Розділ 2 аналіз методики підготовки дітей дошкільного віку до школи

2.1. Аналіз змістовного компоненту дошкільної освіти

Нова законодавча база дошкільної і початкової освіти та визначені в Законі “Про загальну середню освіту” і Постанові “Про поетапний перехід до 12-річної освіти” керівні положення вимагають перегляду підходів до організації підготовки дітей старшого дошкільного віку до школи. Закон “Про дошкільну освіту” передбачає обов’язковість дошкільної підготовки кожної дитини, а “Базовий компонент дошкільної освіти в Україні” визначає державний стандарт якості розвитку, виховання й навчання. Перш за все утверджується цінність особистісного розвитку дитини, досягнення нею соціальної і життєвої компетентності, необхідної для її функціонування в навколишньому середовищі, входження у шкільне життя. Все це зумовлює перегляд і конструктивні зміни організації підготовки дітей старшого дошкільного віку до школи.

Програма “Час до школи” (2010р.) – спроба практичного вирішення проблеми підготовки дітей до школи відповідно до сучасних умов і вимог. Під підготовкою дітей до школи слід розуміти цілеспрямовано організований доцільний процес за визначеними Базовим компонентом дошкільної освіти сферами і змістовими лініями, який передбачає особистісно-орієнтований фізичний, психічний і соціальний розвиток дитини, що забезпечує формування її особистості, життєвої компетентності, завдяки якій вона своєчасно адаптується в сучасних соціально-економічних реаліях оточуючого середовища з дошкільного віку.

Метою програми підготовки дітей до школи є формування цілісної особистості дитини старшого дошкільного віку, зокрема її фізичних, психологічних і соціальних складових у процесі взаємодії сім’ї, ДНЗ і школи, що забезпечують подальше успішне оволодіння шкільними програмами, реалізацію власного потенціалу, повноцінне особисте життя.

Програма вирішує такі завдання:

• встановлює широкі зовнішні зв’язки і соціальні контакти: сім’ї, дитячих закладів різних типів для дітей різного віку, громадських установ, клубів, бібліотек;

• забезпечує функціонування наступності в діяльності структурних складових, а саме: сім’ї, дитячих дошкільних установ і школи, які об’єднані спільною метою педагогічного процесу;

• передбачає включення всіх складових в єдину систему неперервної освіти, зосереджує увагу на особистості дитини, її розвитку, навчанні й вихованні;

• реалізує сучасні ідеї гуманізації в освіті та вихованні, відкриває можливості забезпечення фізичного, психічного здоров’я і соціального оточення дітей, їхнього повноцінного розвитку протягом усього дитинства;

• здійснює педагогічний процес з урахуванням індивідуальних можливостей кожної дитини на основі педагогічної діагностики та інтеґрації змісту освіти;

• забезпечує творчу педагогічну взаємодію із сім’ями дітей, дитячими дошкільними закладами, освітньо-культурними та громадськими організаціями;

• здійснює навчально-виховний процес на основі спеціально організованих педагогічно доцільних суб’єкт-суб’єктних відносин дітей, педагогів і батьків, співробітництва і співтворчості суб’єктів з переважанням педагогічного діалогу;

• гарантує самореалізацію суб’єктів педагогічного процесу.

У програмі виокремлено основні принципи формування взаємодії сім’ї, ДНЗ, школи у підготовці дітей до школи:

• Принцип гуманізації і демократизації сприяє підпорядкуванню роботи сім’ї, ДНЗ і школи особистісно-орієнтованому розвитку дитини.

• Принцип суб’єктності і модальності передбачає взаємодію сім’ї, ДНЗ і школи як рівноправних суб’єктів у підготовці дітей до школи.

• Принцип неперервності і наступності забезпечує отримання дитиною потрібних знань, умінь і навичок упродовж усього життя в навчальних закладах або в процесі саморозвитку, самовиховання та самореалізації.

• Принцип соціально-особистісної взаємодії забезпечує освітнє середовище, доцільно утворене взаємодією сім’ї, ДНЗ, школи та співробітництвом педагогів і батьків в умовах навчально-виховного комплексу.

• Принцип науковості і природовідповідності сприяє організації взаємодії сім’ї, ДНЗ, школи на основі досягнень сучасної психолого-педагогічної науки, творчого досвіду вітчизняних і зарубіжних педагогів.

• Принцип комплексності та інтеґрації взаємодії зумовлює єдність соціальних, педагогічних, психологічних впливів на дитину в навчально-виховному процесі підготовки дітей до школи.

• Принцип інноваційності забезпечує підготовку дітей до школи на основі взаємодії сім’ї, ДНЗ і школи, зумовлених гуманістичними засадами реформування освіти, потребою в ініціативних, творчих особистостях.

• Принцип педагогічної компетентності зумовлює коло обов’язків, визначених законом або положеннями, та педагогічні знання й уміння педагогів і батьків.

• Власна думка

Програмою передбачається кілька варіантів підготовки дітей до школи: на базі ДНЗ, на базі школи, в сім’ї. Це зумовлює варіативність змісту підготовки залежно від індивідуальних особливостей дитини та наявності структурних компонентів, включених у взаємодію освітнього середовища в умовах навчально-виховного комплексу. Провідною діяльністю в підготовці дітей до школи є гра з елементами творчої активності навчально-виховного спрямування.

Програма підготовки дітей до школи носить експериментальний характер і має таку структуру: пояснювальна записка, науково-методичні засади програми, характеристика основних аспектів підготовки дітей до школи, організація підготовки дітей до школи на основі взаємодії сім’ї, ДНЗ і школи, основний зміст напрямів суб’єкт-суб’єктної взаємодії в підготовці дітей до школи та її результативність, педагогічна підтримка і спрямування дій суб’єктів педагогічного процесу, педагогічна діагностика рівня особистісних досягнень у підготовці дітей до школи, рекомендована література.

Орієнтація національної освіти на особистість дитини зумовлює нову стратегію виховання на основі гуманістичних засад. Це передбачає визнання особистості дитини найвищою соціальною цінністю. Особистість дитини – це продукт усього суспільства, починаючи від народження, перш за все з відносин у сім’ї, дошкільній установі та школі, в які дитина послідовно входить. Узагальнений педагогічний досвід В.Сухомлинського в підготовці дітей до школи свідчить про виняткову роль відносин, які складаються в середовищі перебування дитини. Педагог наголошує, що можна виховувати не тільки педагогікою, а й “особливою організацією” стилю життя, коли діти просто живуть у такій атмосфері, створеній вихователем, яка формує уважність, доброту, радість буття, дає певні знання [].

У процесі підготовки дітей до школи в умовах навчально-виховного комплексу бере участь сім’я, дошкільний заклад і початкова школа. Діяльність кожного з них зумовлена варіативністю як внутрішніх, так і зовнішніх психолого- і соціально-педагогічних взаємозв’язків, але об’єднує їх взаємодія на рівні співробітництва і співтворчості. Саме взаємодія виступає інтеґруючим фактором психолого- і соціально-педагогічних взаємовідносин, джерелом, причиною і основою розвитку суб’єктів педагогічного процесу, а відтак і дитини. У зв’язку з цим підготовка дітей до школи на основі взаємодії сім’ї, ДНЗ і школи в умовах навчально-виховного комплексу визначається нами як соціально-особистісне явище, зумовлене сукупністю чинників, методів, засобів і форм сучасного навчання і виховання, а також адміністративних і загальноосвітніх заходів, які перетворюються ним на систему, спрямовану на формування цілісної особистості, її соціальної компетентності. Це обумовлює педоцентричний підхід, який утверджує цінність особистісного розвитку дитини. Саме з цих причин термін “підготовка до школи” у Базовому компоненті не вживається, а основною вимогою і досягненням дошкільного віку є компетентність як показник особистісної зрілості, необхідної для функціонування в навколишньому середовищі. У підготовці дітей до школи вживаються поняття життєва і соціальна компетентність. Життєва компетентність особистості – це широке поняття, яке узагальнює всі види компетентності в різних сферах діяльності, зокрема ігровій, навчальній, трудовій, побутовій, є складним утворенням, що охоплює загальні знання, уміння, навички, життєвий досвід, відповідні вимогам життя [].

Соціальна компетентність передбачає загальну здатність дитини до освоєння системи соціальних зв’язків та відносин в оточуючому середовищі внаслідок цілеспрямованого навчання, що сприяє успіху в будь-яких напрямах життєдіяльності, зумовлює уміння жити повноцінним життям і адаптуватися в суспільстві []. Відтак, значимості в підготовці дітей до школи набуває, окрім фізичного і психологічного розвитку, і соціальний розвиток, який раніше не розглядався. Таким чином, завдяки кардинальним змінам сучасного суспільства, у дошкіллі відбулася заміна орієнтирів суто навчальних на розвивально-соціальні, що повинні забезпечити набуття соціальної компетентності особистості, тобто підготовки до школи.

За вимогами Базового компонента дошкільної освіти кожна дитина повинна пройти підготовку до школи і набути життєвої й соціальної компетентності в умовах дошкільних закладів, підготовчих групах при школах і тимчасового перебування в дитячих установах або за програмою сімейного виховання. Отже, стратегічна мета дошкільної освіти – це забезпечення фізичного, психічного і соціального розвитку дитини, набуття нею соціальної компетентності на основі повноцінного використання внутрішнього потенціалу особистості й оточуючого середовища.

 "Я у Світі" -- Базова програма, розроблена на виконання Закону України "Про дошкільну освіту" та Базового компонента дошкільної освіти в Україні. Вона є першою державною програмою, в якій відображено вимоги до оновленого змісту освіти дитини від народження до шести (семи) років життя, зокрема до його інваріантної частини, уніфіковано вимоги до розвиненості, вихованості й навченості дитини раннього та дошкільного віку.

     Програма "Я у Світі" -- третя складова комплекту нормативних документів та науково-методичних матеріалів, пов"язаних з модернізацією змісту дошкільної освіти в Україні та гуманізацією її цілей і завдань. Процес роботи з Програмою буде найбільш ефективний за наявності в користувача всіх трьох взаємопов"язаних між собою документів --- Базового документа дошкільної освіти в Україні, Коментаря до нього і Базової програми.

     Одиницею структурування матеріалів Програми є психологічний вік як інтегрована характеристика специфічних для кожного етапу стосунків дитини з дорослими, ієрархії видів діяльності, новоутворень свідомості та особистості.

     Програма орієнтує педагога на відкриття дитині світу в єдності та різноманітності чотирьох світів -- Природи, Культури, Людей, Власного " Я". Вона спрямована на формування в дошкільника цілісної картини світу -- уявлення про навколишнє середовище та внутрішнє, душевне життя (власне та інших людей). Програма актуалізує проблему формування в дошкільника елементарної форми світосприйняття -- реалістичного й оптимістичного, яке визначає можливості організації знань та управління своєю діяльністю.

      Базова програма є першою в Україні програмою розвитку. Вона реалізує ідею дитиноцентризму, орієнтує педагога на визнання пріоритету розвитку дошкільника як особистості, зокрема його соціально-моральної складової як основної. Пропонується змістити акценти з дорослого як організатора педагогічного процесу на дошкільника як предмет основної турботи, його життєдіяльність, співбуття дитини і дорослого, дитини та реального світу.

      Програма проголошує важливість реалізації педагогом індивідуального підходу до розвитку, виховання і навчання дошкільника.

В програмі нового типу "Я у Світі" вміщено базовий зміст дошкільної освіти, який передбачає гармонійний та різнобічний розвиток дошкільника, формування його особистості, створення в умовах дошкільного навчального закладу розвивального життєвого простору, сприятливого для:

• закладання основ його компетентності (розвиток досвіду, який допомагає дошкільникові розв'язувати проблеми у незвичних умовах, здобувати нову інформацію, набувати мобільності; формування здатності діяти адекватно, конструктивно, ефективно в різних життєвих ситуаціях; виховання вміння приймати свідомі рішення, задовольняти свої соціальні та індивідуальні потреби);

- формування шкільної зрілості:

а) розумової зрілості, показником якої є диференційоване сприймання, довільна увага, аналітичне мислення, наявність елементарних знань про природу, культуру, людей, самого себе; здатність висловлювати елементарні судження, обґрунтовувати свої думки;

б) соціальної зрілості, пов'язаної з умінням спілкуватися з дорослими та однолітками, ініціювати контакти, налагоджувати спільну взаємодію, домовлятися, узгоджувати свої дії з партнерами, допомагати іншим людям, мобілізовуватися на долання труднощів, виявляти відповідальність, виробляти самооцінні судження, поважати себе та інших;

в) емоційної зрілості, яка виявляється у певній емоційній стійкості дитини, здатності адекватно реагувати на ситуації та події, орієнтуватися в настроях та станах людей, що навколо, брати їх до уваги, контролювати та регулювати свою емоційну поведінку, утримуватися від імпульсивних проявів;

- забезпечення балансу фондів "можу" і "хочу": виховання і навчання спрямовуються на узгодженість життєво необхідних знань, умінь та навичок дошкільника з його особистими потребами, інтересами, бажаннями, прагненнями, планами;

- розвиток у дитини зачатків активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції як системи ціннісних ставлень до природи, культури, людей, власного "Я";

- виховання у дошкільника творчого ставлення до життя, вміння самостійно висувати елементарні гіпотези, генерувати оригінальні ідеї, нешаблонно розв'язувати проблеми, проявляти самобутність та раціоналізаторство [].

Матеріали Програми "Я у Світі" структуруються за уніфікованою, єдиною для всіх вікових періодів життя, рамкою-схемою, яка містить: загальні особливості вікового періоду, характеристику психологічного віку, освітні завдання, лінії розвитку, показники компетентності дитини, зміст та умови оптимізації педагогічної діяльності. Матеріали кожного наступного змістового блоку додаються, нашаровуються на висвітлені в попередньому, не повторюючи його.