Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Tema_5.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
15.09.2019
Размер:
95.74 Кб
Скачать

Тема 5. Відповідальність у сфері підприємництва

  1. Правові аспекти підприємницької відповідальності

  2. Характеристика окремих видів юридичної у сфері підприємництва

  3. Соціально-етична відповідальність у бізнесі

  1. Правові аспекти підприємницької відповідальності

Важливе значення для розвитку підприємництва має право­вий сегмент підприємництва, складові якого: регуляторна політика щодо бізнесу, правовий механізм виконання контрактів та специфікації прав власності, забезпечення інституціональних правил «конкурентної нри».

Регуляторна політика — перша складова правового сег­мента підприємництва, що включає регуляторний акт як нор­мативно-правовий або директивний лист, що встановлює чи роз'яснює правила діяльності суб'єктів підприємництва.

Зважаючи на те, що лише за останні три роки процедурі ре­гулювання було піддано 160 нормативних актів, з яких 70 % було відмінено, можна зробити висновок, що цивілізована за­конодавча база у сфері державного регулювання бізнесу пере­буває ще на початковій стадії.

На жаль, в Україні будь-який законодавчий акт не буде ви­конуватися, якщо до ринкової гри залучаються інтереси впли­вових осіб або фінансово-політичних груп. Цей специфічний попит провокує ризик створення інститутів, які обслуговува­тимуть специфічні корисливі інтереси і призведуть до значних трансакційних витрат, що підтверджується, наприклад, чис­ленними фактами приватизаційного процесу, здирництвом дер­жавних органів, які досі не отримали належної правової оцінки. Тому одночасно зі здійсненням адміністративної реформи необхідно забезпечити жорстку вертикаль відповідальності та "прозорість" процедурних дій, що мінімізували б потенційні можливості отримання квазіренти. Це у свою чергу сприятиме передбачуваності процесу розвитку підприємництва та ство­ренню інституціональної бази для публічного діалогу між під­приємцями й органами державної влади.

Друга складова правового сегмента — це правовий механізм виконання контрактів.

Правовий механізм виконання контрактів та спе­цифікацій прав власності є одним з ключових для функ­ціонування підприємництва.

У будь-який період розвитку економіки діє певна система структуризації прав власності, що передбачає існування від­повідного інституціонального середовища, яке у свою чергу санкціонує відносини з виконання угод обміну і використання дефіцитних ресурсів. В ідеальній системі підтримується ідея, що ринки таким чином розподіляють ресурси, які отримує той, хто запропонує найвищу ціну, а контракти обов'язково будуть виконуватися. Гарантом цього є функціонування правової си­стеми.

Проте, як свідчить реальний досвід, фактичні відносини не­минуче відхиляються від бажаних, а тому виникає необхід­ність примусового виконання контрактів. У найпростіших умовах контракти розглядаються як двостороння легальна трансакція, в якій дві сторони домовляються про певні взаємні зобов'язання. На відміну від угоди, яку можна визначити як договір про наміри або перспективне планування відносин, ос­новною особливістю контракту є можливість застосування правових санкцій. Звідси постає проблема його примусового виконання, а в умовах трансформації інституціонального сере­довища контроль за використанням і передачею прав власності передбачає істотні трансакційні витрати. Крім того, як засвід­чив досвід, підприємці імовірно будуть адаптуватися до опор­туністичної поведінки у процесі пристосування до непередбачуваного і складного зовнішнього оточення. Тому не викликає здивування той факт, що інституціональна теорія, досліджу­ючи контрактну поведінку учасників економічного процесу, є важливою і може або активізувати розвиток підприємництва, або гальмувати його.

Як свідчать дані опитування Інституту економічних дослі­джень та політичних консультацій, лише 23 % із 300 респондентів — керівників середніх підприємств вважають, що судо­ва система здатна забезпечити виконання комерційних кон­трактів, і лише 142,5 % визнають, що суди спроможні захи­стити їхній бізнес. Тому більше половини опитаних вважають важливим фактором економічного успіху налагодження не­формальних зв'язків з представниками державної влади, на­самперед з органами податкової адміністрації.

Аналіз контрактних відносин та специфікації (відчуження — присвоєння) власності свідчить, що в Україні майже 3 млн громадян реєструють приблизно 500 тис. контрактів на рік. Річний товарооборот лише ринку нерухомості оцінюють більш як у 3 млрд дол. США.

Зазначимо також, що всі бази даних можна поділити на два види: відкриті бази даних, з якими можуть працювати всі без винятку, наприклад реєстри документів і нотаріусів на сайті "Інформаційний центр" при Міністерстві юстиції; конфіденційна інформація, наприклад реєстр платників податків.

У плані дослідження означеного сегмента інституціонального середовища можна вирізнити стандартні та спеціальні послуги, які пропонують правники при розв'язанні госпо­дарських спорів і конфліктів з органами державної влади та суб'єктами підприємницької діяльності у процесі контрактації ех апіе та ех розі. До стандартних послуг відносять підго­товку проектів контрактів та їх адаптацію до конкретних умов угоди; консультування; коригування контрактів відповідно до зміни законодавства; представництво інтересів підприємця у судах. Спеціальні послуги зосереджуються на профілактиці конфліктних ситуацій, а якщо їх не вдалося запобігти, — на мінімізації негативних наслідків. До цього виду юридичного сервісу відносять надання інформації про контрагента, право­ве супроводження переговорів, надання негайної юридичної допомоги, обслуговування конфліктних контрактів.

Відповідне інституціональне середовище — третя складо­ва правового сегменту, основною функцією якого є досягнення взаємного співіснування значної кількості економічних аген­тів під час вирішення контрактних завдань. Якщо ринкова конкуренція "прозора" і це забезпечується відповідними механізмами координації дій агентів, то ринок вважається перед­бачуваним й ефективним. Класичний конкурентний капі­талізм пропонує збагачення одного з учасників ринкової гри внаслідок його спроможності задовольнити потреби спожива­чів або навіть везіння на противагу іншому, який програв зма­гання, що є цілком природним стимулом для розвитку підпри­ємництва.

У будь-якій країні поруч із добросовісною конкуренцією існує недобросовісна, яка є економічно привабли­вою для тих, хто функціонує у не правовому і "непро­зорому" середовищах.

Однак недопустимим у ринковій грі є застосування кримі­нальних чинників, що дає змогу отримувати переваги та неза­конні прибутки шляхом підступних дій, що заборонені законо­давством.

Таким чином, у ланцюжку "підприємець — суспільство" можливі різні правопорушення, за які неминуче настає від­повідальність.

Правопорушення у сфері підприємництва найчастіше ква­ліфікують за стадіями обігу капіталу: грошовий, продуктив­ний, товарний та державного управління оборотом капіталу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]