Лекція 20. Облік витрат виробництва та калькуляції собівартості продукції Загальні зауваження

Як було визначено у попередньому розділі, затрати — це загальноекономічне поняття, яке характеризує використання речовин та сил природи у процесі господарювання. Була дана класифікація затрат за загальноекономічним змістом та планово-обліковими — управлінськими ознаками. З точки зору управління найсуттєвішими є визначення та класифікація затрат за ознаками собівартості продукції. У собівартості продукції затрати формуються за двома ознаками —— за загальними визначеннями (елементами затрат) та статтями собівартості окремих видів продукції. З точки зору управління затратами та визначення конкурентоздатності продукції на ринку основною є класифікація, за елементами та за статтями затрат у собівартості окремих видів продукції.

У собівартості продукції затрати формуються суто індивідуально за ознаками технології та організації діяльності. Тому навіть в одному й тому ж продукті, якщо він виготовлений за різними технологіями, собівартість, тобто статті затрат, буде формуватися по-різному.

Елементи затрат діяльності у собівартості продукції формуються або за однозначними — одноелементними ознаками, або за складними комплексами затрат. Наприклад, елемент «матеріальні затрати» може у собівартості формуватися за одноелементними статтями — сировина та основні матеріали, допоміжні матеріали, паливо, енергія, холод, зворотні відходи тощо. Або потрапляє до комплексної статті затрат. Наприклад: затрати на утримання та експлуатацію устаткування, змінні транспортні затрати, затрати на організацію виробництва чи адміністративні (загальногосподарські) затрати. Все наведене має бути визначено у обліковій політиці підприємства та закріплено відповідним наказом.

Облік собівартості продукції

Елемент «Матеріальні затрати» у собівартості продукції в різних галузях розмежовується на декілька статей затрат:

— основні матеріали;

— сировина та основні матеріали;

— допоміжні матеріали;

— паливо та паливні матеріали;

— енергія;

— зворотні відходи тощо.

Значна частина елементу матеріальних затрат буде включена до комплексних статей затрат.

Матеріальні затрати по окремих статтях собівартості враховують на підставі даних первинних документів.

У статтю «Сировина та основні матеріали» у кожному виробництві включають відповідні матеріальні ресурси, які формують субстанцію майбутнього продукту. Наприклад:

— пшениця для борошна;

— борошно для хліба;

— насіння соняшника для олії та інш.

У статтю «Відходи виробництва» включають відходи зворотні (облічені) і беззворотні (необлічені, які розраховуються).

Зворотні відходи виробництва поділяються на три види:

а) переробні в основному виробництві;

б) такі, що використовуються в господарстві (свиновідгодівля тощо);

в) такі, що реалізуються на сторону.

Вартість зворотних відходів виробництва виключається за належністю з вартості тієї первинної сировини та матеріалів, які в процесі виробництва перетворилися в готову продукцію. Вартість відходів виробництва за цінами можливого використання доцільно перераховувати з рахунку «Основне виробництво» на рахунок «Матеріали».

В разі неможливості визначити сировину — вартість використаних відходів відносять на зменшення витрат по тих сортах продукції, при виготовлені якої вони були одержані.

Відходи, які використовуються та реалізуються, оприбутковуються за встановленою ціною реалізації. Вартість цих відходів відноситься на зменшення затрат на всі вироблені у звітному періоді сорти виробів, пропорційно масі сировини, використаної на їх виробіток.

Статті затрат «Паливо», «Енергія», «Холод» і т. п. у різних галузях формуються по-різному. Але в основу їх формування покладено принцип розподілу загальної суми затрат по окремих видах продукції.

Розподіл затрат по паливу та енергії між окремими видами продукції виробництва здійснюють виходячи з планових норм та діючих цін.

Часто затрати на електроенергію, яку використали на технологічні цілі, враховують не по діючій статті, а в складі затрат на утримання та експлуатацію устаткування разом із затратами на силові цілі. Ці особливості обліку визначаються керівником підприємства та потребами управління затратами.

У статтю «Затрати на оплату праці виробничих робітників» включається по кожному виду виробів зарплата, нарахована за тарифами, відрядними розцінками з усіма доплатами робітникам, безпосередньо зайнятим виконанням технологічних операцій по виробництву цих видів продукції.

Нарахування заробітної плати виробничим робітникам оформляється у табелях та інших документах.

Сума додаткової заробітної плати, яка підлягає попередньому нарахуванню (за час чергових та додаткових відпусток, за вислугу років робітникам та службовцям тощо), щомісячно може бути зарезервована на окремому рахунку у кошторисному порядку по окремих господарських цехах, дільницях та інших структурних підрозділах.

Інші види додаткової заробітної плати (оплата пільгових годин підлітків, оплата перерв у роботі матерів, які годують немовлят, оплата часу, пов’язаного з виконанням державних та громадських обов’язків тощо) робітників та службовців облікується (відносяться) на собівартість продукції звітного періоду у фактично нарахованих розмірах.

Заробітна плата допоміжних працівників, спеціалістів, службовців та інших категорій враховується на відповідних рахунках затрат «Загальновиробничих затрат», у тому числі «Затрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування» (залежні), «Затрати зі збуту» тощо.

Відрахування на соціальне, пенсійне та медичне страхування, та інші проводяться у встановлених відсотках з усієї нарахованої основної та додаткової заробітної плати працівників усіх категорій, із суми премій, винагород та інших видів оплат визначених законодавчо.