4.2. Транспортна рухливість населення

Для нормального проживання людини необхідно їй мати житло, місце роботи і відпочинку, освіту. Крім того, в житті людини важливе місце посідають культурно-побутові і просвітницькі потреби. Реалізувати ці потреби в одному пункті не можливо, що спонукає людей до переміщення в певному регіоні або по державі. Потреба людей в переміщенні залежить, перш за все, від рівня розвитку суспільства виробництва і побуту, його соціальної структури, складу населення.

Обсяги пасажирських перевезень залежить від численності населення, його рухливості, а також від характеру змін цих показників по роках. Кількість поїздок або пасажиро-кілометрів, що припадають на одного жителя держави (регіону) за рік, називається коефіцієнтом рухливості.

Отже, існують різні підходи щодо визначення рухливості населення. Традиційним показником рухливості населення стала кількість поїздок, що припадає на одного жителя за рік. Інша точка зору представляє його, як кількість пасажиро-кілометрів, що припадає на одного жителя теж за рік. Слід визначити, що для повної характеристики рухливості необхідно використовувати обидва підходи до визначення рухливості. Крім того, її необхідно визначати для кожного виду транспорту, а також – окремо для дальнього, внутрішнього міського, міжміського і приміського сполучення.

Переміщення людей територією держави, як правило, не є самоціллю, вони викликані необхідністю задоволення певних потреб. Потреби обумовлюються, перш за все, необхідністю поїздок людей на роботу і додому з роботи, до місць навчання, а потім назад до місць проживання. Такі поїздки здійснюються найбільш часто. Крім того, люди вимушені їздити з метою відвідування культурних центрів в державі і за кордоном, рідних і друзів, санаторіїв і баз відпочинку. Також певна частина людей приймають участь у туристських поїздках в межах держави, а також за кордон. Отже, кількість поїздок (обсяги перевезень) людей прямо залежить від необхідності в задоволенні різних потреб населення з використанням пасажирського транспорту.

При рівній кількості поїздок в різних регіонах транспортні витрати будуть більшими там, де здійснюється поїздки на довші відстані. Отже, пасажиро-кілометри в найбільшому ніж кількість перевезених пасажирів, відображають витрати, понесені транспортом на переміщення людей. При значній віддаленості пунктів відправлення і призначення пасажирів також зростає тривалість поїздок пасажирів, потреба в транспортних засобах та інше. Тому підвищення швидкостей руху транспортних одиниць, доходів населення, скорочення транспортних витрат і вартості перевезень, а також якості послуг – найголовніші задачі транспорту в сучасних умовах. Актуальність цих задач обумовлюється економічною відсталістю держави, низьким матеріальним і культурним рівнем більшості населення.

Практика діяльності пасажирського транспорту свідчить, що рухливість міського населення значно більша, ніж сільського. Але з врахуванням можливих перспективних змін структури населення (передбачається зростання сільського населення) можна вважати, що в майбутньому положення може змінити. Крім того, через більш інтенсивний розвиток сфери послуг в містах, ніж в сільській місцевості, рухливість сільського населення може збільшитись. Це пов’язано з тим, що міські жителі мають більше можливостей значну частину своїх матеріальних і духовних потреб задовольнити на місці, без здійснення поїздок в інші міста.

Величина рухливості населення дуже відрізняється за видами транспорту: від мінімального значення – 0,07 поїздок на авіаційному транспорті, до максимального – 164 поїздки метрополітеном (табл. 4.1). На всіх видах транспорту (крім метрополітену) рухливість за період ринкових перетворень скоротилась. Найбільше скорочення сталося на річковому транспорті – у 8,0 раз, найменше на залізничному – у 1,3 раз. Найбільше зменшення спостерігалося, в основному, протягом кризового періоду, а на морському, автомобільному, метрополітенному транспорті – до кінця посткризового (стагнаційного) періоду. Затяглося зменшення рухливості до 1999 р. на річковому і авіаційному транспорті.

По іншому виглядає динаміка змін середньої відстані перевезень одного пасажира на різних видах транспорту. Мінімальне її значення (6 км)

Таблиця 4.1. Рухливість населення у середньому за рік за видами пасажирського транспорту (кількість поїздок у розрахунку на одного жителя держави)

Вид транспорту	Роки
	1990	1995	1997	1999	2000	2002	2003	2004	2005	2006
Залізничний	13	11	10	10	10	10	10	10
Морський	0,5	0,2	0,1	0,1	0,1	0,1	0,1	0,2
Річковий	0,4	0,1	0,05	0,04	0,04	0,05	0,05	0,05
Авіаційний	0,3	0,04	0,03	0,02	0,02	0,04	0,05	0,07
Автомобільний	160	68	50	50	53	64	69	79
Тролейбусний	172	69	129	150	142	115	104	104
Трамвайний	133	57	92	108	103	88	84	85
Метрополітенний	159	134	96	139	145	161	169	164

має морський, трамвайний і тролейбусний транспорт, а максимальне (1687 км) – авіаційний транспорт (табл. 4.2.). Найбільшу стабільність середньої відстані мають тролейбусний, трамвайний, метрополітенний, а також автомобільний транспорт. На цих видах транспорту її коливання протягом тривалого періоду часу незначні. Найбільше зменшення за період ринкових змін середньої відстані (у 7,2 раза) сталися на морському транспорті, найменше (у 1,1 раза) – на залізничному.

Найвища рухливість на водному та повітряному транспорті через те, що вони переважно виконують дальні міжнародні перевезення. Переважну кількість пасажирів залізничний транспорт перевозить у приміському сполученні, через що середня відстань перевезення одного пасажира є значною (більше 110 км) і найбільшою серед наземних видів транспорту. В порівнянні з іншими західними державами середня відстань перевезень одного пасажира на залізничному транспорті найбільша, найменша (40 км) – у Чеській Республіці.

Отже, рухливість населення у пасажиро-кілометрах представляє собою більш узагальненим показником тому, що вони відбувають не тільки обсяг транспортної роботи, а і грошові витрати населення на транспорт. Крім визначення транспортної рухливості по окремих видах транспорту, вона також розраховується по регіонах держави, соціальним групам населення, окремо для міського і сільського населення. Показник транспортної рухливості використовується в перспективному плануванні розвитку пасажирського транспорту. Для цього обсяги пасажирських перевезень визначаються, в основному в залежності від величини рухливості.

До основних факторів, які визначають транспортну рухливість, відносяться наступні:

• чисельність населення держави і тенденції її змін;

• рівень матеріального благополуччя населення;

• розміщення по регіонах, областях і населених пунктах;

• розвиток санаторно-курортної мережі;

Таблиця 4.1. Середня відстань перевезень одного пасажира за видами транспорту (кілометрів)

Вид транспорту	Роки
	1990	1995	1997	1999	2000	2002	2003	2004
Залізничний	124	110	109	98	104	109	110	112
Морський	43	62	16	17	15	7	7	6
у міжнародному сполученні	3301	698	103	115	116	33	42	36
Річковий	31	21	15	12	12	23	26	26
у міжнародному сполученні	-	-	-	-	-	1218	2039	1587
Авіаційний	1083	1723	1617	1521	1489	1392	1611	1687
у міжнародному сполученні	-	1945	1878	1814	1763	1606	1918	1927
Автомобільний	11	10	11	11	11	12	12	13
у міжнародному сполученні	-	130	187	202	212	296	320	366
Тролейбусний	7	7	7	7	7	7	6	6
Трамвайний	7	7	7	7	7	7	6	6
Метрополітенний	7	7	7	7	7	8	8	8

• рівень розвитку всіх видів пасажирського транспорту;

• рівень пасажирських тарифів;

• використання пільгових квитків;

• введення пільгових тарифів для певних категорій людей на всіх видах транспорту;

• розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва і розміщення його на території держави;

• розвиток міст, поселень, де населення часто користується транспортом;

• зміни співвідношення міського і сільського населення;

• розвиток мережі шляхів сполучення;

• удосконалення технічної складової пасажирського транспорту;

• підвищення якості пасажирських перевезень.

Названі фактори діють на транспортну рухливість не ізольовано, а комплексно, взаємодіючи один з одним. Наприклад, зростання матеріального благополуччя людей сприяє розвитку і розширенню санаторно-курортної мережі, туризму. Збільшення населення в певних регіонах примушує розвивати в них транспортну мережу.

Подальший розвиток нашої економіки, підвищення матеріального і культурного рівня людей, розвиток транспортної мережі, особливо залізничного, автомобільного і повітряного транспорта буде спричиняти суттєвому збільшенню транспортної рухливості в державі в найближчі роки.