Тема 5. Відповідальність у сфері підприємництва
Правові аспекти підприємницької відповідальності
Характеристика окремих видів юридичної у сфері підприємництва
Соціально-етична відповідальність у бізнесі
Правові аспекти підприємницької відповідальності
Важливе значення для розвитку підприємництва має правовий сегмент підприємництва, складові якого: регуляторна політика щодо бізнесу, правовий механізм виконання контрактів та специфікації прав власності, забезпечення інституціональних правил «конкурентної нри».
Регуляторна політика — перша складова правового сегмента підприємництва, що включає регуляторний акт як нормативно-правовий або директивний лист, що встановлює чи роз'яснює правила діяльності суб'єктів підприємництва.
Зважаючи на те, що лише за останні три роки процедурі регулювання було піддано 160 нормативних актів, з яких 70 % було відмінено, можна зробити висновок, що цивілізована законодавча база у сфері державного регулювання бізнесу перебуває ще на початковій стадії.
На жаль, в Україні будь-який законодавчий акт не буде виконуватися, якщо до ринкової гри залучаються інтереси впливових осіб або фінансово-політичних груп. Цей специфічний попит провокує ризик створення інститутів, які обслуговуватимуть специфічні корисливі інтереси і призведуть до значних трансакційних витрат, що підтверджується, наприклад, численними фактами приватизаційного процесу, здирництвом державних органів, які досі не отримали належної правової оцінки. Тому одночасно зі здійсненням адміністративної реформи необхідно забезпечити жорстку вертикаль відповідальності та "прозорість" процедурних дій, що мінімізували б потенційні можливості отримання квазіренти. Це у свою чергу сприятиме передбачуваності процесу розвитку підприємництва та створенню інституціональної бази для публічного діалогу між підприємцями й органами державної влади.
Друга складова правового сегмента — це правовий механізм виконання контрактів.
Правовий механізм виконання контрактів та специфікацій прав власності є одним з ключових для функціонування підприємництва.
У будь-який період розвитку економіки діє певна система структуризації прав власності, що передбачає існування відповідного інституціонального середовища, яке у свою чергу санкціонує відносини з виконання угод обміну і використання дефіцитних ресурсів. В ідеальній системі підтримується ідея, що ринки таким чином розподіляють ресурси, які отримує той, хто запропонує найвищу ціну, а контракти обов'язково будуть виконуватися. Гарантом цього є функціонування правової системи.
Проте, як свідчить реальний досвід, фактичні відносини неминуче відхиляються від бажаних, а тому виникає необхідність примусового виконання контрактів. У найпростіших умовах контракти розглядаються як двостороння легальна трансакція, в якій дві сторони домовляються про певні взаємні зобов'язання. На відміну від угоди, яку можна визначити як договір про наміри або перспективне планування відносин, основною особливістю контракту є можливість застосування правових санкцій. Звідси постає проблема його примусового виконання, а в умовах трансформації інституціонального середовища контроль за використанням і передачею прав власності передбачає істотні трансакційні витрати. Крім того, як засвідчив досвід, підприємці імовірно будуть адаптуватися до опортуністичної поведінки у процесі пристосування до непередбачуваного і складного зовнішнього оточення. Тому не викликає здивування той факт, що інституціональна теорія, досліджуючи контрактну поведінку учасників економічного процесу, є важливою і може або активізувати розвиток підприємництва, або гальмувати його.
Як свідчать дані опитування Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, лише 23 % із 300 респондентів — керівників середніх підприємств вважають, що судова система здатна забезпечити виконання комерційних контрактів, і лише 142,5 % визнають, що суди спроможні захистити їхній бізнес. Тому більше половини опитаних вважають важливим фактором економічного успіху налагодження неформальних зв'язків з представниками державної влади, насамперед з органами податкової адміністрації.
Аналіз контрактних відносин та специфікації (відчуження — присвоєння) власності свідчить, що в Україні майже 3 млн громадян реєструють приблизно 500 тис. контрактів на рік. Річний товарооборот лише ринку нерухомості оцінюють більш як у 3 млрд дол. США.
Зазначимо також, що всі бази даних можна поділити на два види: відкриті бази даних, з якими можуть працювати всі без винятку, наприклад реєстри документів і нотаріусів на сайті "Інформаційний центр" при Міністерстві юстиції; конфіденційна інформація, наприклад реєстр платників податків.
У плані дослідження означеного сегмента інституціонального середовища можна вирізнити стандартні та спеціальні послуги, які пропонують правники при розв'язанні господарських спорів і конфліктів з органами державної влади та суб'єктами підприємницької діяльності у процесі контрактації ех апіе та ех розі. До стандартних послуг відносять підготовку проектів контрактів та їх адаптацію до конкретних умов угоди; консультування; коригування контрактів відповідно до зміни законодавства; представництво інтересів підприємця у судах. Спеціальні послуги зосереджуються на профілактиці конфліктних ситуацій, а якщо їх не вдалося запобігти, — на мінімізації негативних наслідків. До цього виду юридичного сервісу відносять надання інформації про контрагента, правове супроводження переговорів, надання негайної юридичної допомоги, обслуговування конфліктних контрактів.
Відповідне інституціональне середовище — третя складова правового сегменту, основною функцією якого є досягнення взаємного співіснування значної кількості економічних агентів під час вирішення контрактних завдань. Якщо ринкова конкуренція "прозора" і це забезпечується відповідними механізмами координації дій агентів, то ринок вважається передбачуваним й ефективним. Класичний конкурентний капіталізм пропонує збагачення одного з учасників ринкової гри внаслідок його спроможності задовольнити потреби споживачів або навіть везіння на противагу іншому, який програв змагання, що є цілком природним стимулом для розвитку підприємництва.
У будь-якій країні поруч із добросовісною конкуренцією існує недобросовісна, яка є економічно привабливою для тих, хто функціонує у не правовому і "непрозорому" середовищах.
Однак недопустимим у ринковій грі є застосування кримінальних чинників, що дає змогу отримувати переваги та незаконні прибутки шляхом підступних дій, що заборонені законодавством.
Таким чином, у ланцюжку "підприємець — суспільство" можливі різні правопорушення, за які неминуче настає відповідальність.
Правопорушення у сфері підприємництва найчастіше кваліфікують за стадіями обігу капіталу: грошовий, продуктивний, товарний та державного управління оборотом капіталу.