до певного підприємства у відповідності до договору з автотранспортним підприємством (збирання пошти, обслуговування банків);

- замовлення автомобіля-таксі в літаках, поїздах, судах здійснюється через обслуговуючий персонал (провідників), які продають пасажирам спеціальні талони на надання таксі, які подаються диспетчеру-розпоряднику таксомоторної стоянки;

- маршрутні таксі здійснюють перевезення пасажирів за регулярними, постійними або тимчасовими, міськими та позаміськими маршрутами.

Порядок проведення робіт по експлуатації автомобілів-таксі передбачає виконання наступного [33]:

- вивчення попиту на таксомоторні перевезення;

- визначення обсягів можливих перевезень;

- розрахунок необхідної кількості автомобілів-таксі;

- обґрунтування раціональних режимів роботи таксі;

- вибір ефективної системи організації роботи водіїв;

- розробка графіків виходу таксі на лінію;

- організація виходу таксі на лінію по графіку.

Попит населення на таксомоторні перевезення може бути [33]:

- пред’явлений - фактичний, реальний;

- непред’явлений – можливий, тобто той, який може бути при створені відповідних умов поїздки.

Пред’явлений попит складається із двох частин:

- задоволений;

- незадоволений через недостачу автотранспортних засобів або через інші причини.

Попит на таксомоторні перевезення непостійний, він змінюється в просторі (по районам міста і приміських зонах) і в часі по годинах доби, днях тижня і місяця, сезонах року. З метою максимального задоволення попиту населення (щоб не було незадоволеного) необхідно організовувати його систематичне вивчення і проводити детальний аналіз закономірностей розподілу поїздок в часі і в просторі.

При вивчені попиту населення на таксомоторні перевезення використовуються наступні методи дослідження пасажиропотоків: анкетний, статистичний, табличний, обліковий та візуальний. Попит на таксомоторні перевезення в робочі дні протягом доби змінюється наступним чином (Рис. 13.1) [33]:

- збільшується обсяг перевезень з 5 години ранку до 8-10 години;

- з 11 до 17 години – період відносної постійності пасажиропотоку із невеликим зростанням обсягів з 12 до 13 години і зменшенням о 15 годині;

- з 17 до 19 години має місце зростання попиту, який біля 19 години досягає максимального значення;

- у вечірній і нічний періоди поступово обсяг перевезень зменшується і мінімальний попит має місце з 2 до 5 години ночі.

Рисунок 13.1 Розподіл попиту на таксомоторні перевезення протягом доби

Розподіл попиту на перевезення у вихідні (субота, неділя), передсвяткові і святкові дні має відмінності від розподілу в робочі дні. Протягом року попит змінюється суттєво, найбільші коливання бувають у літні місяці. Ефективність експлуатації автомобілів-таксі і необхідна якість обслуговування населення залежить від розміщення на території міста спеціальних стоянок. Стоянки таксі влаштовують в місцях накопичення мешканців міста і приїжджих пасажирів із значним і стабільним попитом на таксомоторні стоянки. Межа стоянок будується при дотримані вимог по якісному обслуговуванню пасажирів і ефективному використанню транспортних засобів.

При збільшенні кількості стоянок (розширені мережі) зменшуються витрати часу пасажирів на підхід до стоянок, неоплачені пробіги таксі і тривалість подачі таксі за викликом. Кількість стоянок потрібно узгоджувати із розмірами і планом міста. Таксомоторні перевезення в залежності від попиту бувають постійними або тимчасовими. Вони проводяться цілодобово або у визначені години доби.