3.2.1.4 Заходи щодо нормалізації мікроклімату
Для визначення температури повітря в виробничих приміщеннях використовуються як звичайні ртутні чи спиртові термометри так й психрометри.
Для вимірювання руху повітря в середині приміщення використовують прилади – анемометри, які в залежності від конструкції бувають чашкові, індукційні та крильчасті (див. рис 3.1).
Рис. 3.1. Анемометри: а - чашковий, б - індукційний, в - крильчастий;
1 - крильчатка, 2 - перемикач пуску та зупинки
Відносну вологість повітря визначають стаціонарними або аспіраційними психрометрами. Психрометри (рис.3.2) складаються з сухого та вологого термометрів. Відносну вологість визначають по спеціальних таблицях.
Рис. 3.2 Психрометри: а) - стаціонарний; б) - аспіраційний:
1,2 - сухий і мокрий термометри; 3 - резервуар з водою; 4 - трубки для прокачування повітря;
5 - вентилятор з пружинним заведенням
Для реєстрації атмосферного тиску застосовують барометри.
Для захисту від тепловипромінювання використовують чотири групи заходів :
усунення джерела тепла
захищення від тепловипромінювання
теплові екрани
засоби індивідуального захисту
кондиціонери.
полегшення тепловіддачі від людини в навколишнє середовище
індивідуальний захист від теплового впливу.
Усунути джерело тепловиділення можна зміною технологічного процесу, наприклад, заміною пічного обігріву на електричний, заміною розмірів поверхонь, що випромінюють тепло та ін. Захистити виробниче середовище від надмірного радіаційного та конвективного тепла, що поступає від нагрітих поверхонь обладнання, можна за рахунок теплоізоляції цих поверхонь. В приміщеннях, де є можливість ураження людини електричним струмом і температура повітря досягає +30°С і вище (приміщення особливо небезпечні і підвищеної небезпеки по класифікації Правила будови електроустановок - ПБЕ), температура па поверхні теплоізоляції не допускається більше +45 °С. З точки зору техніки безпеки, щоб уникнути опіків людини, температура гарячих поверхонь у виробничій зоні дії працюючих не повинна перевищувати +45 °С.
Захист від прямої дії теплового випромінювання здійснюється екрануванням - встановленням термічного опору на шляху теплового потоку. Екрани досить різноманітні. За принципом дії вони бувають поглинаючими і відбиваючими променеве тепло, а за характером встановлення можуть - стаціонарними і пересувними. Екрани захищають людину не тільки від теплових променів, а й оберігають від дії іскор і розжарених та гарячих бризок, виплесків рідин та викидів шлаків та окалини.
Для зменшення вологості у виробничих приміщеннях слід уникати технологічних процесів з відкритими поверхнями випаровування рідини. Технологічне обладнання повинно бути герметизоване, а для видалення пари - обладнане витяжками. Як засіб видалення вологи із повітря приміщення використовується вентиляція. В приміщеннях, де діють оптимальні норми мікроклімату, слід встановлювати апарати для кондиціювання повітря (кондиціонери).
Полегшенню тепловіддачі від тіла людини сприяє підвищення швидкості руху повітря, що омиває тіло. Здійснюється це за допомогою вентиляційних систем.
При необхідності виконання робіт в зоні підвищеної температури повітря або в гарячих реактивних зонах обладнання (ремонт топочних камер, котлів, печей, сушарок та ін.) користуються засобами індивідуального захисту від інфрачервоних випромінювань - термозахисним одягом, ізолюючими апаратами органів дихання, спеціальними рукавичками, касками та ін.
Захист людини від переохолодження здійснюється в холодний та перехідний період року.
Для цього застосовують заходи та засоби, які дозволяють забезпечити нормальні умови теплообміну організму з навколишнім середовищем.
В холодний період передбачають заходи, які сприяють запобіганню проникненню великої кількості холодного повітря в середину виробничих приміщень. Такими заходами може бути: ущільнення дверей, вікон та технологічних отворів; застосування систем опалення та кондиціювання повітря; використання засобів індивідуального захисту працюючих та раціоналізація режимів праці і відпочинку.
Засобами захисту можуть бути тамбури, повітряно-теплові завіси, обігрівачі, кондиціонери, засоби індивідуального захисту.
Системи опалення являють собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень у холодний період року. До основних елементів цих систем належать джерела тепла, теплопроводи, нагрівальні прилади. Теплоносіями можуть бути нагріта вода, пара чи гаряче повітря.
Системи опалення поділяють на місцеві та центральні. До місцевого відносяться пічне та повітряне опалення, а також опалення місцевими газовими та електричними пристроями. Як правило, місцеве опалення застосовується в жилих та побутових приміщеннях, а також у невеликих приміщеннях малих підприємств.
До систем центрального опалення відносяться водяне, парове, панельне, повітряне та комбіноване.
Водяне опалення при температурі теплоносія до 100°С широко використовується на багатьох підприємствах різних галузей. Основними його перевагами є:
рівномірне нагрівання приміщення;
можливість централізованого регулювання температури теплоносія (води);
відсутність запаху гару, пилу при осіданні його на радіатори;
підтримання відносної вологості повітря на відповідному рівні (повітря не пересушується);
виключення опіків від нагрівальних приладів;
пожежна безпека.
Основний недолік системи водяного опалення — можливість її замерзання при відключенні в зимовий період, а також повільне нагрівання великих приміщень після тривалої перерви в опаленні.
Парове опалення має ряд санітарно-гігієнічних недоліків. Зокрема, при температурі теплоносія понад 100°С, внаслідок перегрівання повітря знижується його відносна вологість, а органічний пил, що осідає на нагрівальних приладах, підгорає, викликаючи запах гару. Окрім того, існує небезпека пожеж та опіків. Враховуючи вищевказані недоліки не допускається застосування парового опалення в пожежонебезпечних приміщеннях та приміщеннях зі значним виділенням органічного пилу.
З економічної точки зору систему парового опалення ефективно влаштовувати на великих підприємствах, де одна котельня забезпечує необхідний нагрів приміщень усіх корпусів та будівель.
Панельне опалення доцільно застосовувати в адміністративно-побутових приміщеннях. Воно діє завдяки віддачі тепла від будівельних конструкцій, в яких вмонтовані спеціальні нагрівальні прилади (труби, по яких циркулює вода) або електронагрівальні елементи.
До переваг цієї системи опалення належать:
рівномірний нагрів та забезпечення постійності температури і вологості повітря в приміщенні;
економія виробничої площі за рахунок відсутності нагрівальних приладів;
можливість використання для охолодження (при пропусканні холодної води).
Основні його недоліки – високі початкові витрати на встановлення та складність технічного обслуговування та ремонту.
Повітряне опалення може бути центральним та місцевим (тепловентилятори). Основними перевагами цієї системи опалення є:
швидкий тепловий ефект;
відсутність в приміщенні нагрівальних приладів;
можливість використання для охолодження та вентиляції в теплий період року;
економічність, особливо якщо воно суміщено з загально обмінною вентиляцією.
Комбіноване опалення, є доволі ефективною системою, яка дозволяє економно застосовувати різні системи опалення у сполученні з загально обмінною вентиляцією.
Кондиціонування повітря дозволяє забезпечити більш широкі способи обробки повітря, наприклад такі, як фільтрацію, нагрівання, охолодження, підсушування, зволоження, іонізацію чи зміну хімічного та швидкості руху повітря. Кондиціювання легко дозволяє автоматизувати процеси управління параметрами. Кондиціювання може бути повним і неповним. Повне кондиціювання забезпечує сталість температури, відносної вологості, рухомості, чистоти та інших параметрів повітря. Неповне забезпечує лише частину з цих параметрів. Системи кондиціювання поділяються на місцеві (для обслуговування одного приміщення) і центральні, які обслуговують кілька приміщень чи будівлю в цілому.
Кондиціювання повітря застосовується лише для закритих приміщень.