Кошторис витрат на утримання та експлуатацію обладнання

NN	Статті витрат	Сума, грн.
1	Утримання і витрати по експлуатації виробничого обладнання, апаратури і транспорту: а) зарплата робітників по нагляду і обслуговуванню обладнання; б) відрахування на соціальне страхування та інші нарахування на зарплату; в) допоміжні матеріали, пара, вода тощо	6643 157,74 5314,40
Разом по ст.1		12117,40
2	Поточний ремонт обладнання і транспортних засобів: а) зарплата робітників по ремонту б) нарахування на зарплату в) послуги ремонтно-монтажного управління, зап. деталі, допоміжні матеріали тощо.	3796 192,50 381,40
Разом по ст.2		4369,90
3	Амортизація виробничого обладнання, апаратури та транспортних засобів	1902950

Розділ “Охорона праці” Модернізація системи водяного опалення

Система водяного опалювання – це замкнутий ланцюжок з трубопроводу, опалювальних приладів (батарей) і генератора тепла (казана) по якій постійно циркулює вода або антифриз. Також ця система повинна мати розширювальний бак, куди відводяться надлишки води або антифризу при їх нагріванні.

Радіатор (новолат. radіtor, "випромінювач") - пристрій для розсіювання тепла, теплообмінник. За матеріалом, з якого виготовлений прилад розрізняють чавунні, алюмінієві, сталеві й біметалічні радіатори; по видах, - трубчасті (сталеві або чавунні), панельні (тільки сталеві), екструзійні та литі під тиском (алюмінієві та біметалічні) радіатори. Принцип дії будь-якого радіатора опалення полягає в тому, що теплоносій (вода), коли поступає у нього, сповільнює свій рух і, остигаючи, віддає тепло в приміщення, де встановлений радіатор.

Зовнішній вигляд радіатора

План приміщення лабораторії моніторингових досліджень чдту

1 – парта; 2 – стілець; 3 – стіл; 4 – шафа для хімічного інвентаря;

5 – шафа; 6 – мийка; 7 – ФЕК; 8 – рН-метр; 9 – дошка; 10 – радіатор

Висновки

Проблеми забезпечення населення якісною питною водою є глобальним пріоритетом. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я 80% усіх хвороб у світі пов'язано з незадовільною якістю питної води. Забруднення водних об'єктів, що призводить до виснаження водних ресурсів, відбувається постійно і набуває вже катастрофічного характеру. Тому питання якості питної води з кожним роком стає все гострішим.

Зростання промислового виробництва, урбанізація міст, забруднення навколишнього середовища призвели до значного погіршення та якості питної води. Нестача або відсутність водоочисних споруд, їх недосконалість і зношеність посилюють і без того складну ситуацію із забезпеченням населення міста Черкаси якісною питною водою. В зв'язку із актуальністю даної проблеми в роботі проведено експериментальні дослідження якості питної води на прикладі проб, що відібрані з різних районів м. Черкаси.

На основі аналізу проведених лабораторних досліджень інтегральних показників якості питної води 12 модельних ділянок міста можна зробити висновок, що питна вода району «Д» характеризується найбільшим відсотком відхилень від нормативів. Це пояснюється і погіршенням стану джерел водопостачання, так і незадовільним санітарно-технічним станом водопровідно-каналізаційних мереж, частими аваріями на них, порушенням режиму експлуатації та найвіддаленішим розташуванням від водозабору. Занепокоєння викликає стан водопровідних та каналізаційних мереж, які практично замортизовані. Будівництво каналізаційного колектору глибокого закладення та головної насосної станції ведеться вже на протязі понад 15 років. На сьогоднішній день будівництво знову припинене.

Проби води, що відібрані в районі Дахнівки, центрі та новій Митниці відповідають нормативам якості за інтегральними показниками та відповідним гігієнічним нормативам. В цьому випадку, можна сказати, що вода, майже у всіх

випадках, зберігала свою добру якість по віддаленню від місця забору, а в іншому випадку задовільним станом водопровідних і каналізаційних мереж.

Найнижче значення по рН було виявлено в пробі води взятої в районі 700-річчя, що становило 6,35 (слабко-кисла) 4-го кварталу 2009 року., а найвище – районі «Д» (8,0) 1-го кварталу 2009 року. Це можна пояснити недоброякісністю водопровідних труб. В усіх інших пробах значення рН води коливалось в межах 6,5-7,2 (при нормі 6,5-8,5).

Що стосується запаху, то найгірший показник (3 бали) у пробах води при температурі 200 С у пробах води з хім. селища (1-й квартал 2008 року), району «Д» (4-й квартал 2008 р.), р-ну 700-річчя (1-й квартал 2008 р.). При нагріванні даних проб води неприємний запах лишився у тих же пробах та з'явився, ще у воді з Соснівки. Запах легко відчувався і викликав погані відгуки про воду.

На смак вода була найгіршої якості в хім. селищі (3 бали). А в пробах води, відібраної в районі Митниці, Соснівці, Дахнівці, Південно-західному районі – найкращої (0 балів).

Найменший градус кольоровості має питна вода Південнно-західного району (4-й квартал 2008 року), стадіону (1-й квартал 2008 року), і дорівнює 7, найбільший градус кольоровості – район «Д» (1-й квартал 2008 року), і дорівнює 19,5. Інші ділянки займають проміжне місце по кольоровості, а в середньому дорівнює 10,3. Райони з найстабільнішим значенням по кольоровості: Сєдова, центральний стадіон, Казбет, район 700-річчя.

Найнижчий показник амоній-іонів становить 0,22 мг/дм3 і був зафіксований у 1-й квартал 2008 року в Південно-західному районі, а найвищий – 0,35 мг/дм3 також в Південно-західному районі (1-й квартал 2010 року), тому даний район можна охарактеризувати, як нестабільний стосовно амоній-іонів. В середньому показники коливаються і в середньому становлять 0, 25 мг/дм3.

Перманганатна окислюваність визначалась всього два квартали. Середнє значення по вмісту дорівнює 1,65 мг-екв/л. Максимальне значення було зафіксовано у 1-й квартал 2010 року в районі «Д» і становило 2 мг-екв/л, а мінімальне – в 4-й квартал 2009 року та 1-й квартал 2010 року в центрі й становилло 1,1 мг-екв/л.Район 700-річчя та Дахнівка характеризувались найкращими показниками жорсткості. Найменше значення, що відповідає 2 мг-екв/л визначено в р-ні «Д», річному порті та хім. селищі, а найбільше - в Соснівці, центрі та новій Митниці що складає 4 мг-екв/л при нормі 7 мг-екв/л. Аналізуючи проведені дослідження, можна зробити висновок, що за час проведення лабораторних аналізів проб води, а саме: з 1-го кварталу 2008 року по 1-й квартал 2010 року, всі досліджувані ділянки мали непостійні показники щодо проведених дослідів. За всіма проведеними дослідами, найкращої якості виявилася вода, яка відбиралася в центрі та Дахнівці; найгіршої – в районі «Д». Але в загальному, в останні два квартали якість води покращилась. Це можна пояснити проведенням реорганізації цехів водопідготовки, водозабезпечення та водовідведення, забезпечення аварійно – диспетчерської служби сучасними засобами для проведення аварійно-відновлювальних робіт. Впровадження сучасних матеріалів, високопродуктивного оснащення та новітніх технологій, що включає використання ефективної та надійної арматури, якісних довговічних труб, водопровідних і каналізаційних насосних агрегатів з коефіцієнтом корисної дії вище 80%, введенням з 2001 року на Дніпровській водоочисній станції автоматизованої лінії дозування хлору та впровадження інших додаткових реагентно-хімічних засобів обробки води призвело до значного зниження утворення шкідливих хлорорганічних сполук у воді. Такі заходи дали можливість отримати якіснішу питну воду.

Таким чином, результати дослідження показали, що проблеми водопостачання населення та якості питної води бажають бути кращими і потребують комплексного вирішення. Основна кількість водоочисних споруд була побудована понад 40-50 років тому й морально застаріла. На більшості з них застосовуються недосконалі технології, реагенти і матеріали, що не здатні перешкоджати надходженню у питну воду речовин, дія яких на організм людини може негативно вплинути на її здоров’я. Важливим залишається питання надійного знезараження води, особливо з урахуванням теперішнього стану водоводів і розподільних мереж, які містять постійну загрозу вторинного забруднення води.

З метою поліпшення якості питної води, що подається населенню, необхідно ширше використовувати підземні води, вести постійний моніторинг якості води поверхневих водойм, використовувати додатково очищену воду, яку отримують у локальних водоочисних установках колективного використання або з індивідуальних фільтрів, впроваджувати новітні сучасні методи очистки питної води.

В економічній частині роботи були проведені техніко-економічні розрахунки роботи Дніпровської водопровідної насосної станції І-го підйому. Розраховані витрати від впливу на навколишнє середовище становлять 503280 грн. Загалом собівартість обладнання для насосної станції І-го підйому Дніпровської водопровідної станції складає 1065000 грн., а сума амортизації - 110000 грн. Вартість будівлі становить 3000000 грн., сума амортизації на 2009 рік - 150000 грн. Для обслуговування роботи насосної станції першого підйому працює 7 робітників, в яких річний фонд заробітної плати за 2009 рік становить 219600 грн.

Проаналізувавши умови та стан охорони праці в лабораторії моніторингових досліджень Черкаського державного технологічного університету, можна зробити висновок, що в лабораторії створено всі необхідні умови, що не шкодять здоров’ю працівників та не викликають різних негативних ситуацій, окрім неналежного забезпечення приміщення вогнегасниками (в даній лабораторії повинні бути не порошкові вогнегасники, а водопінні, так як після пожежі порошковий вогнегасник залишає велику кількість порошку, який важко прибрати), а також варто модернізувати радіатори.Забезпечення населення міста якісною питною водою - це комплексна проблема і повинна охоплювати заходи правового, економічного, організаційного та науково-технічного характеру. До одних із найважливіших заходів можна віднести удосконалення існуючих систем водопостачання, а саме приведення їх у відповідність зі станом джерел водопостачання та впровадження новітніх ефективних технологій та методів очистки води.