3. Фізико-хімічні основи та технологічні особливості способів виготовлення ффдф

Сучасні ФФДФ виготовляють з ФФП за традиційною (аналоговою) та цифровими технологіями. За цифровими технологіями ФФДФ виготовляють двома принципово відмінними способами — із записом інформації на маскованих ФФП та прямим гравіюванням рельєфу.

Виготовлення ФФДФ за традиційною технологією

За такою технологією виконуються наступні технологічні операції:

1. експонування зворотної сторони пластини;

2. копіювання зображення фотоформи (основне експонування);

3. проявлення рельєфу ФФДФ;

4. сушіння форми;

5. додаткове експонування форми;

6. усунення липкості ФФДФ.

Експонування зворотної сторони пластини — рівномірне опромінення зворотної сторони пластини без фотоформи УФ-випромінюванням (довжина хвилі близька до 360 нм). При цьому формується основа друкарської форми і задається висота майбутнього друкувального рельєфу. Опромінювання повинно тривати до повної полімеризації основи майбутнього рельєфу.

Крім того, експонування зворотної сторони пластини сприяє утворенню правильної форми друкувальних елементів, завдяки зменшенню вмісту вільного кисню, який є інгібітором полімеризації, у шарах пластини, близьких до основи. Тому, незважаючи на те, що при основному експонуванні, внаслідок поглинання випромінювання верхнім шаром полімеру, на основу друкувальних елементів потрапляє недостатня його кількість, досягається достатня ступінь полімеризації і утворюються правильної (трапецієвидної) форми друкувальні елементи. Це є необхідною умовою досягнення високої накладостійкості.

Основне експонування — опромінення пластини з лицьової сторони через негатив таким же джерелом, що і попереднє. На цій стадії процесу формується структура друкувальних елементів. Експозиція, на відміну від експозиції зворотної сторони пластини, має досить широкий діапазон: вона вважається достатньою, якщо між друкувальними елементами і основою пластини відсутня незаполімеризована композиція і ступінь полімеризації друкувальних елементів є достатнім.

Якість поверхні друкувальних елементів форми залежить від щільності контакту фотоформи і формної пластини. Вона забезпечується необхідним вакуумним притиском із застосуванням фотоформ з матованою поверхнею. У протилежному випадку між фотоформою і пластиною залишиться повітря і можуть з'явитися пухирці. Це призводить до погіршення якості поверхні друкувальних елементів (раковини, западини). Навіть за відсутності пухирців, незв'язаний кисень повітря поступає на краї друкувальних елементів з неопромінених ділянок. Це сповільняє полімеризацію, і як наслідок — заокруглення контурів друкувальних елементів і збільшення розмірів елементів зображення на відбитку.

Проявлення рельєфу ФФДФ — видалення незаполімеризованих ділянок копії. В залежності від типу пластини може здійснюватись вимиванням або сухою тепловою обробкою.

Вимивання — розчинення у вимивних розчинах і видалення щіткоподібними валиками неекспонованих ділянок. При вимиванні можливе набрякання рельєфу (заполімеризованих ділянок) і утворення прихованих тріщин. Тому його тривалість, яка залежить від складу вимивних розчинів, їх температури, сили притиску валиків, повинна бути якнайменшою.

Суха теплова обробка копій застосовується у системі Cyrel FEST, для пластин, незаполімеризовані ділянки яких здатні при 60°С розріджуватись і видалятися у спеціальному процесорі. Час виготовлення ФФДФ на 75 % менший, ніж традиційних пластин через відсутність операції сушіння.

Сушіння — випаровування вимивного розчину при 60°С із набряклої форми при обдуванні її повітрям. Тривалість сушіння близько 2-х годин. При більш високій температурі можлива зміна розмірів форми, що викликає несуміщення фарб при друкуванні.

Додаткове експонування форми — опромінення готової ФФДФ без фотоформи та вакуумної плівки з метою більш повної полімеризації. Тривалість додаткового експонування співвідносна з тривалістю основного. При недостатньому опроміненні друкувальні елементи будуть менш стійкими до розчинників друкарських фарб та менш зносостійкими.