1.2.4. Психотехніка та її криза

Психологія праці, або, як вона називалась раніше, індустріальна психологія, або психотехніка починає розвиватися з 1900 р. Термін „психотехніка" запропонував Вільям Штерн для позначення прикладної психології, яка береться за розв'язання задач суспільного життя, спрямованих на майбутнє.

У 1912-1914 рр. Гуго Мюнстерберг визначив загальні принципи психотехніки і запропонував першу програму господарської психотехніки, до складу якої входили три розділи:

1. задачі, для успішного вирішення яких значущими є психічні особливості людини (такі, що передують безпосередньому виробництву: психологічне консультування при виборі роботи в інтересах клієнта та професійний відбір в інтересах роботодавця);

2. економічні задачі, що пов'язані з особливостями психічної діяльності робітників та продуктивністю праці (раціоналізація трудових рухів, робочого інструменту, зниження виробничої втоми, подолання монотонності праці, профілактика травматизму та аварій, раціоналізація професійної підготовки тощо);

3. економічні задачі, що пов'язані із цілеспрямованим впливом на особистість (проблеми продажу товарів та послуг у сфері торгівлі, реклами та психологічного впливу на клієнтів і покупців, вплив на персонал організації).

Головна причина того, що психотехніка як напрямок психології праці не витримала випробування часом, полягає в недостатніх наукових знаннях та розвитку промисловості на той час. Однак основні ідеї теоретиків психотехніки дали новий поштовх розвитку сучасній науці - „Психології праці".

1.2.5. Економічні та психологічні причини виникнення профорієнтації

Як вже зазначалося вище, збільшення масштабів та інтенсивності виробництва, удосконалення його матеріально-технічною забезпечення, зміни, що відбуваються в суспільстві, науці та техніці тощо, вимагають від суспільства створення нових професій, випуску більш якісного кінцевого продукту, відбір працівників здатних на високому рівні виконувати свої функціональні обов'язки, не втрачаючи працездатності впродовж усієї своєї трудової кар'єри.

Отже, професійна орієнтація одна з основних складових психології праці. Початком її становлення можна вважати 1908 р. коли лікар Ф.Парсонс у Бостоні відкрив перше бюро, яке консультувало молодь у виборі професії. Наступні 20 років характеризуються бурхливим ростом цього напрямку в США та державах Західної Європи.

Значний вплив на подальший розвиток профорієнтації як складової психології праці здійснили розвиток психофізіології, психодіагностики, диференціальної та експериментальної психології, загальної психології, описи вимог до професій та робочих постів, розвиток консультативних технік тощо. Усе це сприяло підвищенню ефективності визначеним шляхів самоактуалізації, самореалізації клієнта не тільки в професійній сфері при виборі професії, вищого навчального закладу, але й життєдіяльності загалом.

Свій внесок у розвиток профорієнтаційної роботи зробили також психотерапевтичні техніки та технології, які почали широко запроваджуватися в практику профвідбору на початку 60-х років минулою століття. Отже, профорієнтаційну роботу можна розглядати як систему „суб'єкт - суб'єкт - соціально-психологічне середовище - об'єкт".

Під професійною орієнтацією Н.С.Пряжников, Е.Ю.Пряжникова (2001 с.328) розуміють „широкий, выходящий за рамки педагогики и психологии комплекс мер по оказанию помощи в выборе профессии"; під профконсультацією - „индивидуально ориентированную помощь в профессиональном самоопределении".

Н.С.Пряжников, Е.Ю.Пряжникова (2001) також пропонують розділяти поняття: професійне самовизначення та особистісне самовизначення. Так, „професійне самовизначення", яке є більш конкретним поняттям, характеризує наявність в індивіда диплома, сертифіката тощо, в той час як поняття „особистісне самовизначення" означає особистісні особливості „життєвих сценаріїв", домінуючих у суспільстві ціннісних орієнтацій тощо.

Контрольні питання

1. Назвіть основні етапи розвитку психології праці.

2. Сформулюйте наукові позиції класиків психології праці, вкажіть схожість та відмінність їхніх підходів та їх внесок у розвиток сучасних знань у галузі психології праці.

3. У чому проявляються суттєві особливості зміни уявлень про суб'єкта праці?

4. У чому виражається розбіжність феномена "праця" у широкому і а вузькому сенсі? Наведіть приклади.

5. Назвіть найбільш значущі періоди в розвитку психології праці.

6. Назвіть основні детермінанти розвитку психології праці.

7. Спробуйте виявити основні причинно-наслідкові співвідношення між наукою, державою, суспільством.