8.9. Монтаж та ремонт технологічного устаткування

8.9.1. Монтажні роботи з установлення технологічного устаткування та ремонтні роботи повинні відповідати вимогам СНиП 3.05.05-84,СНиП III-4-80, стандартам та технічним умовам.

8.9.2. Монтажні та ремонтні роботи повинні виконуватись увідповідності з проектом виконання цих робіт (ПВР), затвердженимвласником підприємства.

8.9.3. При необхідності використання вантажопідйомних засобівпід час монтажу, транспортування, зберігання та ремонту на виробничному устаткуванні та його окремих частинах повинні бути позначенімісця приєднання вантажопідйомних засобів та маса, що підіймається.

8.9.4. Складові частини устаткування масою понад 16 кг повиннітранспортуватись на робочі місця за допомогою вантажопідйомних засобів.

8.9.5. Місця приєднування підйомних засобів повинні бути позначені та вибрані таким чином, щоб виключити можливість пошкодженняабо перевертання устаткування при підійманні та переміщенні.

8.9.6. Виробниче устаткування для монтажу, знімання та встановлення окремих деталей та складальних одиниць якого під час періодичного технічного обслуговування та ремонтних робіт неможливе застосування вантажопідйомних засобів, пристроїв та інструменту загальногопризначення, повинне комплектуватись спеціальними (індивідуальними)пристроями, приладами та інструментом. Експлуатаційна документаціяповинна містити опис його будови, правила монтажу, експлуатації таналагодження.

8.9.7. Під час монтажу устаткування повинен здійснюватись операційний контроль якості виконуваних робіт. Виявлені дефекти підлягають усуненню до початку подальших операцій.

8.9.8. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватисьвідповідно з вимогами ГОСТ 12.3.009-76, при переміщенні машини напідприємстві - за ГОСТ 12.3.020-80.

8.9.9. Конструкція устаткування та його частин (пакувальнихмісць) повинна забезпечувати можливість надійного їх закріплення впакувальній тарі та на транспортному засобі.

8.9.10. Складальні одиниці устаткування, які під час навантаження (розвантаження), транспортування і зберігання, можуть самовільно переміщуватись, створюючи при цьому небезпечні ситуації, повиннімати пристрої для їх фіксування в певному положенні.

8.9.11. Конструкція та маркірування вузлів,агрегатів, складальних одиниць устаткування повинна виключати помилки під час монтажу устаткування, що приводять до виникнення небезпеки.

8.9.12. Монтаж, демонтаж та ремонт устаткування у приміщенняхкатегорій А,Б,В або устаткування, в якому знаходились вибухопожежонебезпечні, легкозаймисті та токсичні речовини, повинні здійснюватисьза письмовим нарядом-допуском відповідно до додатка 14.

8.9.13. Можливість подальшої експлуатації устаткування та трубопроводів вибухопожежонебезпечних виробництв після відпрацюваннявстановленого заводом-виготовлювачем ресурсу визначається підприємством на основі комплексного обстеження та висновку спеціалізованої організації, що має на це дозвіл Держнаглядохоронпраці.

8.10. Контрольно-вимірювальні прилади, автоматика,прилади безпеки та запобіжні пристрої

8.10.1. Вимірювальні прилади повинні відповідати діючій нормативно-технічній документації, мати необхідний клас точності та виконання. Використовувати контрольно-вимірювальні прилади не за призначенням не допускається (застосовувати кисневі манометри замість ацетиленових, вимірювати тиск парів аміаку приладами, які для цього непризначені тощо).

8.10.2. Стаціонарні контрольно-вимірювальні прилади повиннібути сконцентровані та встановлені на робочих місцях не вище 2 м відрівня підлоги чи робочої площадки.

8.10.3. Між манометром та посудиною повинен бути встановленийтриходовий кран або замінюючий його пристрій, що дозволяє проводитиперіодичну перевірку манометра за допомогою контрольного.

У необхідних випадках манометр в залежності від умов роботи тавластивостей середовища, яке знаходиться у посудині, повинен обладнуватись сильфонною трубкою або іншим пристроєм, який захищає його відбезпосередньої дії середовища та температури.

8.10.4. Перевірку, регулювання всіх контрольно-вимірювальнихприладів та автоматичних пристроїв необхідно проводити у відповідності з ГОСТ 8.001-80 та ГОСТ 8.002-86.

Точність показання приладів повинна відповідати паспортним даним завода-виготовлювача.

8.10.5. Перевірка манометрів з їх пломбуванням або клеймуванням повинна здійснюватись не рідше одного разу на 12 місяців. Окрімтого, не рідше одного разу на 6 місяців, власником посудини, апарату,устаткування проводиться додаткова перевірка робочих манометрів контрольним манометром з записом результатів у журналі контрольних перевірок. При відсутності контрольного манометра допускається перевірка перевіреним робочим манометром, що має однакову шкалу та класточності з тим, що перевіряється.

8.10.6. На всіх манометрах, вакуумметрах, амперметрах, дистанційних термометрах тощо повинно бути клеймо (пломба) з позначеннямтерміну перевірки. Використовувати прилади, що вчасно не пройшли перевірки, а також прилади без клейма не дозволяється.

8.10.7. Контрольно-вимірювальні прилади повинні вибиратись зтакою шкалою, щоб при робочому тискові стрілка знаходилась у середнійтретині шкали. На циферблаті цих приладів повинна бути нанесена червона риска, що вказує дозволені робочий тиск або розрідження.

Замість червоної риски на циферблаті дозволяється закріплюватиназовні металеву пластинку червоного кольору, яка щільно прилягає доскла над відповідною позначкою шкали. Наносити фарбою риски на склоприладу не дозволяється.

8.10.8. Устаткування, посудини, які працюють під тиском, повинні бути обладнані запобіжними пристроями від підвищення тиску понад допустимий (пружинні та важільно-тягарцеві запобіжні клапани,імпульсні та мембранні запобіжні пристрої тощо).

8.10.9. Посудина, що працює під тиском, меншим ніж тиск джерела, яке її живить, повинна мати на живильному трубопроводі автоматичний редукційний пристрій з манометром та запобіжним клапаном,встановленим з боку меншого тиску за редукційним пристроєм.

8.10.10. Для групи посудин, апаратів, що працюють під однаковим тиском, допускається встановлення одного редукційного пристрою зманометром та запобіжним клапаном на загальному живильному трубопроводі до першого відгалуження до однієї з посудин. У цьому випадкувстановлення запобіжних пристроїв безпосередньо на посудинах необов'язково, якщо в них виключена можливість підвищення тиску.

8.10.11. Кількість запобіжних клапанів та їх пропускназдатність повинні бути вибрані у відповідності з розрахунком за ГОСТ12.2.085-82. Між посудиною та запобіжним клапаном не повинно бутизапірного органу.

8.10.12. Настроювання та регулювання запобіжних клапанів повинно виконуватись у відповідності з ГОСТ 12.2.085-82.

Відвідні трубопроводи запобіжних клапанів та імпульсні лінії(ІЗП) в місцях можливого накопичення конденсату повинні бути обладнані дренажними пристроями для видалення конденсату. Встановленнязапірних органів або іншої арматури на дренажних трубопроводах не допускається. Середовище, що відходить з запобіжних клапанів та дренажів, повинне відводитись до безпечного місця.

8.10.13. Запобіжні клапани протягом єксплуатації повинні щомісяця перевірятись на справність дії продувкою в робочому стані абоперевіркою на стенді. Порядок та термін перевірки справності клапанівв залежності від умов технологічного процесу повинні бути наведені вінструкції з експлуатації запобіжних клапанів, яка опрацьованавідповідно до вказівок завода-виготовлювача і затверджена власникомпідприємства.

8.10.14. Покажчики рівня повинні встановлюватись вертикальноабо похило у відповідності з інструкцією заводу-виготовлювача, прицьому повинна бути забезпечена добра видимість рівня рідини.

8.10.15. На посудинах, що обігріваються полум'ям або горючимигазами, в яких можливе зниження рівня рідини нижче допустимого, повинно бути встановлено не менше двох покажчиків рівня прямої дії.

8.10.16. На кожному покажчику рівня повинні бути вказані допустимі верхній та нижній рівні.

8.10.17. Покажчики рівня повинні бути оснащені арматурою (кранами та вентилями) для їх відключення від посудини та продування.

8.10.18. При застосуванні в покажчиках рівня як прозорого елемента скла або слюди для запобігання травмування персоналу у разі їхрозриву повинно бути передбачено захисний пристрій.

8.11. Вимоги безпеки при хімічному очищенніустаткування

8.11.1. Роботи з хімічного очищення устаткування (паровихкотлів, випарних апаратів, теплообмінників тощо ) виконуються увідповідності з інструкцією, затвердженою власником підприємства.

8.11.2. Відповідальним за підготовку схеми хімічного очищенняустаткування, що промивається, є посадова особа, у веденні якої вонознаходиться.

8.11.3. При виконанні робіт спеціалізованою організацієювідповідальним за підготовку та проведення хімічного очищення єкерівник роботи цієї організації.

8.11.4. Внутрішній огляд устаткування після закінченняхімічного очищення повинен провадитись після його вентиляції та наступного виконання аналізу повітря у ньому на відсутність шкідливихречовин.

8.11.5. Хімічне очищення (виварювання) випарних апаратів длязапобігання накопиченню вибухопожежонебезпечних газів повинне провадитись при працюючому повітряному насосі.

8.11.6. Для приготування та подавання реагентів для виварювання випарних апаратів повинна бути обладнана спеціальна установка, якаповинна розміщуватись на першому поверсі у ізольованому приміщенні,оснащеному витяжною вентиляцією.

8.11.7. Безсодове очищення поверхонь нагріву випарних апаратіввід накипу повинне виконуватись у відповідності з вимогами Інструкціїз безсодового способу очищення від накипу поверхонь нагріву випарнихапаратів, інгібірованими солянокислими розчинами.

8.11.8. Під час виварювання випарних апаратів соляною кислотою, а також при огляді корпусів після виварювання для запобіганнявибуху не дозволяється користування відкритим вогнем (куріння, запалювання сірників, користування світильниками з відкритим полум'ям тощо), про що повинна бути вивішена табличка.

9. ВИМОГИ *) ДО ПОСУДИН, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ ПІД ТИСКОМНЕ БІЛЬШЕ 0.07 МПа (0.7 кгс/кв.см)