12.6. Організація руху транспортних засобів за розкладом
Рух пасажирських транспортних засобів здійснюється на основі розкладу, від якості залежить якість обслуговування пасажирів і ефективність використання рухомого складу. Особливості використання розкладу руху автобусів полягають у наступному:
при складанні розкладу необхідно враховувати найбільш доцільні норми швидкостей руху і тривалостей простоїв на зупинках, які можна було б виконати;
при організації руху за розкладом у водія немає можливості самостійно його змінювати;
недостаючи часу для руху на будь-якому елементі маршруту призводять до порушень розкладу, призводить до порушень регулярності руху, зменшує безпеку поїздки, а надлишок його призводить до зменшення продуктивності автобуса і збільшення тривалості поїздки;
при складанні розкладу руху необхідно враховувати правильно установлену (пронормовану) швидкість руху, значення якої використовується при виконанні всіх експлуатаційних розрахунків.
Швидкість руху транспортних засобів залежить від наступних факторів [33]:
конструктивних особливостей транспортного засобу;
дорожніх умов і особливостей маршруту;
інтенсивність руху; завантаження маршруту пасажиро потоком;
кліматичних і мете реологічних умов;
кваліфікаційного рівня водія.
Для цих
факторів враховується при нормуванні
швидкості руху для конкретних умов
маршруту. Нормування
швидкості
проводиться для кожного рейса. Рейс
–
переміщення транспортного засобу в
одному напрямку між кінцевими пунктами
маршруту. Тривалість рейса складається
із двох складових: тривалість руху
автобуса
і тривалість його простою на проміжних
зупинках
:
,
(12.25)
де і=1,2,3,...,п – кількість проміжних зупинок;
- середня
тривалість однієї зупинки автобуса.
Оборотний рейс – це тривалість пробігу автобуса в обох напрямках.
Його
величина складається із трьох складових:
тривалості руху в прямому напрямку (це
тривалість рейса в прямому напрямку)
;
тривалості стоянки автобусу в кінцевому
пункті
і тривалості його руху в зворотньому
напрямку (це зворотній рейс)
:
.
(12.26)
Оборот транспортного засобу (автобуса) – час від моменту його відправлення з одного кінцевого пункту (початок руху) до моменту відправлення з цього ж пункту після здійснення ним оборотного рейса (рис. 12.2).
Рисунок 12.2. Оборот автобуса на міському маршруті
Тоді тривалість обороту автобуса із рис. 12.2 визначається:
,
(12.27)
де
,
- тривалості стоянок автобуса відповідно
в двох кінцевих пунктах маршруту.
Реальні швидкості руху автобусів дуже відрізняються від паспортних характеристик через велике різноманіття фактичних умов експлуатації. Максимально допустимі швидкості руху визначаються дотриманням умов безпеки руху. Вони змінюються в досить широких межах через залежність:
від ширини проїжджої частини;
кількості полос руху;
призначення вулиці або категорія дороги;
наявність уклонів, поворотів та інше.
Так, в приміському сполученні максимально допустимі швидкості в великому ступені залежать від категорії дороги, числа полос і ширини проїжджої частини дороги [33]:
на основних дорогах в залежності від категорії розрахункова швидкість змінюється від 80 (ІV категорія) до 150 км/год (І категорія), а допустима для автобусів змінюється від 65,7 (ІV категорія) до 85,8 км/год (І категорія);
на інших дорогах (на складній місцевості) розрахункова швидкість змінюється від 60 (ІV категорія) до 120 км/год (І категорія), а допустима для автобусів змінюється від 25,7 (ІV категорія) до 70,5 км/год (І категорія).
Нормування швидкостей руху може проводитися наступними способами [33]:
хронометражними спостереженнями елементів перевізного процесу, спостерігаючи ми в рейсовому автобусі і на контрольних постах маршруту;
за допомогою тахометрів, установлених на автобусах;
за допомогою спеціально виділеного автобуса, який імітує рух рейсового автобуса;
з використанням пересувної лабораторії і теоретичних методів розрахунку (отримується найкращий результат).
Установлені в результаті спостережень і замірів значення швидкостей руху і тривалостей простоїв транспортних засобів на зупиночних пунктах використовуються як основа для складання розкладів руху автобусів. В практичних умовах з метою прискорення доставки пасажирів використовуються швидкісні і експресні режими руху. Звичайний режим передбачає здійснювати зупинки на всіх проміжних пунктах. Швидкісний режим передбачає рух автобусів із зупинками не на всіх зупинках, а лише на вузлових пунктах, які визначені і відомі заздалегідь всім пасажирам. Експресний режим не передбачає жодної зупинки протягом всього маршруту від початкового до кінцевого пункту. Використовують в практиці ще й скорочені маршрути, коли автобуси проходять лише частину маршруту, де має місце значний і стабільний пасажиропотік. Названі режими використовуються постійно або вони мають тимчасовий характер. Ці особливості організації руху автобусів враховуються при складанні графіків (розкладів) їх руху.
Рух автобусів на всіх маршрутах проводиться у відповідності до затверджених розкладів руху. Маршрутний розклад руху автобусів є основним документом, який регламентує функціонування пасажирського автомобільного транспорту. Раціональний маршрутний розклад повинен забезпечувати [33]:
найменшу тривалість очікувань пасажирами автобусів;
нормальне заповнювання автобусів протягом всього маршруту;
високу регулярність руху;
високу швидкість руху;
високий рівень безпеки руху;
ефективне використання автобусів;
нормальних умов водіїв;
виконання планових показників роботи автотранспортних компаній.
Графіки (розклади) руху складаються з врахуванням коливань пасажиропотоків в залежності від пор року і дням тижня. Він розробляється на весняно-літній період року, окремо – для робочих, суботніх і недільних днів, а також (для міжміських і приміських маршрутів) складають ще окремо для днів проведення масових заходів. Складання розкладу – важливий і трудомісткий процес. Автоматизувати його поки що не вдалося.
Основним видом розкладу є зведений маршрутний розклад, який розробляється для кожного маршруту, в основному, в табличній формі (рідко в графічній лише для міжміських маршрутів). Він містить наступну інформацію: назви кінцевих пунктів, довжина маршруту, дата введення розкладу, тип і кількість рухомого складу, початок і кінець руху, режим роботи водіїв. Такий розклад передбачає часову інформацію про рух автобусів з обох кінцевих пунктів маршруту.
Після складання маршрутного розкладу складається автобусний (робочий) розклад на кожний вихід конкретного автобуса. Він містить наступне і час виїзду автобуса із гаражу, прибуття його на початковий пункт руху, тривалість зміни, тривалість обідньої перерви і відстою, назви контрольних пунктів і моменти їх проходження в кожному рейсі. Для контрольних пунктів (автостанцій) складають станційний (диспетчерський) розкладу табличному виді. В ньому указують всі рейси автобусів і час їх прибуття і відправлення в кожному рейсі. Інформаційні розклади складаються такими, як і станційні і призначаються для інформування пасажирів. Його вивішують на кінцевих і проміжних остановочних пунктах.
Наочно рух автобусів представляється графіками руху. Їх розробляють для міжміських, а інколи – для приміських. Графік руху – план роботи всіх виробничих підрозділів автомобільного транспорту, які обслуговують маршрут. Графік має вид спеціальної сітки, по горизонталі якої відкладається в певному масштабі час, а по вертикалі – відстань між зупиночними пунктами. Рух автобусів на ній показується умовними нахиленими лініями, перетин яких горизонтальних ліній (умовного представлення зупиночних пунктів) показує час прибуття-відправлення автобуса із відповідного пункту.