Кабінет Міністрів України Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра декоративного садівництва

та фітодизайну

Звіт

з виробничої практики

Виконала: студентка 5 курсу 1 групи

факультету СПГ і ЛА

Київ – 2010

Зміст

Національний університет біоресурсів і природокористування України 1

1. Ботанічний сад НУБіП України. Історична довідка. 2

3.5 Посадка бузку 23

3.6 Догляд за бузком 25

Додаток 26

1. Ботанічний сад нуБіП України. Історична довідка.

Ботанічний сад загальнодержавного значення НУБіП України своїми витоками сягає у 1928 рік і є результатом кропіткої роботи вчених ботаніків та дослідників декількох поколінь. Заснування ботанічного саду розпочато в період, коли постало питання щодо створення Українського лісотехнічного інституту, складовою частиною якого мав бути лісогосподарський факультет. Ботанічний сад мав слугувати базою для вивчення дендрології, лісової селекції, ботаніки та інших дисциплін. Для цього стало необхідним створення відповідної навчальної бази.

Український лісотехнічний інститут було відкрито у 1930 році, і першою навчальною базою для його студентів стали насадження та розсадники Голосіївського лісництва. На той час Голосіївське лісництво очолював молодий і енергійний лісівник Павло Феодосійович Круг-Веселовський. Саме з його іменем пов'язаний початок створення дендрарію.

Павло Феодосійович виявляв неабиякий хист до дослідницької роботи. За його ініціативою був закладений розсадник із різних екзотичних видів деревних і чагарникових видів рослин, насіння яких отримували із ботанічних садів та дендраріїв Ленінграда, Ялти, Харкова, Одеси, Ташкента та інших міст. На розсаднику площею близько 6 гектарів уже в 1925 році існували посіви айланта, бархатного дерева, катальпи, бука, горіхів чорного та сірого, гледичії, софори, дзелькви, магонії, екзохорди, леспедеці, оцтового дерева, секурінеги та багатьох інших видів. Вже в 1929 році у розсаднику налічувалось близько 320 видів дерев та кущів.

Деревні рослини, що успішно акліматизувалися в нових для них умовах зростання, використовувались для створення на території лісництва нетрадиційних для даного регіону лісових культур, а також для озеленення та закладки дендрарію. Саме тоді були посаджені чисті культури дуба, гледичії, бука, катальпи, змішані культури дуба з ясенем і катальпою, бука з липою тощо. Ці лісові культури і сьогодні мають велику наукову і практичну цінність, складають основу лісопаркових насаджень не тільки Ботанічного саду, але і Голосіївського парку ім. М.Т. Рильського та Голосіївського лісництва Боярської ЛДС.

В 1938 році інтродукційний розсадник, започаткований П.Ф.Круг-Веселовським, було офіційно передано в підпорядкування Київського лісотехнічного інституту як навчальну та наукову базу. Об'єкт отримав назву „Дендрологічний парк". Завідування дендрарієм було покладено спочатку на колишнього старшого викладача кафедри дендрології Олександра Володимировича Плетньова, а пізніше, в тому ж році, на дендролога Івана Івановича Вертепного. Саме їм довелося тоді розпочати нелегку працю з перетворення розсадника в дендрарій. Потрібно зауважити, що місцезростання інтродуцентів на розсаднику не відповідало науковим принципам організації територій дендраріїв. Процес пересадки значно ускладнювався тим, що інтродуковані рослини вже мали значний вік, і їх пересадка призводила до певних втрат.

Проведені в той час заходи не забезпечували потрібного введення ні ботаніко-географічного, ні систематичного принципу створення дендропарків та ботанічних садів. І до сьогодення існуючі колекції дерев та чагарників фактично розміщуються за змішаним принципом, а можлива їх радикальна реконструкція призвела б до значних втрат багатьох видів рослин.

В доповненні колекцій дендрарію брали участь науково-педагогічні працівники: доцент М.М. Ягніченко (переважно далекосхідні види, наприклад, бархатне дерево), професор И.О. Коновалов (горіхи, колекція верб і тополь - понад 80 видів), професор В.Е. Шмідт (кавказькі види: дуби грузинський, крупнопиляковий, каштанолистий, арістолохія, дерево-згубник та інші). Акад. П.С. Погребняк заклав ділянку географічних культур дуба звичайного. Ці культури збереглися до наших днів.

Акад. М.М. Гришко передав дендрарію колекцію ліан Далекого Сходу (актинідії, лимонник, виноград), а також павловнію. Із Середньої Азії Ф.М. Русанов надіслав саджанці метасеквої, яку вважають викопною рослиною. Професори, завідувачі кафедри дендрології В.М. Андреев, Н.О. Коновалов та B.C. Шмідт після переїзду разом з лісогосподарським факультетом із Харкова до Києва внесли істотний вклад в становлення та розвиток дендрологічного саду. Міцні зв'язки дендрарію зі спорідненими закладами сприяли тому, що на початок 1941 року його колекції нараховували близько 700 видів і форм дерев та чагарників. За період окупації Києва під час Великої вітчизняної війни колекції дендрарію значно зменшилися. Залишені без догляду рослини гинули від шкідників та хвороб. Загинули деякі види берези (даурська, кам'яна, карельська), дуба (монгольський, корковий, черепитчатий), окремі дерева черемхи Маака, хурми, держи-дерева.

По війні відновлювати дендрологічний сад довелось майже заново: будівництво виробничих приміщень, навчального корпусу, теплиці, інтенсивне поповнення колекцій новими видами та відновлення загиблих, організація наукових досліджень тощо. Лише через 10 років по війні колекція саду досягла чисельності 1941 року. Цьому сприяла пряма підпорядкованість його лісогосподарському факультету та надання йому статусу навчальної лабораторії кафедри дендрології.

Щороку зростав видовий склад колекцій. Основні роботи виконували студенти Київського лісогосподарського інституту і співробітники кафедри дендрології цього ж інституту, яку з 1946 року очолював член-кореспондент АН УРСР проф. В.О. Поварніцин. В 1952 році він організував інтенсивні роботи з благоустрою дендрарію та широкого введення нових видів на додатковій його території площею 15 га. Безпосередньо роботи виконувалися під керівництвом співробітників кафедри дендрології М.І. Шендрикова, І.Н. Гегельского, І.В. Агаркова. З утворенням в 1954 році Української сільськогосподарської академії дендрарій набув значно вищого статусу. Його було перетворено на базу учбової та наукової роботи не тільки лісогосподарського, але й інших факультетів. Збільшився обсяг робіт з озеленення території академії. Виникла необхідність у розширенні асортименту та збільшенні обсягів вирощування садивного матеріалу, організації лабораторії квітникарства та створенні колекцій квітково-декоративних культур.

В 1966-1967 роках були розширені службові приміщення дендрарію, відкрита лабораторія, на базі якої проводились основні ґрунтові та фізіологічні дослідження. На протязі 1968-1969 учбового року, спільно з кафедрою ботаніки, засновано гербарій вищих рослин, відкрита насіннєва лабораторія. З 1968 року проводяться роботи з реконструкції окремих ділянок стежкової мережі, водопроводу.

В 70-тих роках була розпочата вибіркова реконструкція насаджень дендрологічного саду з метою часткового згрупування рослини за систематичними та флористичними принципами. Доцентом Б.М. Махметом виведені і висаджені в сад перспективні для лісового господарства гібриди горіхів та дубів. Професором О.А. Калініченко завезені далекосхідні та кавказькі деревні види та створені географічні ділянки „Далекий схід" та „Кавказ". У 80-ті роки професор В.К. Мякушко здійснив введення в сад рідкісних і зникаючих деревних та трав'янистих видів флори України. Дендрологічний сад поступово діставав міжнародного визнання, підтримувався зв'язок майже з 75 ботанічними і дендрологічними садами світу. З 1972 року дендрологічний сад УСГА став членом Регіональної Ради ботанічних садів України. Виникла потреба у підвищенні його статусу.

Вже 29 грудня 1988 року ректор академії акад. Д.О. Мельничук підписує наказ № 410 „Про створення ботанічного саду Української сільськогосподарської академії". Згідно наказу до складу ботанічного саду ввійшли землі Боярської дослідної станції (кв. 7, 8 Хотівського лісництва) загальною площею 28 га та землі академії, зайняті плодовим садом, а також ділянки пасіки, учбово-дослідної лабораторії конярства загальною площею 25 га. Також було подано клопотання на Київський міськвиконком про передачу на баланс ботанічного саду території з приміщеннями в минулому турбази „Уют", господарських приміщень водоканалізаційної ділянки, а також житлових будинків по вул. Генерала Родимцева, 4а, 46, 6, 25 та Полковника Затевахіна, 7 з відселенням мешканців, що в них проживали. Клопотання про надання дендрарію статусу Ботанічного саду загальнодержавного значення підтримала Рада ботанічних садів України та Молдавії на чолі з її головою - академіком АН УРСР А.М.Гродзинським.

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 13 лютого 1989 року дендропарку УСГА площею 53 га надається статус „Державного ботанічного саду Української сільськогосподарської академії Держагропрому СРСР".

За постановою Верховної Ради України від 16.06.1992 p. № 2457-ХІІ ботанічний сад набув статусу „Ботанічний сад загальнодержавного значення".

В 1993 році головне архітектурно планувальне управління м. Києва відвело в користування Української сільськогосподарської академії Держагропрому УРСР під ботанічний сад 46,5029 га земель (площа доріг міського значення із загальної площі 53га була вилучена).

В 1993 році було затверджено перше Положення про Ботанічний сад Українського державного аграрного університету на площі 53 га.

В 1999 році Кабінет Міністрів України видав розпорядження про передачу з Національного аграрного університету монастирю „Свято-Покровська Голосіївська пустинь" у безоплатне користування колишнього будинку для ченців, розташованого по вул. Полковника Затєвахіна.

Київська міська рада на VIII сесії XXIII скликання прийняла рішення від 12.10.2000р. № 29-2/1006 „Про надання земельної ділянки монастирю Свято-Покровська Голосіївська Пустинь" площею 3,91га по вул. Полковника Затєвахіна, 14, вилучивши її з користування НАУ. Таке рішення було винесено на основі рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 06.08.85 № 659/20 „Про встановлення меж земельної ділянки УСГА в урочищі Голосієво у Московському районі" (лист-згода від 05.06.2000 №888).

В 1992-1995 роках співробітниками кафедри дендрології та ландшафтної архітектури (проф. О.А. Калініченко, доц. В.В. Святецький, асп. В.П. Точилкін) та її філіалу в ЦБС НАН України (Л.І. Пархоменко, П.Я. Чуприна, O.K. Дорошенко) під керівництвом та за методиками проф. О.А. Калініченка була виконана інвентаризація колекцій Ботанічного саду. Результати інвентаризації показали, що на площі близько 10 га зосереджено 811 таксонів. Загущеність ценозів ботанічного саду є основною причиною загибелі багатьох видів деревних, чагарникових та трав'янистих рослин. Порівняно з попередньою інвентаризацією кількість деревних видів, форм, гібридів зменшилась на 250 таксонів.

У період з 2003 по 2005 рік за даними проведеної інвентаризації створено базу даних „Колекції арборетуму Ботанічного саду НАУ" з використанням системи управління базами даних MS ACCESS. Це дало змогу уточнити дані про таксономічний склад арборетуму, зокрема колекції хвойних видів.

За період з 2001 по 2005 рік в колекції Ботанічного саду висаджено понад 100 видів, форм та сортів деревних рослин, створено колекції квітково-декоративних рослин відкритого ґрунту (200 видів, сортів) та близько 150 видів та сортів рослин закритого ґрунту.

Із проблем, які потрібно розв'язувати ботанічному саду на даний час, найважливішою є проблема збереження різними методами та засобами існуючих колекцій деревних і чагарникових видів рослин та систематичне поповнення їх видами, необхідними для проведення навчальних і наукових робіт. Відповідної уваги потребують також лісопаркові насадження, що в основному були створені штучним шляхом ще у 30-ті роки.

На переддипломній практиці я займалась: очищенням канн від старого коріння та сухих пагонів і посадкою їх в горщики; підготовкою та висівом насіння цинерарії, агератуму, бегонії, тагетісу та астільби; підживленням та поливом рослин в оранжереї; черенкуванням та посадкою в пісок на укорінення сеткреазії, піларгонії, бегонії та інше. Так, як очищенню канн ми приділяли найбільше часу, хочеться більш детальніше зупинитися на даній рослині.