
- •Методичні вказівки
- •1.Актуальність теми
- •2.Навчальні цілі :
- •3.Базовий рівень підготовки
- •4.Завдання для самостійної праці під час підготовки до практичного заняття
- •4.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до практичного заняття
- •4.2.Теоретичні питання
- •4.3 Практичні роботи
- •5.Зміст теми
- •Виконавчі органи Апарат регуляції
- •Виділення:
- •Ркап Капсула нефрона
- •Практична робота №1: “ Дослідження процесів сечоутворення на ізольованій нирці кроля »
- •Практична робота №2: Визначення швидкості клубочкової фільтрації (шкф)
- •Робота 4. Дослідження ниркового кровообігу і плазмообігу
- •6.2.Виберіть правильну відповідь:
- •Методичні вказівки
- •1.Актуальність теми
- •2.Навчальні цілі :
- •3.Базовий рівень підготовки
- •4.Завдання для самостійної праці під час підготовки до практичного заняття
- •4.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до практичного заняття
- •4.2.Теоретичні питання
- •4.3.Практичні роботи
- •5.Зміст теми
- •1.Результати дослідження сечі за методом Зимницького
- •1.Результати дослідження сечі за методом Зимницького
- •6.2. Виберіть правильну відповідь
- •7. Індивідуальна самостійна робота студента.
- •8. Література
Практична робота №1: “ Дослідження процесів сечоутворення на ізольованій нирці кроля »
Мета роботи: виявити і проаналізувати механізми впливу на швидкість творення сечі таких чинників:
величини гідростатичного тиску в нирковій артерії
величини онкотичного тиску в перфузаті
збільшення концентрації глюкози в перфузаті
введення розчину адреналіну в ниркову артерію.
Хід роботи: Дослідження здійснюється на ізольованій нирці кроля. У тварини під .наркозом швидко розтинають черевну порожнину, виділяють ниркову артерію, ниркові вени і сечовід на значній відстані. Після цього вирізують нирку разом із виділеними судинами і сечоводом і кладуть у розчин Рінгера—Локка, де відмивають від крові. У ниркову артерію вводять канюлю. Через систему трубок канюлю приєднують до напірної посудини і починають перфузію ізольованої нирки розчином Рінгера—Локка.
Схема установки для перфузії ізольованої нирки :
1
2
4
3
3
5
6
8
І— напірна посудина; 2—термометр; 3—ізольована нирка; 4 — ниркова артерія;5—сечовід;
6— сеча, що надходить із сечоводу, 8.— розчин, що витікає з венозних судин нирки
Розчин треба підігрівати до температури 37 °С і насичувати киснем. Сечовід кладуть .на край лійки, куди надходить сеча, що утворюється. Для визначення швидкості сечоутворення підраховують кількість краплин сечі, що витікає з лійки за 1 хв. Нирку тримають над другою лійкою, куди надходить розчин, що витікає з венозних судин, і також підраховують кількість крапель розчину за 1 хв.
Визначають кількість краплин сечі, що витікає з сечоводу за 1 хвилину, та кількість перфузату, що витікає через ниркові вени за 1 хвилину. Після визначення вихідних показників досліджують вплив на них таких чинників:
1) величини гідростатичного тиску (Рг) перфузату в нирковій артерії – піднімають вгору посудину з перфузатом стосовно рівня розташування нирки;
2) величини онкотичного тиску перфузату - у перфузат вводять 2-3 мл розчину поліглюкіну, який збільшує онкотичний тиск перфузату;
збільшення концентрації глюкози в перфузаті – у перфузат вводять 2-3 мл 40% розчину глюкози;
введення розчину адреналіну гідрохлориду в концентрації 1: 1000.
У кожному з досліджень визначають вихідні показники а) кількості краплин сечі за хвилину, б) кількості краплин венозного відтоку за хвилину; дослідження повторюють після дії кожного з зазначених чинників.
Результати роботи: результати дослідження записують у вигляді таблиці:
Умови дослідження |
Кількість крапель за 1 хв. |
|
Кінцевої сечі |
Перфузата, що витікає з ниркових вен |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Висновки: вказати на причини та проаналізувати механізми зміни кількості кінцевої сечі.