1.10. Бардосховища, пункти роздавання барди та бардонакопичувачі

1.10.1. Бардороздавальний пункт мусить розміщуватися в окремій будівлі з опаленням. Відпускальні мірильники для роздавання барди  мають бути закритими, обладнаними переливними трубами, повітровиками, площинками для обслуговування.

1.10.2. Наземні відкриті бардяні ями і резервуари слід огороджувати перилами висотою не менше 1 м. Санітарно-захисна зона від пункта бардороздавання до житлових приміщень має бути не менше 100 м.

1.10.3. Під'їзди до пунктів роздавання барди повинні мати тверде покриття, забезпечувати прямоплинність потоку транспорту і на них має підтримуватися чистота.

1.10.4. Мелясна барда, яка не використовується для подальшого перероблення, мусить перекачуватися на бардонакопичувачі.

1.10.5. Очищення бардонакопичувачів від дріжджів мелясної барди, які розклалися, мусять робитися не менше одного разу на рік.

Місце скидання шламу повинно узгоджуватися з органами санітарно-епідеміологічного нагляду.

1.10.6. Не допускається:

а) спускання барди у водоймища;

б) спорудження бардороздавальних пунктів на території спиртових заводів;

в) експлуатація неогороджених бардосховищ та пунктів роздавання барди, а також роздавання гарячої барди у ручний спосіб;

г) подавання барди на бардороздавання і бардонакопичувачі по відкритих лотках і канавах.

1.11. Приймання, зберігання і відпускання спирту

1.11.1. Зберігання, отпускання і транспортування етилового спирту мусить проводитися згідно з вимогами Інструкції з приймання, зберігання, відпускання, транспортування та обліку етилового спирту.

1.11.2. Спиртовідпускальне, спиртоприймальне відділення мусять бути ізольовані від приміщення для зберігання спирту протипопожежною стінкою типу I. Обладнання у цих стінках дверних чи віконних прорізів не допускається. Приміщення повинно мати не менше двох виходів. Дверні отвори слід обладнувати порогами-пандусами висотою не менше 0.15 м. Підлога мусить мати ухил у бік, протилежний до дверей, з приямком у нижній частині для збирання спирту на випадок його пролиття. Підлога повинна виконуватися з матеріалів, які при ударах не утворюють іскор (бетонні, ксилітові, цементнопіщані, мозаїчні (тераццо), асфальтобетонні), при умові застосування піску і щебеню, що не дають іскор. Спиртосховище слід розміщувати в окремій будівлі не нижче II ступеня вогнестійкості. Відстань між ємкостями і стінами сховища повинна бути не менше 1.5 м. Кожний резервуар місткістю більше 100 т повинен встановлюватися в приміщенні, що має самостійний вихід назовні. Будівля спиртонасосної мусить бути розділена протипожежною стіною на два приміщення:

- відділення мірильників (с насосом);

- приміщення електрощитової і електроприводів.

Спиртові резервуари, які встановлюються на відкритих площадках мають бути пофарбовані у світлі кольори і забезпечені влітку водяним зрошенням. До кожного резервуара мусить бути забезпечено вільний з усіх боків приступ для його огляду;  Для спостерігання за рівнем спирту у резервуарах установлюються поплавцеві покажчики рівня або автоматичні сигналізатори у вибухозахищеному виконанні. Установлення покажчикових скел і пробних кранів не допускається.

1.11.3. Вікна у закритих спиртосховищах мусять бути встановлені на висоті не менше 2 м від землі та споряджені гратами, які відчиняються, а також захищених від сонячних променів.

1.11.4. Вільний об'ем приямка для скидання випадково пролитого спирту закритого спиртосховища повинно дорівнювати: для окремо розташованих резервуарів - повній ємкості резервуара; для групи резервуарів - ємкості більшого резервуара. Кожна група зовнішніх резервуарів має бути огороджена, обнесена суцільним земляним валом або щільною стінкою з матеріалів, які не горять. Вільний об'ем усередині обвалування мусить дорівнювати:

- для окремо розташованих резервуарів - повній ємкості резервуарів;

- для групи резервуарів - ємкості більшого резервуара.

Висота вала має бути на 0.2 м вищою за розрахунковий рівень розлитої рідини, але не менше 0.5 м. Ділянка, на якій розташовані резервуари для спирту, має бути асфальтована.

1.11.5. Будівлі спиртосховищ, наземні резервуари та інші посудини, трубопроводи повинні мати блискавкозахист II категорії. Для захисту від вторинного проявлення блискавки та статичної електрики корпуси резервуарів, трубопроводи, металеві площинки та інше обладнання мусить заземлюватися згідно з вимогами підрозд. 10.4, 10.5 ч.1 цих Правил.

1.11.6. Спиртоприймальне відділення і спиртосховища повинні обладнуватися замкненою системою повітряних трубопроводів для резервуарів та мірильників, яка має спиртоуловлювач, дихальний клапан і вогневий запобіжник.

1.11.7. Кожний спиртовий резервуар має задовольняти вимогам технічних умов та бути спорядженим арматурою і приладами, передбаченими проектом (запобіжник вогневий, дихальний клапан, сигналізатор граничного рівня спирту). З метою виключення розливання спирту при пошкодженні наповнювального і витратного трубопроводів на них усередині резервуара слід встановлювати запірні запобіжні клапани.

1.11.8. Контроль за справністю роботи вогневого запобіжника дихального клапана, сигналізатора рівня спирту повинен здійснюватися згідно з вимогами, які встановлені у розд. 7.2 ч.1 цих Правил та графіком наведеним у додатку 22.

1.11.9. Експлуатація обладнання спиртосховищ має бути організована згідно з вимогами розд. 7.8 ч.1 цих Правил.

1.11.10. У приміщенях насосних, на наливальних ділянках, на території, де розташовані резервуари зі спиртом, у спиртосховищах та спиртоприймальних відділеннях при вимиканні освітлення в нічний час допускається застосування лише вибухобезпечних акумуляторних світильників.

1.11.11. Скляні частини покажчиків рівня спирту у мірильниках мають бути захищені від механічних пошкоджень.

1.11.12. Електроосвітлення спиртосховищ мусить бути у вибухобезпечному виконанні. Вмикання електроосвітлення мусить здійснюватися зовні будівель чи території ділянок.

1.11.13. Закриті спиртосховища треба обладнувати аварійною витяжною вентиляцією, яка забезпечує не менше вісьми обмінів повітря за одну годину за повним об'ємом приміщення з урахуванням постійнодіючої механічної витяжної вентиляції (загальнобмінної і місцевої). Вмикання вентиляції має здійснюватися зовні будівель.

1.11.14. У приміщеннях спиртосховищ, спиртоприймачах і спиртовідпускальних відділень мусить бути встановлено вибухозахищене електроустаткування. Допускається застосування як привода, електродвигунів загального призначення, за умови встановлення їх в ізольованому від мірильників і цистерн приміщенні; у цьому випадку з'єднання вала електродвигунів з валом насоса мусить проходити крізь капітальну стіну з улаштуванням у перегородці сальника спеціальної конструкції.

1.11.15. Завідувач спиртосховища щоденно має перевіряти стан резервуарів, трубопроводів і арматури спиртосховища та вживати термінових заходів до усунення помічених несправностей, із занотуванням у спеціальному журналі характеру несправності, часу її усунення і прізвища особи, яка виконувала роботи.

1.11.16. Зберігання та перевезення спирту у сталевих оцинкованих діжках не допускається.

1.11.17. Зберігання вогне- і вибухонебезпечних матеріалів та сторонніх речей у спиртосховищі та спиртоприймальному відділенні не допускається.

1.11.18. Спиртосховище, спиртоприймальне, спиртовідпускальне відділення мусять споряджуватися первинними засобами пожежогасіння.

1.11.19. Переливання спирту відкритим способом не допускається.

1.11.20. Перевезення спирту дозволяється в авто- і залізничних цистернах або металевих діжках. При цьому мусять додержуватися вимоги розд. 7.8 ч.1 цих Правил.

1.11.21. Відкриті площадки для зберігання спирту у тарі (діжках) мусять мати повітки, огороджуватися земляним валом або стіною, яка не горить, висотою не менше 0.5 м, мати пристрої для відведення талої та дощової води. У місцях проходу або проїзду на площадку мають установлюватися пандуси.

1.11.22. Штабелі пустої тари (діжок) і діжки, які наповнені спиртом, можуть розташовуватись на площадках під навісом відокремлено. Площадки під навісом для зберігання порожньої тари обвалування не потребують. Зберігання порожніх діжок дозволяється після їх промивання водою.

1.11.23. Ручне укладання діжок зі спиртом допускається не більше ніж у два яруси, механічне укладання - не більше ніж у три яруси. Завширшки штабель має бути не більше двох діжок, відстань між штабелями або стелажами мусить бути не менше 5 м, довжина штабеля – не більше 25 м. Відстань від площинки до будівель та споруд визначається вимогами СНиП ІІ-89-80.

1.11.24. Відбирання проб з резервуарів зі спиртом мусить робитися за допомогою пробовідбиральників, виготовлених з матеріалів, які не дають іскор при ударі (бронза, мідь, алюміній).

1.11.25. Резервуари, цистерни чи діжки влітку мають заповнюватися спиртом не більше ніж на 95 % об'єма, а взимку не більше ніж на 97 % об'єма.

1.11.26. Не допускається:

а) наливання автоцистерн та діжок спиртом за допомогою відер та інших посудин та зливання спирту без шланга;

б) закручування та відкручування металевих пробок інструментом, який утворює іскри.

1.11.27. Діжки зі спиртом укладаються рядами, пробками догори, з прокладинкою між рядами та підклинюванням крайніх рядів. Протягом транспортування діжки мають бути надійно закріплені. Бутелі зі спиртом слід розміщувати у спеціальних ящиках, дерев'яних гратчастих облямівках чи корзинах.

1.11.28. Перед початком робіт особи, які беруть участь в операціях з переміщення спирту, мусять бути проінструктовані з методів безпечної роботи. Усі робітники, зайняті на роботах з етиловим спиртом, мають знати його фізико-хімічні властивості та токсикологічні характеристики відповідно до додатка 11. Приймання, зливання та відпускання спирту здійснюється під безпосереднім наглядом відповідальної особи, яка призначається керівником підприємства. При роботах, пов'язаних з переміщуванням спирту (відпускання, зливання, транспортування) слід виконувати вимоги із запобігання виникненню та накопиченню зарядів статичної електрики, викладені у розд.10.4 ч.1 цих Правил .

1.11.29. Наливальні та зливальні пристрої для спирту, естакади, металеві сходи до них мають бути заземлені згідно з вимогами розд. 10.4 ч.1 цих Правил .

1.11.30. Залізничні цистерни, автоцистерни і металеві діжки, у які робиться наливання (зливання) спирту, мусять надійно приєднуватися до заземлювача, а також мати заземлювальні з'єднання з наливним шлангом.

1.11.31. Наконечники шлангів мусять бути виготовлені з металу, який не дає іскор при ударі (бронза, мідь, алюміній).

1.11.32. Труба чи шланг, який подає спирт до резервуарів, залізничних та автоцистерн, не повинен доходити до дна на 0.2 м до кінця наконечника.

1.11.33. Робота усередині спиртових місткостей має проводитися згідно з розд. 7 ч.1 цих Правил.

1.11.34. Використання спиртової тари для зберігання та перевезення інших рідин не допускається.

1.11.35. Для чищення резервуарів слід злити спирт і видалити осад, який випав, вручну ємкостями з кольорового металу. Відкрити всі люки, спочатку верхні , а потім нижні, відокремити всі підвідні трубопроводи, зняти дихальний клапан. Для пропарювання резервуарів пару при температурі 60-70 º С підвести через нижній люк и вести пропарювання до повного видалення парів спирту. Наявність парів виявити за допомогою газоаналізатора.