1.Особливості тамподруку

Процес тампонного друку застосовується для одержання відбитків на виробах з будь-якого матеріалу шляхом перенесення фарби з форми на виріб, що задруковується, за допомогою високоеластичного тампона. Це дає змогу задруковувати будь-які поверхні — опуклі, ввігнуті та зі складним рельєфом. Тому тамподрук є незамінним для маркування деталей електроніки, радіотехніки, машинобудування; в легкій, фармацевтичній, меблевій промисловостях. А також в рекламній індустрії (оздоблення ручок, брелоків, запальничок, калькуляторів, годинників та інших сувенірів), друкування тари та упаковки, дитячих іграшок.

2. Переваги тамподруку:

– можливість задруковування об’єктів різних форм, а також всередині їх;

– добре відтворення малих елементів зображення (при застосуванні відповідного растра, форми і тампона);

– низькі витрати фарби;

– проста будова і легке обслуговування друкарських машин;

– легке пристосування машин до вже існуючих виробничих ліній;

• широка гама пристроїв для друкування.

Недоліки і обмеження:

– тонкий шар фарби, який може перенести тампон;

• обмежена величина відбитка, який можна отримати (максимально 250 × 250 мм або діаметром біля 300 мм).

Особливістю тамподруку є застосування форм глибокого друку, тому його деколи називають глибоким офсетним.

При виготовленні друкарських форм для тамподруку до діапозитива висувають жорсткі вимоги. Він повинен відповідати наступним вимогам:

• оптична щільність друкуючих елементів не нижче 3,0;

• щільність вуалі на пробільних елементах не повинна перевищувати 0,06;

• зображення на діапозитиві повинно бути дзеркально-перевернутим (не читабельним з боку емульсії);

• розмір діапозитива повинен бути приблизно рівний формату пластини;

• діапозитив повинен бути виготовлений на фотоплівці з матовим емульсійним шаром.

У тампонному друці застосовують друкарські форми, виготовлені на сталі та на фотополімеризаційноздатних пластинах. Вибір виду друкарських форм залежить від необхідної точності, тиражостійкості та вартості.

Технічні вимоги до друкарської форми:

• друкарська форма повинна бути виготовлена на пластині, яка відповідає по формату зображенню з врахуванням полів15-30 мм;

• формна пластина з сталі повинна мати твердість 40-70 од. по Роквеллу, а фотополімеризаційноздатна — 20-35 од. по Роквеллу;

• поверхня формної пластини повинна мати чистоту 10-12 класу;

• глибина друкуючих елементів повинна знаходитись у межах 15-40 мкм.

Для виготовлення форм використовують як металеві пластини, так і ФДФ.

Форми класифікують за тиражостійкістю:

– сталеві друкарські форми товщиною 1 см — від 1 млн. відбитків;

– сталеві форми товщиною 0,5-1 см — від 200-300 тис. відбитків;

– ФДФ — 3-20 тис. відбитків.

5. Металеві друкарські форми

Друкарські форми на сталевих пластинах застосовують перш за все там, де потрібна висока точність (наприклад, шкали, масштабні лінійки та ін.) та високі наклади (до 2-3 млн). Сталеві пластини виготовляють із загартованої інструментальної сталі з малим вмістом хрому, яка має твердість 40-70 од. по Роквеллу. Робоча поверхня пластин шліфується і доводиться до 10-12-го класу чистоти.

Виготовлення такої пластини-заготовки доступне лише підприємствам, які мають інструментальне виробництво. В якості матеріалу для заготовок використовують леговані сталі. Для зниження вартості форми використовують більш дешеві марки сталі, які нікелюють або хромують для збільшення твердості поверхні.

Схема виготовлення форми
з фотополімерної пластини		з металевої пластини
		
Експонування черездіапозитив		Експонування через діапозитив
		
Експонування через растр		Експонування через растр
		
Проявлення пластини		Проявлення пластини
		
Сушіння форми		Промивання водою
		
Додаткове експонування		Термообробка
		
Контроль якості форми		Травлення в розчині HNO3 або FeCl3
		
		Промивання водою
		
		Видалення копіювального шару
		
		Контроль якості форми

Підготовка друкарських форм включає хімічне обезжирювання поверхні пластини, нанесення та сушіння копіювального шару, а, якщо ці пластини мають попередньо нанесений світлочутливий шар, то відразу експонування фотоформи, проявлення та обробку копії, травлення.

Форми з стрічкової сталі досить поширені, вони отримали своє застосування навзаєм дорогих сталевих пластин. На цих пластинах можна пробивати отвори та використовувати штифтовий метод приводки. Поверхню стрічкової сталі також доводять до 10-12-го класу чистоти, твердість її становить біля 50 од. по Роквеллу, а тиражостійкість друкарських форм, виготовлених на стрічці, становить 200-300 тис. відбитків. Процес виготовлення друкарських форм на стрічковій сталі аналогічний до процесу виготовлення форм на сталевих пластинах. Ця технологія використовується порівняно рідко