Самостійна робота №3

№ тем	Назва тем	Кількість годин	Вид заняття	Форма самостійної роботи та її джерела
Тема 1.5.1	Система соціального партнерства	6	Теоретичне	Робота з підручником (2), с.239-243

Мета:

Знати – формування й розвиток системи соціально-трудових відносин

Вміти – здійснювати колективні переговори та укладати договори

План вивчення теми:

1. Сутність соціального партнерства.

2. Колективний договір.

Основні теоретичні відомості:

Соціальне партнерство являє собою такий тип і систему відносин між роботодавцями і працівниками, за якого в межах соціального миру забезпечується узгодження їхніх соціально-трудових відносин. Функціонування системи соціального партнерства здійснюється на тристоронній співпраці спілки підприємців (підприємців), тобто роботодавців, профспілок та органів державної влади.

Мета соціального партнерства полягає в прагненні держави, роботодавців і найманих працівників досягти загального блага в суспільстві через підвищення продуктивності праці, розвиток науково-технічного прогресу, збільшення валового національного продукту, підвищення рівня життя.

Згідно з принципами, розробленими Міжнародною організацією праці (МОП), соціальне партнерство має ґрунтуватися на демократичних засадах: свободі, справедливості та бажанні сторін досягти взаєморозуміння.

Держава забезпечує правове регулювання взаємовідносин між партнерами, організовує і координує переговори, встановлює, гарантує і контролює дотримання мінімальних норм і гарантій у сфері праці і соціально-трудових відносин.

В Україні система соціального партнерства охоплює: сферу дії, зміст колективних договорів і угод, сторони переговорів та їхні повноваження, періодичність переговорів і процедури вирішення конфліктів.

У процесі здійснення колективних переговорів партнерство повинно ґрунтуватися на:

• рівності сторін на переговорах і недопустимості ущемлення прав працівників і підприємців;

• довірі у відносинах;

• знанні і повазі щодо прав і обов’язків один до одного, недопущенні конфронтації;

• відкритості і доступності переговорів;

• умінні слухати партнера;

• додержанні культури полеміки, дискусії, критики;

• обов’язковості і надійності, необхідності завершувати переговори домовленістю.

Укладання колективних договорів повинно ґрунтуватися на таких принципах:

• дотримання норм законодавства;

• рівноправність сторін;

• вільний вибір і обговорення питань, які становлять зміст колективних договорів і угод;

• добровільність взяття зобов’язань;

• реальність забезпечення зобов’язань, що беруться;

• більша вигода для трудівників під час прийняття даних колективних угод.

Система соціального партнерства повинна являти собою взаємозв’язаний і узгоджений механізм функціонування різних видів угод і колективних договорів, що забезпечують надійні гарантії й ефективне регулювання заробітної плати.

Питання на закріплення вивченого матеріалу:

Дати у зошиті відповіді на питання:

1. Що являє собою соціальне партнерство?

2. Яка правова основа системи соціального партнерства?

Знайдіть одну або декілька правильних відповідей:

1. Соціальне партнерство це:

а)  взаємовідносини між суб’єктами ринку праці;

б)  узгоджені дії уряду, підприємців щодо динаміки оплати праці і соціальних трансфертів;

в)  система відносин між роботодавцями і працівниками, за якою мирним шляхом забезпечується узгодження їхніх соціально-трудових потреб.

  2.   Головними суб’єктами соціального партнерства виступають:

а)  профспілки;

б)  наймані працівники;

в)  органи державної влади;

г)  підприємці;

ґ)  спілки роботодавців;

3.     Сутність соціального партнерства полягає у:

а)  специфічності відносин між суб’єктами виробництва, що забезпечують збереження “соціального миру”;

б)  взаємодії між роботодавцями, державними органами і представниками найманих працівників, що ґрунтується на колективних переговорах;

в)  забезпеченні балансу і реалізації найважливіших соціально-трудових інтересів.

4. Соціальними партнерами в Україні є:

а)  роботодавці і наймані працівники;

б)  держава і наймані працівники;

в)  роботодавці, наймані працівники і держава;

г)  профспілки, роботодавці і держава.

5. Серед напрямів соціального партнерства виокремлюють:

а)  залучення працівників до участі в управлінні виробництвом;

б)  проведення переговорів на регіональному рівні;

в)  укладання угод і колективних договорів;

г)  проведення переговорів на рівні держави регіону і підприємства;

ґ)  регулювання соціально-трудових відносин;

д)  регулювання зайнятості та оплати праці;

6. Форми співпраці в галузі соціального партнерства:

а)  консультації, переговори, укладання колективних договорів та угод;

б)  спільне розв’язання колективних трудових спорів;

в)  участь у роботі органів соціального партнерства.

г)  участь працівників в управлінні виробництвом і коштами для обов’язкового соціального забезпечення; 

7.  На якому рівні найбільше значення має колективна договірна форма партнерства:

а)  національному;

б)  регіональному;

в)  виробничому.

8. Соціальний захист – це:

а)  система заходів, які забезпечують захист непрацездатного населення і соціально вразливих прошарків працездатного населення;

б)  система соціального захисту найманих працівників;

в)  система зайнятості і регулювання ринку праці.

9. Соціальна допомога – це:

а)  заходи, що стосуються всього населення і мають короткотерміновий характер.

б)  заходи, спрямовані на створення умов соціального захисту для найманих працівників;

в)  одноразова допомога, яка надається найманому працівникові в надзвичайних ситуаціях

10.  Межа малозабезпеченості – це:

а)  величина середньодушового сукупного доходу, яка забезпечує непрацездатному громадянину мінімальне споживання товарів і послуг;

б)  вартість витрат працівника, необхідних на соціальні і культурні потреби;

в)  вартість життєвих засобів, необхідних для підтримання працездатності працівника