13.4 Організація міжнародних пасажирських автомобільних перевезень

Міжнародні пасажирські автомобільні перевезення – це перевезення, які здійснюються по території двох і більше держав з перетином державних кордонів.

Міжнародні автомобільні перевезення дуже розвинуті між державами Європи (Німеччина, Швейцарія, Італія, Франція, Бельгія, Данія), а також між США і Канадою, де має місце розвинута мережа регулярних автобусних ліній. У СРСР міжнародні перевезення почали здійснюватися з 1961 року (весною та влітку) за договорами з акціонерним товариством „Интурист”, з 1971 року – по договорах з Бюро міжнародного молодіжного туризму „Спутник”, які виконувалися автотранспортним підприємством „Совтрансавто” і іншими транспортними підприємствами [33].

В сучасних умовах для забезпечення розвитку міжнародних перевезень необхідно вирішити три найважливіші задачі [33]:

- налагодити виробництво транспортних засобів, які відповідають вимогам міжнародних стандартів для виконання таких перевезень;

- створення розвинутої мережі відповідно оснащених автомагістралей національного і міжнародного значень;

- вирішення організаційно-технічних и правових питань.

Перша задача вимагає створення сучасних транспортних засобів з більш високою надійністю в конструкції, більшою місткістю, високим ступенем економічності і необхідними умовами комфортності поїздки пасажирів і максимальними зручностями роботи водіїв. Світовий досвід показує, що в міжнародному сполученні використовують комфортабельні автобуси, великої місткості, конструкція яких дає можливість розвивати високі швидкості при безумовному забезпеченні високого рівня безпеки руху. Конструктивно такі автобуси мають специфічні особливості [33]:

- наявність спеціальних сидінь, що регулюються для забезпечення більших зручностей пасажирам за рахунок спинок, що відхиляються назад;

- є підставки для ніг, які теж регулюються;

- мають місце великі вікна із спеціального скла;

- забезпечені установками для кондиціонування повітря і опалення салону;

- у салоні є холодильник, бар, аудіо-відео системи;

- обладнані хімічно чистими туалетами, завдяки користуванню якими скорочується кількість і тривалість зупинок, в результаті чого скорочується час перебування в дорозі;

- виділяються місця для розміщення багажу;

- використовуються як півтора, так і двоповерхові автобуси.

Друга задача передбачає удосконалення мережі автомобільних доріг, як свідчить світовий досвід, шляхом розвитку автомагістралей національного, міжнародного і міжконтинентального значень. Такі дороги при проектуванні, будівництві, реконструкції і експлуатації повинні в повному обсязі відповідати міжнародним нормативам и вимогам, а також забезпечувати високі швидкості і безпеку руху транспортних засобів. Значну роль в створенні автомагістралей відіграє Міжнародна асоціація дорожніх конгресів і Міжнародний Союз автомобільного транспорту.

Третя задача передбачає роботу з розвитку нормативно-правової бази і вирішення питань організаційного характеру, яка започаткувалася після другої світової війни створенням ряду міжнародних міжурядових транспортних організацій. Міжнародні нормативні документи регламентують наступне [33]:

- міжнародні вимоги до транспортних засобів;

- правила руху автотранспорту по автошляхах;

- технічні вимоги до європейської мережі міжнародних автошляхів;

- умови виконання міжнародних автомобільних перевезень;

- правові відносини між учасниками перевезень;

- правила прикордонного і митного контролю;

- податкова система в міжнародних перевезеннях;

- система страхування.

Важливою умовою здійснення міжнародних перевезень є необхідність в єдиних правилах руху транспортних засобів і системи шляхових знаків і сигналів. Єдині правила регламентувалися Конвенцією про дорожній рух 1949 року, а з 1971 року прийнята Європейська угода, яка доповнює Конвенцію. Для забезпечення єдиних умов організації міжнародних перевезень пасажирів і багажу в 1973 році було прийнято Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу. Нормативні документи встановлюють основні поняття, визначення і положення при здійсненні міжнародних перевезень.

Міжнародні перевезення пасажирів бувають наступних видів [33]:

- регулярні перевезення проводяться на автобусних лініях за опублікованими умовами, тарифом і розкладом руху автобусів на визначеному маршруті з переліком пунктів посадки-висадки пасажирів;

- маятникові перевезення – перевезення декількох груп пасажирів у визначені терміни з території однієї держави до місця тимчасового перебування на території іншої держави при поверненні їх автобусом того ж перевізника, що призводить до появи порожніх рейсів при поверненні назад останнього в прямому напрямку;

- нерегулярні перевезення не регламентуються названими умовами, а кожного разу проводяться за заявками клієнтів.

Виконання міжнародних перевезень пасажирів здійснюється на підставі дозволу від компетентних органів держав, територією яких проходить автобусний маршрут. Порядок оформлення та видачі дозволів регламентують міждержавні угоди. Для оформлення такого дозволу перевізник подає заявку визначеної форми. Перевізник і пасажир несуть взаємну відповідальність за виконання умов договору міжнародного перевезення. Підставою для заключення договору перевезення між перевізником і пасажиром є квиток на міжнародні перевезення, який видано перевізником. Квитки оформляються на умовах держав знаходження початкового і кінцевого пунктів автобусного маршруту.

Права і обов’язки перевізника полягають у наступному [33]:

- забезпечити пасажиру безпечну і комфортабельну поїздку з виконанням усіх умов договору;

- при неможливості продовжити поїздку до кінцевого пункту без додаткових витрат і надати необхідні послуги через вимушену перерву поїздки;

- при обставинах непередбачених перевізником, які він не міг попередити, він має право відмінити рейс і компенсувати всі витрати пасажирам;

- несе відповідальність за збитки через смерть, нанесення шкоди пасажиру через подію під час поїздки або через повну чи часткову втрату багажу.

Права і обов’язки пасажира полягають у наступному [33]:

- пасажир повинен мати квиток на поїздку;

- пасажир при відмові оплати проїзду висаджується із автобуса;

- через неприйнятну поведінку, хворобу і причини загрози життю іншим пасажирам, пасажир висаджується на ближній зупинці без права вимог повернення плати через нездійснення поїздки;

- пасажир має право проїзду в автобусі по регулярній лінії у відповідності квитка;

- посадка-висадка пасажирів здійснюється лише в місцях, передбачених розкладом руху (в екстремальних випадках допускається в інших місцях);

- пасажир має право повернути квиток до початку поїздки у місці його придбання або у місці відправлення автобуса;

- перевезення багажу проводиться разом із пасажиром в одному і тому ж автобусі;

- пасажир відповідає за заподіяну шкоду;

- пасажир повинен мати всі документи, які необхідні для перетину державного кордону.