Робота з меню у Windows.

Меню практично всіх програм Windows мають вигляд списків можливих дій (або доступних для встановлення параметрів). Такі списки вибираються з рядка меню, розташованого у верхній частині вікна програми. Рядок меню складається з переліку заголовків — пунктів або елементів меню, вибір яких розкриває підпорядковане меню — підменю, яке містить список можливих команд. Щоб увійти в систему меню, треба натиснути кнопкою миші в зоні відповідного заголовка. Для вибору будь-якої з перелічених у меню, що відкрило­ся, директив достатньо натиснути мишею по її імені.

Альтернативним способом активізації меню є натискання клаві­ші <Atl> або <F10>. Далі за допомогою клавіш управління курсо­ром вибирають потрібний пункт меню і натискають клавішу <Enter>. Аналогічно вибирають команди і всередині відкритого меню.

Швидший спосіб переходу до потрібного пункту меню полягає в одночасному натисканні клавіші <Atl> і відповідної цій команді "га­рячої" клавіші. Зазвичай це клавіша з підкресленим у пункті меню символом. Такий же принцип діє і всередині підменю, де для викли­ку конкретної директиви слід натиснути лише "гарячу" клавішу, не натискаючи <Atl> .

У більшості програм Windows для пунктів меню застосовуються такі позначення:

• значок зі стрілкою, що розташовується справа від назви ко­манди, вказує, що при її виборі відкривається підменю;

• значок відмітки або • напроти команди (зліва) означає, що цей режим увімкнений. У разі вибору такої команди вимикається ре­жим і знімається значок відмітки;

• три крапки (...) після назви команди означають, що після її ви­бору з'явиться спеціальне діалогове вікно, яке використовується си­стемою для отримання додаткової інформації;

• елемент меню сірого кольору означає, що команда в цей момент недосяжна;

• функціональні клавіші або клавіатурні комбінації, позначення яких розміщені поряд з деякими директивами меню (справа), призна­чені для виклику директив безпосередньо з робочого вікна (без вхо­дження в меню);

• взаємовиключні режими, що об'єднані у групи, відокремлюють­ся від інших команд меню горизонтальними лініями.

Іншим основним елементом системи меню програм Windows є системне меню. Для його виклику можна скористатись одним з та­ких способів:

• натиснути по кнопці системного меню;

• натиснути комбінацію клавіш <Alt+пропуск> для головного ві­кна і вікна запиту або <Alt+дефіс> для вікна документа;

• натиснути правою кнопкою миші по кнопці, що відповідає про­грамі на Панелі задач.

Системне меню містить базовий набір команд, спільних для всіх програм. Як правило, у головних і вторинних вікнах воно склада­ється з команд управління вікном.

До основних елементів системи меню програм Windows належить також контекстне меню, або меню об'єкта, яке відкривається натисненням правою кнопкою миші на відповідному об'єкті. Зауважимо, що контекстне меню забезпечує найшвидший доступ до потрібних команд.

Вікна діалогу у Windows.

Діалогові вікна призначені для введення додаткових параметрів, необхідних для виконання викликаної команди.

Вікна діалогу можуть приймати будь-які розміри і складатися з різних елементів, до яких належать вкладки, командні кнопки, текс­тові поля, списки, списки, що розкриваються, перемикачі, прапорці, лічильники, регулятори.

Вкладки — це панелі, що забезпечують перегляд певного набору параметрів і роботу з ним.

Діалогове вікно обов'язково містить командні кнопки (поля дії) — невеликі прямокутники з написами всередині. Одразу після натиснення по такій кнопці виконується відповідна команда.

Більшість діалогових вікон містить так звані текстові поля (поля введення) — обмежені прямокутною рамкою області, в які можна вводити потрібну текстову інформацію.

Список — це набір об'єктів, що пропонуються на вибір, напри­клад список файлів документів, які можна відкрити.

Різновидом списків є список, що розкривається — це список, сти­снутий до одного варіанта. Він має вигляд текстового поля, в якому зображується вибраний елемент, з розміщеною праворуч кнопкою із спрямованою вниз стрілкою. Для відкриття списку треба натиснути по цій кнопці або по супровідному напису в полі вибору, а також, якщо це поле активне, натиснути клавішу <>.

У багатьох програмах використовується комбінація текстового поля зі списком. У цьому разі значення параметра вибирається зі списку натисненням по ньому мишею або вводиться з клавіатури.

Перемикачі (круглі кнопки вибору) призначені для вибору одно­го із взаємовиключних варіантів.

Прапорці (квадратні поля вибору) можуть розміщуватись як гру­пами, так і окремо, причому кожний з них цілком самостійний.

Лічильник — це пара стрілок, за допомогою яких можна збільшу­вати або зменшувати значення параметра у пов'язаному з ним текс­товому полі.

Регулятор має вигляд важільця, переміщення якого з боку в бік збільшує або зменшує значення пов'язаного з ним параметра.