37. Назвіть види імператорських конституцій.

Розпорядження імператорів мають загальну назву "конституцій". їх було чотири види:

Edicta - загальні розпорядження, які були обов'язковими як для службо­вих осіб, так і для населення;

Decreta - імператорські рішення в судових справах;

Mandata - інструкції чиновникам і правителям провінцій;

Rescripta - відповіді імператора на запитання службових і приватних осіб.

38. Причини кодифікації Юстиніана.

Досвід приватних і офіційних кодифікацій показав важливість створення єдиного збірника права, укладення зводу, в якому було б як. цивільне, так і преторське законодавство і який міг би служити твердою основою під час здійснення правосуддя. З плином часу ця потреба відчувалася дедалі гостріше. Після видання кодексів Грегоріана, Гермогена та імп. Феодосія імператорські конституції видавалися й далі, в той час як багато з них виявилися вже скасованими. Отже, постала конча потреба в перегляді кодексів та їх доповнень., Панівний клас Римської імперії був зацікавлений в анулюванні застарілих норм-і в оновленні права. На здійснення цієї мети була спрямована і.політика в, галузі законодавства.

39. Які збірники складають кодифікацію Юстиніана?

Отож до Кодексу Юстиніана увійшли всі закони римських імператорів, видані з часів правління імператора Андріана (117-138) до 534 р. У це число входили закони самого Юстиніана, видані ним до 534 р. Накази, які виходили після того, називалися новелами, і деякі з них набули істотного значення, спричинивши повну реформу в деяких галузях права (наприклад, у галузі спадкування).

На момент правління Юстиніана існувало три збірники – Інституції, Дігести та Кодекс, але розвиток законодавства на цьому не закінчився і імператор видавав нові закони, що називалися Новелами (тобто новими законами). Пізніше, після Юстиніана, Новели були також зібрані в окремий збірник і разом з Інституціями, Дігестами та Кодексом склали єдину систему римського законодавства, що в середні віки отримав назву Corpus Iuris Civilis (звід цивільного права).

40. Значення кодифікації Юстиніана.

41. Що таке senatus consulta?

Постанови сенату — сенатус-консульти (senatus consulta).

У період республіки і принципату вища державна, в тому числі й законодавча, влада належала сенату, який відіграв важливу роль у державному житті Риму. ЗIV ст. до н. є. його склад поповнюється магістратами, що відслужили свій строк і після складення повноважень автоматично включалися до сенатського списку.

Починаючи з Октавіана Августа, склад сенату повністю формував принцепс. У той же час формально сенат став єди­ним законодавчим органом. Аби воля принцепса набула зна­чення закону, її вносили у вигляді проекту до сенату, а потім вона отримувала формальне затвердження.

З І — до середини III ст. сенатус-консульти стають голо­вною формою законодавства. Сенат при цьому не мав права законодавчої ініціативи і своїми постановами фактично лише оформляв пропозиції принцепсів, які на підставі своєї влади мали право проголошувати свою волю у вигляді усних або письмових промов у сенаті У сенатус-консультах часто дава­лися лише загальні принципові положення, які претори по­винні були відображати в едиктах.

42. Як латинською мовою позначається ―закон?

Lex, leges.

43. Головний зміст закону ―Про цитування юристів.

В 426 р. було прийнято закон «Про циту­вання юристів», згідно з яким в основу судового рішення можна було покласти твори Папініана, Павла, Ульпіана, Гая, Модестіна і тих юристів, на кого вони посилались.

44. Твори кого з римських юристів могли бути покладені в основу судового рішення?

Папініан; Гай; Модестин; Ульпіан.

45. Назвіть джерела (форми) права у Римі.

У римському праві упродовж його історії формами правоутворення були: 1) звичаєве право; 2) закон (у період республіки - акти народних зборів, в період принципату - сенатусконсульти, в період абсолютної монархії - імператорські конституції); 3) едикти магістратів; 4) діяльність юристів.

5