Основні вимоги до знань і вмінь студентів

Студенти повинні знати:

• основи копіювальних процесів, властивості і характеристики ЗОШ;

• термінологію видавничої, поліграфічної та пакувальної галузі;

• характеристику основних і спеціальних способів друку;

• володіти основами фізико-хімічних процесів в створенні друкарських форм;

• особливості побудови схем розміщення сторінок для друкування високим і офсетним способами друку;

• техніку традиційного і електронного монтажування;

• технологію виготовлення друкарських форм різних способів друку як традиційні так і цифрові;

• уміння оцінити якість технологічного процесу і його результату – друкарської форми;

• знати показники за якими оцінюється якість форм і вміти їх визначити;

• основні напрями науково-технічного прогресу формного виробництва.

Студенти повинні вміти:

• розробити технологічний процес виготовлення друкарських форм основних і спец способів друку для конкретної продукції і видань;

• вибрати спосіб друку для конкретного видання з врахуванням технологічних особливостей;

• організувати технологічний процес виготовленя видавничої і промислової продукції;

• вибрати устаткування, матеріали для виготовлення замовлення;

• розробити маршрутно-технологічну карту;

• розробити заходи з організації технічного контролю;

• організація робочого місця, вибір норм часу;

• вибрати необхідний тип формних матеріалів, копіювальних шарів, в залежності від характеру продукції, тиражу;

• вибрати умови оптимізації процесів виготовлення друкарських форм;

• оцінити якість друкарських форм.

Розділ 1 Вступне заняття

Тема 1.1: Загальні відомості про формні процеси

1. Історія розвитку формних процесів.

1. Основні способи виготовлення друкарських форм.

2. Шляхи розвитку і удосконалення нової техніки і технології виготовлення друкарських форм.

1. Історія розвитку формних процесів.

Книгодрукування, як відомо, з моменту винайдення і довгі наступні роки знало і використовувало тільки високий спосіб друку. Першим способом виготовлення друкарських форм для отримання ілюстрацій була ксилографія (гравюра на дереві). Першими датуються роботи з ксилографії, на яких з рисунком було вигравірувано текст в 1423 р. Ксилографія для виготовлення художніх ілюстрацій широко використовувалась ще в кінці XIX ст. і в руках талановитих майстрів-героїв давала прекрасні результати.

Початок глибокого способу друку відноситься до XVI ст. Коли появилася різна гравюра на металі (на міді). На початку XVI ст. появився спосіб, відомий під назвою «офорт». В цьому способі малюнок гравірують не відповідно на металі, а на кислостійкому шарі, нанесеному на метал, з пізнішим травленням металу азотною кислотою. Початком теперішнього способу глибокого друку можна рахувати геліогравюру, яка появилася в другій половині XIX ст. Початок способу плоского друку відноситься до 1797 р., коли А. Зенефельдер виготовив і вперше використав спосіб, відомий під назвою літографія.

Як відомо з цієї короткої історичної справки, перші способи виготовлення ілюстраційних друкарських форм — це виготовлення форм високого і глибокого способу друку шляхом ручного гравірування на металі або на дереві. Відомо що такі способи дуже трудомісткі, займають багато часу і вимагають художнього чуття. Зрозуміло, що протягом часу, як тільки появились для цього технічні можливості, ручні способи виготовлення друкарських форм були замінені фотомеханічними способами, в яких геометрична точність малюнка автоматично забезпечується оптичним експонування вихідного зображення на світлочутливий шар з наступним механізованим хімічним «гравіруванням», травлення поверхності формного матеріалу. Технічною передумовою виготовлення фотохімічним способом друкарських форм, була розробка макроколоїдного фотографічного процесу (1851) і розробка копіювального процесу на «хромованих колоїдах» (1855).