12.3. Оцінка ефективності функціонування пасажирського автомобільного транспорту

Оцінка ефективності функціонування пасажирського транспорту в сучасних умовах дуже актуальна, що вимагає досить прискіпливого підходу до визначення критерію ефективності, за допомогою якого буде визначатися ступінь задоволення вимог суспільства. На превеликий жаль, зараз не існує єдиного розуміння і визначення правильного критерію ефективності перевізного процесу. До початку трансформаційного періоду (до 1991 р.), коли стали запроваджуватися в усіх сферах життєдіяльності суспільства ринкові відносини, основним критерієм оптимальності функціонування практично будь-якої системи були вартісні показники, які відповідали певному рівню розвитку транспортних засобів при найменших експлуатаційних витратах. Оцінка ефективності заходів з удосконалення перевізного процесу здійснювалися за допомогою приведених витрат.

При визначенні показника економічної ефективності використовувалися обсяги капітальних вкладень і експлуатаційних витрат. Через те, що капіталовкладення і експлуатаційні витрати різні за своєю сутністю категорії вартісних показників, визначалися сумарні приведені витрати за допомогою нормативного коефіцієнта ефективності капітальних вкладень ( =0,1-0,08) для всіх транспортних систем із терміном окупності =10-12 років.

Найбільш узагальненим показником експлуатаційної діяльності пасажирського транспорту є собівартість перевезень, яка визначається на підставі величини експлуатаційних витрат і високого (запланованого) обсягу пасажирських перевезень. В експлуатаційні витрати враховується поточні витрати на експлуатацію, забезпечення функціонування і ремонт транспортних споруд, рухомого складу, обладнання і витрати на обслуговуючий персонал. На підставі величини собівартості перевезень можна дати оцінку роботи кожного виду пасажирського транспорту (підприємства, компанії). Але показник собівартості перевезень не враховує величини середньої дальності поїздки, яка на різних видах транспорту, сполучень, маршрутах не однакова. В сучасних умовах показник собівартості перевезень має стійку тенденцію до зростання при невисокому рівні фінансового забезпечення перевізної частини наших громадян. Головним недоліком цього показника є те, що він не відбиває сутності основної задачі системи організації пасажирських перевезень – це максимальне задоволення попиту населення.

Заслуговує великої уваги критерій, який враховує соціальне значення пасажирських перевезень, - це економія часу пасажиром за поїздку. В сучасних умовах врахування такого критерію має важливе значення тому, що перебування пасажира в поїздці – це витрати його робочого і вільного часу. Вільний час людини призначений для рішення важливої соціально-економічної задачі – відтворення робочої сили, що є важливою складовою загального процесу забезпечення життєдіяльності людей. При врахуванні такого критерію можна економічно обґрунтувати більш дорогий варіант організації пасажирських перевезень. Але для цього потрібно мати методику обґрунтування його кількісної величини. Визначити вартість однієї пасажиро-години економії досить складно. Але вже є спроби з його оцінки. Американські спеціалісти підрахували і вважають, що вартість однієї пасажиро-години складає до 1,8-2,0 дол. в звичайний час і до трьох доларів в години інтенсивного руху, а російські вчені встановили, що його вартість коливається від 20 до 60 і більше копійок [33].

Отже, існуючі методи визначення економічної ефективності функціонування пасажирського транспорту не досконалі тому, що вони практично не направлені на рішення широкого кола соціально-економічних задач. В даний час знайти однозначний критерій ефективності функціонування пасажирського транспорту не вдалося. При цьому важливо враховувати такі показники, як ціна поїздки, прибуток і доходи, хоча вони не єдині. Тому використання багатокритеріального підходу у визначенні ефективності транспортного процесу найбільш правильне рішення. В такому випадку використовують цілу низку показників, які враховують всебічно всі задачі, поставлені перед пасажирським транспортом. Але через значну кількість показників забезпечити об’єктивну оцінку функціонування пасажирського транспорту досить складно.

Основні показники, які впливають на ефективність роботи пасажирського комплексу, можна розподілити на наступні групи [33]:

• техніко-економічні показники: фондоозброєність, фондовіддача, ступінь використання виробничих потужностей, потреба в кадрах, продуктивність, витрати палива, енергії і матеріалів;

• техніко-експлуатаційні показники (по кожному виду транспорту): протяжність транспортної мережі, щільність мережі, частки окремих видів транспорту в перевізній роботі, середня місткість рухомого складу, кількість рухомого складу, інтервал руху в період інтенсивних перевезень, експлуатаційна швидкість, середня швидкість переміщення пасажирів по місту;

• організаційно-технічні показники: інтервал руху транспортних засобів, швидкість, місткість, заповнення рухомого складу;

• виробничо-побутові показники: безпека руху, швидкість переміщення, зручність і комфорт поїздки, невелика плата перевезень;

• показники якості обслуговування пасажирів оцінюють ступінь задоволення вимог пасажирів;

• санітарно-гігієнічні показники: рівень забруднення навколишнього середовища, вібрація, шум.

Для дослідження такої складної системи, як пасажирський транспортний комплекс, найбільш доцільною методологією є системний аналіз. За його допомогою в системі пасажирського обслуговування визначаються її елементи в кількісному виразі, а також установлюються між ними зв’язки. Крім того, завдяки такому підходу вдається враховувати протилежні вимоги до системи організації пасажирського транспорту пасажирів, транспортної компанії, інтересів населених пунктів та ін. Вимоги пасажирів полягають у наступному: забезпечення найменших витрат часу на поїздку, мінімальної вартості поїздки; максимальної надійності перевезень, високого рівня комфорту під час поїздки і безпеку переміщення. Вимоги суспільства до пасажирського транспорту: повне задоволення потреб населення в перевезеннях; раціональне використання території під транспорт; досягнення високої рентабельності роботи транспортної компанії; виключення шкідливого впливу транспорту на здоров’я людей і продуктивність праці; мінімальний вплив роботи транспорту на навколишнє середовище.