МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

П.О. Яновський

ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

П.О. Яновський

ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник

для студентів вищих навчальних закладів

Київ ∙ НАУ ∙ 2007

УДК

ББК

Я

Яновський П.О.

Я Пасажирські перевезення: Навчальний посібник. – К.: НАУ, 2007. - с.

ISBN

Викладено основи сучасної теорії технології і організації роботи пасажирського транспорту в умовах міських, приміських, міжміських та міжнародних перевезеннях. Показана особливості і роль залізничного, автомобільного та водного (річкового та морського) транспорту в розвитку і удосконаленні організації пасажирських перевезень. Наведено експлуатаційно-технічну характеристику транспортних засобів, класифікацію пасажирських перевезень, сервіс в пасажирських перевезеннях, методи дослідження пасажиропотоків, принципи організації і управління пасажирськими перевезеннями, особливості взаємодії різних видів транспорту в транспортних вузлах, порядок обслуговування пасажирів на вокзалах, в портах і в процесі перевезення.

Посібник призначений для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за напрямом 1004 „Транспортні технології” за спеціальностями 6.100400 „Транспортні системи”, „Організація авіаційних робіт і послуг”, „Організація перевезень і управління на транспорті (за видами)”.

Гриф надано Міністерства освіти і науки України (лист заступника Міністра Степка М.Ф. від 2007 р. за № ).

Автор:

канд. техн. наук, доц., академік МАБЖ, член кореспондент ТАУ, член РАТ, Заслужений працівник освіти України Яновський П.О.

Рецензенти:

д-р економ. наук, проф., академік ТАУ Ю.Ф. Кулаєв, д-р техн. наук, проф., академік , Директор державного науково-дослідного центру залізничного транспорту України В.М. Самсонкін, д-р техн. наук, проф., академік ТАУ, завідувач кафедри, проректор з наукової роботи Київського університету економіки і технологій транспорту М.К. Мироненко, канд. економ. наук, доц. Національного транспортного університету Н.М. Левчук, канд. техн. наук, доц., М.Ф. Тітов

ISBN Яновський П.А., 2007

НАУ, 2007

Вступ

Транспорт представляє собою важливу ключову частину економіки держави, без якісного функціонування якого неможливий наступний економічний розвиток нашого суспільства. Пасажирський транспортний комплекс - одна із значущих галузей транспортної системи, має велике соціально-економічне значення через важливу його роль в життєзабезпеченні світової спільноти. Перевезення населення нашої держави здійснюється основними видами транспорту, місце, роль і географія дії кожного із них залежить від багатьох факторів. Разом вони виконують важливу соціально-економічну задачу з максимального і якісного задоволення попиту людей в перевезеннях в складних ринкових умовах, що повинно супроводжуватися раціональним і економічним використанням технічних засобів.

Пасажири, враховуючи особливості транспортного забезпечення конкретного регіону і якість їх обслуговування кожним видом транспорту, а також наявні недоліки і досягнення в їх роботі обирають певний вид транспорту, тим самим економічно зміцнюють його. В ринкових умовах особливо загострюється конкуренція між різними видами транспорту, що спонукає їх спеціалістів до постійного пошуку нових форм і сучасних методів організації пасажирських перевезень з метою покращення умов перевезень (зручності, комфорту), зменшення вартості проїзду часу на доставку пасажирів до місць призначення, постійного удосконалення транспортних засобів і безумовного забезпечення безпеки пасажирів і їх багажу при перевезеннях.

Тому сучасний спеціаліст з організації функціонування транспортних систем, перевезень і управління на будь-якому виді транспорту повинен мати високу кваліфікацію. В ринкових умовах він повинен володіти необхідним інструментарієм для обґрунтування сервісу транспортного обслуговування пасажирів, визначення його ефективності, забезпечення комерційного успіху транспортного підприємства і якісного обслуговування пасажирів.

Запропонований навчальний посібник з дисципліни „Пасажирські перевезення” для студентів транспортних університетів України представляє собою систематизоване викладення комплексу знань, які відносяться до організації перевезень пасажирів на залізничному (автомобільному) та водному (річковому і морському) транспорті із забезпеченням високого рівня якості їх транспортного обслуговування. В посібнику наводиться інформація про методи обслуговування пасажирів на кожному виді транспорту, сутність основних проблем в роботі пасажирського комплексу, про форми транспортного сервісу, а також економічні, правої, технічні і технологічні аспекти реалізації складових сучасних елементів сервісу в транспортному обслуговуванні населення.

Основною задачею дисципліни „Пасажирські перевезення” є підготовка спеціалістів із широким спектром знань і вмінь із сфери діяльності пасажирського комплексу держави, здібних самостійно вирішувати практичні задачі з розвитку і удосконаленню організації пасажирських перевезень в містах, селах, регіонах і між державами.

1. Система управління пасажирськими перевезеннями на транспорті

   1. Транспортна система як фактор соціально-економічного розвитку держави Нові категорії та поняття

транспортна система	якість обслуговування
ринок	рентабельність
інфраструктура	фінансовий результат
пасажиро оборот	Управління
рейковий автобус	Прогнозування
автомобільний маршрут	планування
автостанція	суб’єкт управління
основні фактори	об’єкт управління
міграція населення

Ефективне функціонування економіки, ринків товарів і послуг в суспільстві, а також динамічний розвиток регіонів, міжнародних економічних, культурних зв’язків і розширення торгівлі з іншими державами забезпечується розвинутою, розгалуженою надійно та стабільно працюючою транспортною системою, яка служить міцною базою соціально-економічного розвитку держави. Мобільність економіки будь-якої держави, її спроможність адаптуватися до мінливих умов ринку можлива при наявності розвинутої виробничої інфраструктури з усіма її складовими (однією складовою є транспортна система), яка виступає як фактор, що сприяє раціональній організації життєзабезпечення економічного простору, забезпеченню реалізації регіонального розподілу праці, передбачаючи змінення географічного розміщення не тільки різноманітних товарів, а і людей, тобто – перевезення великої маси вантажів і пасажирів.

В транспортну систему України, яка забезпечує перевезення пасажирів в міжміському, міжнародному, внутрішньо міському і приміському сполученнях, входять різні види транспорту загального користування:

- наземні: залізничний, автомобільний (автобусний), трамвайний, тролейбусний, метрополітенний;

- водний: морський, річковий;

- авіаційний.

Всі види транспорту в різні історичні періоди соціально –економічного розвитку держави при здійсненні пасажирських перевезень вносили свій внесок в формування галузевої територіальної структури господарства. В економічно розвинутих країнах світу транспорт є однією із базових галузей економіки, розвитку яких державою приділяється пріоритетна увага, що забезпечує його динамічний розвиток.

Україна має розвинуту, розгалужену, потужну транспортну систему, яка при відповідному її розвитку зможе задовольнити в повному обсязі всі запити населення держави. Транспортні лінії (в основному залізничного і автомобільного транспорту) пронизують практично всю територію держави. Транспорт України представляє собою систему транспортних комунікацій, яка об’єднує усі види транспорту. Розміщення їх по регіонах держави, а також їх структура повністю відповідають вимогам у здійсненні пасажирських перевезень у внутрішніх і міжнародних перевезеннях. Однак з метою підвищення якості транспортних послуг всі складові транспортної системи потребують істотного вдосконалення і модернізації. Крім того, транспортна система відповідає вимогам стратегічного розвитку держави, зв’язуючи в єдине ціле територію країни, забезпечуючи необхідну мобільність населення, реалізацію транзитних можливостей держави, безпеку та стабільність пасажирських перевезень. Внесок транспортної системи у валовий внутрішній продукт становить близько 10 % , що вказує на важливість галузі для подальшого розвитку нашої економіки [1].

Експлуатаційна довжина шляхів сполучення всіх видів транспорту загального користування складає 200299,1 км (дані за 2004 рік), в тому числі за видами транспорту: залізничні колії – 22,0 тис. км; автомобільні дороги – 169,4 тис. км; внутрішні річкові судноплавні шляхи – 2,3 тис. км; тролейбусні лінії – 4,4 тис. км; трамвайні лінії – 2,1 тис. км, метрополітенні лінії – 99,1 км. Щільність шляхів сполучення (в км шляхів на 1 тис.км² території) складає залізничних колій – 36; річкових судноплавних шляхів – 4; автомобільних доріг загального користування з твердим покриттям – 273. Інтенсивність перевезення пасажирів (млн. пас-км на 1 км довжини шляхів) складає за видами шляхів сполучення: залізничні колії – 2,35; річкові судноплавні шляхи – 0,03; автомобільні дороги з твердим покриттям – 0,1; тролейбусні лінії – 2,4; трамвайні колії – 3,2; метрополітені колії – 22,5. Середня відстань перевезення одного пасажира (в км) складає окремими видами транспорту: залізничний – 112; морський – 6; річковий – 26; авіаційний – 1687; автомобільний (автобуси) – 13; тролейбусний – 6; трамвайний – 6; метрополітен ний – 8 [2].

Відправлення (перевезення) пасажирів (в млн. чол.) складає за видами транспорту загального користування (дні за 2004 рік): залізничний – 452; автомобільний (автобуси) – 3720; трамвайний – 1112; тролейбусний – 1849; метрополітен ний – 848; морський – 10; річковий – 2; авіаційний – 3. Виходячи з цих виконаних обсягів пасажирських перевезень внесок в загальні обсяги транспортної системи (у %) кожного виду транспорта складає: залізничний – 5,7 %; автомобільний (автобуси) – 46,5 %; трамвайний – 13,9 %; тролейбусний – 23,1 %; метрополітенний – 10,6 %; а морський, річковий і авіаційний транспорт перевезли значно менше 1 % пасажирів кожний. По-іншому виглядає розподіл пасажирообороту (в млрд. пас-км) за видами транспорту: залізничний – 51,7; автомобільний (автобуси) – 47,5; трамвайний – 6,6; тролейбусний – 10,8; метрополітен ний – 6,4; морський – 0,1; річковий – 0,01; авіаційний – 5,5. наведені дані свідчать про такий розподіл пасажиро обороту (в %) за видами транспорту: залізничний – 40,2 %; автомобільний (автобуси) – 36,9 %; трамвайний – 5,1 %; тролейбусний – 8,4 %; метрополітен ний – 5,0 %; авіаційний – 4,3 %, а морський і річковий транспорт – значно менше 1 % кожний [2]. Отже, виходячи з щорічно виконуваних обсягів пасажирських перевезень головними є залізничний і автомобільний транспорт, невеликі обсяги пасажирських перевезень виконуються на морському, річковому та авіаційному транспорті.

Послугами пасажирського транспорту скористалися 2,2 млрд. осіб, що на 2,7 % більш ніж за І півріччя минулого року. Було перевезено пасажирів (в міл. осіб) транспортною галуззю в І півріччі відповідно 2004 р. – 2046,2; 2005 р. – 2118,9; 2006 р. – 2146,9, а пасажирооборот (в млрд. пас-км) в І півріччі було виконано відповідно 2004 р. – 49,8; 2005 р. – 51,5; 2006 р. – 55,4. наведені дані вказують на наявності тенденції зростання обсягів пасажирських перевезень, що вимагає проведення в життя ефективних заходів по удосконаленню діяльності транспортно-дорожнього комплексу держави перш за все за рахунок модернізації та оновлення основних фондів і рухомого складу підприємств транспорту. У І півріччі 2006 році підприємствами транспорту освоєно капітальних інвестицій за рахунок всіх джерел фінансування на суму 2015,8 млн. грн. Основним джерелом, як і раніше, є власні кошти транспортних підприємств, які склали 78,9 % загального обсягу капітальних інвестицій, а 21,1 % - кредити іноземних (11,4 %) та вітчизняних (9,7 %) банків. Загальні обсяги освоєних капітальних інвестицій розподілилися таким чином за підгалузями транспорту: Укрзалізниця – 83,7 %; Укрморрічфлот – 10,9 %; Державтослужба - 5,2 %; Укравтотранс – 0,2 % [3].

За рахунок усіх джерел фінансування в І півріччі 2006 р. на залізничному транспорті для пасажирських перевезень придбано один магістральний вантажно-пасажирський електровоз ДС-3, чотири електропоїзди типу ЕПЛ-9Т і ЕПЛ-2Т, один пасажирський тепловоз, 30 пасажирських вагонів; здійснено модернізацію пасажирських вагонів; побудовано приміський вокзал північного напряму в м. Харкові, реконструйовано вокзали станцій Кривий Ріг Придніпровської залізниці, Котовськ Одеської залізниці, п’яти малих вокзалів Донецької залізниці; триває будівництво вокзального комплексу станції Дарниця; вперше в Україні запущено в експлуатацію новий вид залізничного транспорту – рейковий автобус на маршруті станції Дворічна-Харьків-Пасажирський та Суми-Смородино-Харьків; впроваджено рух прискорених пасажирських поїздів сполученням Кременчук-Київ, Дніпропетровськ-Донецьк, Полтава-Київ, Одеса-Вінниця, Дніпропетровськ-Сімферополь, Суми-Шостка та інше. За цей же період на авіаційному транспорті проводилися роботи з реконструкції терміналу (аеропорт „Бориспіль”); з ремонту світлосигнального обладнання штучної злітно-посадкової смуги та модернізація зовнішньої системи зв’язку (аеропорт „Запоріжжя”); з ремонту аеродромних покриттів та світлосигнального обладнання (аеропорт „Сімферополь”); з модернізації вогнів підходу МК340, світлосигнального обладнання „Свіча 3” штучної злітно-посадкової смуги та здійснено реконструкцію зовнішнього електропостачання аеровокзалу і внутрішніх мереж централізованої заправної системи (аеропорт „Одеса”); з ремонту внутрішніх приміщень аеровокзалу, реконструкції пожежного депо (аеропорт „Харків”) та інше [3].

Для прискорення модернізації та оновлення основних фондів транспорту і рухомого складу необхідне залучення значних інвестицій. Тому одним із головних напрямів діяльності Міністерства транспорту та зв’язку України є проведення роботи з підвищення інвестиційної привабливості транспортної галузі. Крім того, пріоритетним напрямом діяльності Міністерства є підвищення рівня безпеки на транспорті, що проявляється в прийнятті єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів (приєднання України 28 лютого 2006 року до угоди ЄЕК ООН), опрацьовано питання застосування нових правил ЄС щодо застосування нових правил ЄС щодо часу управління транспортними засобами періодів відпочинку та забезпечення їх виконання при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень. На початку 2006 р. розроблено Заходи щодо поліпшення безпеки руху, польотів, судноплавства на підприємствах транспортно-дорожнього комплексу [3].

Залізничному транспорту належить провідна роль у транспортній мережі України. В І півріччі 2006р. залізницями здійснено (перевезено вантажів) понад 78 % всіх вантажних (вантажооборот склав 88,5 %) і 11,8 % (перевезено пасажирів) пасажирських перевезень (пасажирооборот склав 46,4 %). Послугами залізниць за цей період скористалися 257,3 млн. пасажирів, що на 1,8 % перевищує число перевезених пасажирів за аналогічний період 2005 року. Пасажирооборот склав 25,7 млрд. пас-км, що на 4,5 % більше показника відповідного періоду минулого року. Пасажирооборот збільшився на всіх залізницях, найбільше збільшення сталося на Південно-Західній, Придніпровській та Львівській (відповідно на 5,2 %; 5,1 % та 4,9 %) залізницях [3].

Провідне місце залізничного транспорту в нашій державі обумовлено відповідністю головних залізничних магістралей основним транспортно-економічним зв’язкам (при великих розмірах держави), а також техніко-економічними його перевагами над іншими видами наземного транспорту. Він суттєво впливає на регіональне розміщення виробничих сил і населення.

Головна водна артерія нашої держави річка Дніпро надала можливість освоїти транспортний шлях з півночі на південь, то поява залізниць у другій половині ХІХ сторіччя крім того відкрила додаткові можливості для організації перевезень вантажів і пасажирів в широтному напряму. Ще в ХІХ сторіччі спостерігалась пряма залежність торгово-промислового стану території, що відповідає нинішній Україні, від наявності залізничних магістралей. Залізниці постійно впливали на розвиток торгівлі і промисловості регіонів, а отже – і на переміщення населення, що супроводжувалось поступовим формуванням продуктивних сил ближче до залізничних станцій, а з’єднання водного і залізничного транспорту дало розвиток багатьом дніпровським містам і містам Чорноморсько-Азовського басейну.

Залізничному транспорту характерна негативна тенденція, яка постійно загострюється, зростання фізичного і морального старіння основних фондів. Для модернізації наявного рухомого складу і розробку дослідних зразків рухомого складу нового покоління Укрзалізниця передбачає використання власних коштів. Фінансовий стан галузі, на який впливає занижений рівень діючих тарифів та обмежені можливості обсягів фінансування із джерел розвитку (амортизація і прибуток) дає можливість здійснювати оновлення рухомого складу лише на 25 % від потреби. Тому для придбання нового рухомого складу залучаються інвестиційні ресурси [3].

Автомобільному транспорту належить значна частка ринку послуг з перевезення вантажів та пасажирів. Питома вага підприємств автомобільного транспорту в І півріччі2006 р. в загальних обсягах перевезень по транспорту склала: перевезено вантажів – 20,7 %; вантажооборот – 8,4 %; перевезено пасажирів – 88,0 %; пасажирооборот – 47,3 %. Автотранспортом загального користування за І півріччя 2006 року перевезено 1,92 млрд. пасажирів і виконано пасажирообороту в розмірі – 26,2 млрд. пас-км. Зростання обсягів перевезень пасажирів було зафіксовано у 17 регіонах, найбільше склало у Миколаївській, Волинській, Житомирській і Херсонській областях [3].

Автомобільний транспорт потреби населення у міських та міжміських перевезеннях задовольнив повністю. Ці перевезення мають стійке зростання попиту в умовах високого рівня конкуренції. У І півріччі 2006 р. в Україні функціонувало 1571 міжобласних автомобільних маршрутів. Крім того, регулярним автобусним сполученням додатково охоплено 49 сільських населених пунктів; додатково відкрито 16 автобусних маршрутів, внесено зміни до 26 діючих маршрутів та додатково залучено до роботи 28 автобусів [3].

Складовою системи якості обслуговування пасажирів є рівень виконання послуг, які надаються автостанціями. Мережа автостанцій в Україні налічує 83 одиниць, в штаті яких працює близько 7,5 тис. осіб. Протягом півроку послугами автостанцій скористалося понад 50 млн. пасажирів. Пасажирські перевезення у відповідності до виданих ліцензій в установленому порядку на їх виконання здійснюють майже 22 тис. перевізників з використанням 99,6 тис. автобусів. Міжнародні перевезення здійснює 8,3 тис. суб’єктів господарювання, рухомий склад яких становить 34 тис. одиниць. На виконання міжнародних автомобільних перевезень діють угоди нашої держави з 48 країнами. Повністю забезпечено українських перевізників дозволами на виконання на міжнародних автоперевезень з 43 державами [3].

Водний (морський і річковий) транспорт виконав в І півріччі 2006 році обсяг перевезень пасажирів флотом судноплавних компаній та портів на рівні 1,816 млн. чоловік, що перевищує обсяг перевезень відповідного періоду року на 12,2 %. Пасажирооборот склав 17 млн. пас-км [3].

Відстоюючи національні інтереси України шляхом створення доступу українським судам з акваторії Чорного моря до морських портів, розташованих у Кілійському гирлі р. Дунай без заходу до внутрішніх вод Румунії Указом Президента України від 10.06.2003р. № 502/2003доручено розробити варіант створення ГСХ Дунай – Чорне море з урахуванням екологічних, економічних, технологічних та інших можливостей. Вирішення цього питання має важливе державне значення через те, що наявність в Україні власного суднового ходу, альтернативного румунському, на українській ділянці Дунаю сприятиме позитивному розвитку економіки придунайського регіону держави, де проживає 150 тис. чоловік. Тому на державному рівні прийнято обґрунтоване рішення про продовження будівництва глибоководного суднового ходу [3].

Авіаційним транспортом України в І півріччі 2006 р. перевезено майже 1,9 млн. пасажирів, що на 14,1 % більше, ніж за аналогічний період минулого року. Постійне збільшення обсягів пасажирських перевезень на внутрішніх і міжнародних авіалініях забезпечили провідні вітчизняні авіакомпанії – „Аеросвіт”, „Міжнародні авіалінії України” та „Донбас – аеро”, які нині виконують 75 % всіх пасажирських перевезень, здійснених Українськими авіакомпаніями. На літній період 2006 р. 14 українським авіакомпаніям було затверджено розклад руху міжнародних регулярних перевезень за 124 маршрутами до 43 країн. Одночасно 48 іноземних авіакомпаній виконують міжнародні регулярні перевезення до України за 89 маршрутами з 27 країн світу. Найбільші обсяги пасажирських перевезень виконуються з Росією, Німеччиною, Чехією, Великобританією, Угорщиною, Австрією, Ізраїлем, Туреччиною, Францією, Польщею та Нідерландами. На внутрішніх рейсах у першій половині 2006 року виконувалися регулярні польоти 11 українськими авіакомпаніями на 20 внутрішніх повітряних лініях. Пасажиропотоки у І півріччі 2006 року зросли на 17 % через всі аеропорти України, особливо в основних аеропортах – „Бориспіль”, „Донецьк”, „Львів”, „Дніпропетровськ”, „Одеса” та „Сімферополь” [3].

Метрополітени в нашій державі відіграють значну роль в міських перевезеннях, що відповідає загальносвітовій тенденції розвитку міського транспорту. Це пов’язано з тим, що сучасний ритм життя людей ставить високі вимоги до рівня мобільності населення. Транспорт у великих містах повинен забезпечити зручність і необхідну швидкість перевезення жителів до місця роботи, об’єктів сфери обслуговування, культурних та освітніх закладів [3].

В Україні функціонують три метрополітени:

- Київський має 43 станції, протяжність лінії понад 55 км;

- Харківський має 28 станцій, протяжність ліній понад 35 км;

- Дніпропетровський має 6 станцій протяжність ліній 7,9 км [3].

У м. Донецьк будується перша лінія метрополітену протяжністю в 10 км із 6 станціями. В середньому за рік українські метрополітени перевозять 873 млн. пасажирів, що становить близько 14 % населення, яке користується міським транспортом. Слід зауважити, що у більшості країн Західної Європи цей показник становить 50% і більше. В 2005 р. міністерством транспорту та зв’язку України разом з Київською міською, Харківською, Дніпропетровською, Донецькою обл. держадміністраціями та будівельними підприємствами підготовлено Концепцію Державної програми будівництва та розвитку мережі метрополітенів до 2010 року та державну програму, виконання якої розпочалося в 2006 р. [3].

Програма передбачає [3]:

- розв’язання проблемних питань розвитку та продо будівництва і введення в дію метрополітену в м. Донецьк, а в перспективі – в інших великих містах, в тому числі передбачається будівництво „легкого метро”, „міні-метро”;

- будівництво 38,8 км нових дільниць 28 станцій;

- загальні потреби у фінансуванні будівництва нових ліній близько 11 млрд. грн.