4. Спрощена система оподаткування малого бізнесу

З метою підтримки малого підприємництва, поряд із загаль­ною системою оподаткування, прийнята спрощена, яка перед­бачає заміну сплати ряду податків одним. І вже з 1 січня 1999 р. малий бізнес розпочав застосовувати прощену систему оподат­кування, обліку і звітності згідно з Указом Президента Украї­ни "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" (зі змін, і доп.) від 3 липня 1998 р. №727/98.

Щоб стати платником єдиного податку, підприємство по­винне відповідати таким обов'язковим критеріям:

1. У статутному фонді підприємства не повинно бути більше 25 % частки учасників, які не належать до суб'єктів малого бізнесу.

2. Підприємство не повинне бути довірчим товариством, страховою компанією, банком або іншою фінансово-кредитною і небанківською фінансовою установою.

3. Середньооблікова чисельність працюючих на підприємс­тві не повинна, перевищувати 50 осіб за рік.

4. Обсяг виручки від реалізації за рік не повинен перевищу­вати 1 млн грн.

Платник єдиного податку згідно зі ст. 6 Указу № 746 не є платником таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

• ПДВ (якщо вибрана ставка єдиного податку 10 %);

• податку на прибуток;

• плати (податку) за землю;

• збору за спеціальне використання природних ресурсів;

• податку на доходи фізичних осіб;

• збору на обов'язкове соціальне страхування;

• внесків у Державний фонд сприяння зайнятості населення;

• відрахувань і зборів до Облавтодору;

• комунального податку;

• збору до Пенсійного фонду;

• збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг;

• внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

• плати за патент.

Вимоги до суб'єктів малого підприємництва на єдиний по­даток і сплаті податку за спрощеною системою наводяться в табл. 3.

Таблиця 3.

Загальні вимоги до суб'єктів малого підприєм­ництва — юридичних осіб — при переході на єдиний податок і при сплаті податку за спрощеною системою

Критерії суб'єкта малого підприєм­ництва відповідно до Закону	Критерії суб'єкта малого підприєм­ництва відповідно до Указу № 746
За обсягом діяльності
Обсяг річного валового доходу — не більше 500 тис. євро	Обсяг виручки від реалізації про­дукції (товарів, робіт, послуг) — не більше 1 млн грн
За чисельністю працюючих
Середньооблікова чисельність працюючих за рік не повинна перевищувати 50 осіб	Середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не повинна перевищувати 50 осіб
За видами діяльності
Діяльність у сфері грального бізнесу	—
Обмін валюти	—
Виробництво та імпорт підакциз­них товарів	—
Ломбарди	—
Довірчі товариства	Довірчі товариства
Страхові компанії	Страхові компанії
Банки	Банки
Інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи	Небанківські фінансові установи
	Платники, які придбали спецпа-тент
-	Спільна діяльність
За структурою статутного капіталу
Частка вкладів, що належать юридичним особам — засновни­кам та учасникам суб'єктів під­приємницької діяльності, які не є суб'єктами малого підприєм­ництва, не повинна перевищува­ти 25 % статутного фонду цих су­б'єктів	Частки, що належать юридичним особам — учасникам та засновни­кам суб'єктів підприємницької діяльності, які не є суб'єктами малого підприємництва, не по­винні перевищувати — 25 % ста­тутного фонду даних суб'єктів
За станом розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами
	Відсутність заборгованості з по­датків, зборів та обов'язкових платежів за попередній подат­ковий період
За способом розрахунків зі споживачами (для тих, хто вже працює на єдиному податку)
	Платники єдиного податку не мають права на інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунку коштами

Єдиним податком обкладається виручка від реалізації про­дукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). При продажу основних фондів виручкою вважається різниця між отриманою сумою грошових коштів і залишковою вартістю основних фондів на момент продажу.

Тим самим з-під оподаткування виведені: весь позареаліза­ційний дохід, дохід від володіння корпоративними правами, суми процентів, що підлягають отриманню за договорами депо­зиту, а також суми безповоротної фінансової допомоги та ін.

Єдиний податок сплачується щомісяця. За перший і другий місяці кварталу не пізніше 20-го числа наступного місяця, що настає за звітним, тобто не пізніше 19-го числа необхідно пода­ти звітність і платіжні доручення про сплату єдиного податку з відміткою банку.

Право переходу на спрощену систему оподаткування (далі — ССО) підприємство може реалізувати не більше одного разу за календарний рік шляхом подання заяви до податкової служ­би за місцем державної реєстрації за 15 днів до початку подат­кового періоду, заздалегідь при цьому сплативши всі податки і збори, термін яких настав на момент подання заяви.

Відмова від застосування ССО також вирішується шляхом подання до органів податкової служби заяви за 15 днів до за­кінчення звітного кварталу.

Новостворені підприємства можуть скористатися правом за­стосування спрощеного оподаткування з моменту їх державної реєстрації, подавши до податкової служби відповідну заяву.

Приватні підприємці, які вирішили перейти на сплату єди­ного податку, повинні знати, що стати (бути) платником єди­ного податку приватний підприємець може тільки в тому разі, якщо:

1. у трудових відносинах із ним протягом року перебуває не більше 10 осіб, включаючи членів його родини;

2. обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. При цьому виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяль­ності на розрахунковий рахунок або (і) до каси за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). А при продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу;

3. відсутня заборгованість зі сплати всіх установлених по­датків та обов'язкових платежів за попередній звітний (подат­ковий) період;

4. приватний підприємець не є суб'єктом особливого поряд­ку оподаткування за допомогою сплати спеціального торго­вельного патенту;

приватний підприємець не здійснює торгівлю паливно-мастильними матеріалами, а також лікеро-горілчаними і тю-тюновими виробами (торгівлю іншими підакцизними товара­ми здійснювати не заборонено).

Усі приватні підприємці, які прийняли рішення про пере­хід з 1 січня 2000 р. на спрощену систему оподаткування, облі­ку і звітності за допомогою сплати єдиного податку, повинні виконати такі дії:

1. Подати письмову заяву відповідної форми до податкового органу, строки подання заяви представлено в табл. 4. Із заявою необхідно подати платіжний документ (квитанцію, копію платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період, не менший ніж календарний місяць.

Таблиця 4.

Строки подання заяви для переходу на спрощену систему оподаткування

№ з/п	Ситуація	Термін подання заяви	Підстава (Указ № 740)
1	Підприємець бажає перейти на сплату єдиного податку з наступного звітного кварталу	Не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітно­го кварталу	ст. 4
2	Підприємець бажає перейти на сплату єдиного податку з 1 січня наступного року	Не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного податкового року	ст. 4
3	Підприємець у IV кварталі поточного року був платни­ком єдиного податку, при цьому бажає і далі (у на­ступному році) ним бути	Не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного подат­кового року	ст. 4
4	Підприємець є щойно зареє­строваним СПД і бажає сплачувати єдиний податок	При реєстрації (взяті на облік) в органах ДЕС*	ст. 6

Згідно з Указом № 746 (ст. 6) новостворені та зареєстровані в уста­новленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування і звітності, стають суб'єктами спрощеної системи з того кварталу, в якому здійснена їх державна реєстрація.

2. У податковому органі уточнити розмір ставки єдиного податку, установленої місцевими радами для виду діяльності, яку здійснює цей підприємець, а потім здійснити сплату єди­ного податку за цією ставкою як мінімум за один календарний місяць. Ставка єдиного податку не може бути меншою від 20 грн. і більшою за 200 грн. на місяць. А у разі використання підприємцем праці найманих працівників або членів родини (далі — наймані працівники) ставка єдиного податку збіль­шується на 50 % установленої ставки за кожного працівника.

3. Отримати Свідоцтво про сплату єдиного податку (далі — Свідоцтво). Податковий орган (за наявності платіжного доку­мента про сплату єдиного податку) зобов'язаний протягом 10 робочих днів після отримання заяви безплатно видати Свідоц­тво або подати письмову мотивовану відмову.

При використанні праці найманих працівників на кожного працівника необхідно отримати довідку про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку. При здійсненні діяльності Свідоцтво (довідка) має знаходитися на робочому місці платника єдиного податку (найманого працівника) і пред'являтися працівникам контролюючих органів, які мають відповідні функціональні повноваження на здійснення пере­вірки. Крім того, Свідоцтво і довідки мають знаходитися саме у тих осіб, які зазначені в них (забороняється передавати ці до­кументи іншим особам).

4. Якщо приватний підприємець зареєстрований платником ПДВ, то згідно з Листом Державної податкової адміністрації України № 15795 "Про податок на додану вартість" він зобов'язаний знятися з такої реєстрації. Для цього необхідно:

• здати до податкового органу оригінал Свідоцтва платни­ка ПДВ і всі завірені податковим органом копії цього Свідоц­тва;

• подати заяву про прийняття зазначених документів і ска­сування реєстрації як платника ПДВ;

• подати додаткову декларацію з податку на додану вар­тість (далі — Податкова декларація), до якої мають бути вклю­чені всі операції за період, що минув із початку поточного звіт­ного періоду до дня здачі до податкового органу Свідоцтва платника ПДВ і його копій;

• внести до бюджету суми ПДВ, що підлягають сплаті згід­но з поданою Податковою декларацією, а також погасити за-боргованість перед бюджетом за попередній звітний період (у разі її наявності).

Відмовитися від застосування цієї системи і повернутися до раніше встановленої системи оподаткування підприємець може з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до податкового ор­гану не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звіт­ного (податкового) періоду (кварталу).

При цьому виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом під­приємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Ставки єдиного податку для суб'єктів малого під­приємництва — фізичних осіб встановлюються міс­цевими радами залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн на місяць.

Для суб'єктів підприємницької діяльності — юри­дичних осіб передбачена можливість сплати єдиного податку за однією із двох ставок:

• 6 % суми виручки від реалізації продукції (то­варів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору в разі сплати податку на додану вартість згідно з За­коном України "Про податок на додану вартість" (6% +ПДВ);

• 10 % суми виручки від реалізації продукції (то­варів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, в разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Отже, відмінність у сплаті єдиного податку за ставкою 6 чи 10 % полягає в тому, що в першому випадку підприємство пла­тить ПДВ із суми "доданої підприємством вартості", а в друго­му — ще 4 % виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). І саме їх співвідношення визначає вигідність вибору тієї чи іншої ставки єдиного податку для юридичних осіб. З ме­тою визначення граничних умов вибору єдиного податку, наве­демо такий приклад.

Перехід суб'єктів підприємництва на спрощену систему оподаткування не означає автоматичного зменшення податко­вого тягаря. Отже, оцінюючи доцільність вибору цієї системи, треба брати до уваги цілу низку факторів і використовувати моделі оптимізації оподаткування. Деякі практичні поради стосовно оподаткування немате­ріальних активів як вкладу до статутного фонду підприємства