Види погладжування

Прийом погладжування	Техніка виконання	Покази
Площинне поверхневе	Виконується вільно розслабленою рукою. Долонна поверхня китиці масажиста щільно прилягає до шкіри масованого, пальці зімкнуті. Долоня легко і ніжно ковзає по шкірі. Такі рухи проводяться на великих плоских поверхнях шкіри (живіт, спина, груди); проводиться повільно, ритмічно. Діє заспокійливо на нервову систему, сприяє м’язовому розслабленню, стимулює обмінні процеси в шкірі	Парези, спастичні та в’ялі паралічі, м’язова дистрофія, ослаблений тонус лімфатичних судин та кровоносних капілярів
Площинне глибоке	Більш інтенсивний прийом. Діє на рецептопри м’язів, сухожиль, судин. Опора масуючої китиці повинна бути на її ліктьовому краї. Коли опора на променевому краї китиці – зменшується сила тиску	Розлади крово- та лімфообігу (внаслідок іммобілізації, тривалого ліжкового режиму), контрактури м’язів
Обхоплююче безперервне	Виконується по ходу лімфатичних і кровоносних судин. Мета – розгрузити лімфатичну та кровоносну сітки при їх переповненні, пришвидшити крово- і лімфоток. Китиця масажиста щільно, рівномірно торкається масованої частини тіла, повільно ковзає по масованій поверхні, пристосовуючись до всіх анатомічних контурів. Великий палець повинен бути відведений і разом з II – V і долонею утворювати жолоб	Лімфостаз, судинні набряки
Обхоплююче перервне	Мета – посилення кровообігу, скоротливої функції м’язів, активізація судинного тонусу. Рука масажиста охоплює масовану ділянку, рухається короткими ривками, скачкоподібно (через 2-4 см), енергійно, ритмічно; масовані тканини то обхоплюються і стискаються, то відпускаються	Після переломів, часткові пошкодженя шкіри, болючі рубці, коли їх потрібно минати
Гребнеподібне	Здійснюють кістковими виступами дистальних кінців основних фаланг зігнутих в кулак пальців. На великих поверхнях (спина, сідниці), де потрібно масувати двома руками – в лівий кулак затискають великий палець правої руки, або навпаки	В місцях, де добре розвинуті м’язи, на ділянках тіла, що покриті щільною фасцією (долоні, підошви, попере-ковий відділ спини), значне відкладання жирової клітковини
Гладіння	Виконують тильними поверхнями основних і середніх фаланг II – V пальців, зігнутих в п’ястно-фалангових суглобах під кутом 90 до долоні	Покази такі, як для граблеподібного погладжування, але при цьому виді проглажування легша дія на тканини
Граблеподібне	Здійснюють долонними поверхнями випрямлених і широко розставлених пальців. Пальці розміщують під кутом 30 - 45 до масованої поверхні	Масаж великої поверхні, волосиста частина голови, міжреберні проміжки
Хрестоподібне	Виконують двома долонями при взятих пальцях масажиста в ’’замок”. Хворий кладе свою руку на плече масажиста, або впирається в край масажного столу	На кінцівках при ожирінні, при масуванні масивних м’язів
Щипцеподібне	М’яз захоплюють вказівним і великим пальцями (як щипцями) і рухаються вздовж нього. При цьому прийомі можна вибірково діяти на окремі м’язи	На бокових повер-хнях пальців, край китиці та ступні

 

Методичні вказівки.

1.     Погладжування здійснюють при максимально розслаблених м’язах масованої ділянки і прилеглих частин тіла.

2.     Може здійснюватись самостійно і в комплексі з іншими прийомами масажу.

3.     Цим прийомом починають і закінчують масаж.

4.     Погладжування виконують при переході від одного прийому масажу до іншого.

5.     Під час процедури масажу необов’язково робити всі види погладжування.

6.     Погладжування проводять повільно  і ритмічно.

7.     Площинне поверхневе погладжування можна здійснювати як за, так і проти току лімфи.

8.     При набряках, лімфостазі погладжування починають з проксимальних ділянок.

9.     Погладжування м’язів здійснюється по ходу їх волокон з дистального відділу або сухожилку до проксимального.

10.           На різних ділянках тіла потискують з різною силою. Натискування повинно бути більшим в місцях проекції великих судин, на ділянках значного шару жирової тканини, м’язів, меншим – де є кісткові виступи, болючі точки, підвищена чутливість.

11.           Погладжування є підготовчою процедурою масованої ділянки до наступних масажних прийомів.

Розтирання. Це зміщення, пересування, розтягування тканин в різних напрямках. На відміну від погладжування, тут рука масажиста не ковзає по шкірі – шкіра зміщується разом з масуючою рукою. Масажні рухи можуть бути як по ходу току лімфи та крові, так і в протилежному напрямку. Напрямок масажних рухів визначається конфігурацією, анатомічною будовою суглобів, сухожилків, м’язів.

 

 

Фізіологічна дія. Внаслідок зміщення і розтягування тканин відбувається подразнення рецепторів, що викликає розширення судин і прискорення кровотоку. До масованих тканин поступає більше кисню та поживних речовин, швидше виводяться продукти обміну. Завдяки розтиранню збільшується рухомість тканин, розтягуються рубці, злуки, зростає скоротлива функція та тонус м’язів. Проводячи енергійне розтирання в місцях нервових закінчень або по ходу нервових стовбурів, досягають зниження збудливості нервів та зменшення болю при невритах, невралгіях.

Розтирання проводять:

1)  долоннею поверхнею кінцевої фаланги одного пальця (великого, вказівного, середнього), або долоннею поверхнею 2-3 пальців (в місцях виходу нервів, в області суглобових сумок, при м’язових затвердіннях);

2)  долоннею областю тенора або гіпотенора;

3)  ліктьовим краєм китиці;

4)  кулаком;

5)  кістковими виступами фаланг пальців, зігнутих в кулак;

Розтирання можна робити поздовжньо або поперечно, однією або двома руками.

Основні прийоми розтирання:

Прямолінійне – виконують кінцевими фалангами одного або декількох пальців.

Колове – виконують кінцевими фалангами пальців з опорою на І палець, або на основу долоні. Можна проводити долоннею поверхнею напівзігнутих пальців чи одним пальцем; з обтяженням; одною чи двома руками; почергово.

Спіралеподібне – виконують основою долоні або ліктьовим краєм китиці, зігнутої в кулак.

Допоміжні прийоми розтирання:

Граблеподібне – проводять кістковими виступами середніх фаланг пальців, стиснутих в кулак. Можна виконувати прямолінійно, колоподібно, спіралеподібно.

Пиляння – обидві руки ліктьовим краєм китиць або долонями притискують до масованої ділянки і проводять розтирання в протилежних напрямках (одна рука на себе, друга – від себе). Руки повинні бути паралельно між собою і перпендикулярно до довжини м’язу. Відстань між руками масажиста 1-3 см. Між китицями має виникати валик з масованої тканини. Китиці повинні його зміщувати, а не ковзати по поверхні шкіри. Коли цей прийом проводиться променевими краями китиць – він називається пересіканням.

Штрихування – проводять подушечками кінцевих фаланг – ІІ – ІІІ чи ІІ – V пальців. Пальці прямі, максимально розігнуті. Їх розміщують під кутом 30 до масованої поверхні. Надавлюючи короткими поступальними рухами, зміщуючи тканини, руки пересуваються в певному напрямку як поздовжньо так і поперечно.

Строгання – положення рук як і при штрихуванні. Короткими поступальними рухами занурюють в тканини і швидким надавлюванням проводять розтягування і зміщення тканин.

Щипцеподібне – виконують кінцевими фалангами І – ІІ, або І – ІІІ пальців. Пальці розміщені у вигляді щипців. Рухи прямолінійні або колові. Використовують для масажу сухожиль, дрібних м’язових груп, вушної раковини, носу.

Методичні вказівки.

1.     Розтирання готує масовані тканини до розминання.

2.     Рухи при розтиранні проводяться в різних напрямках, незалежно від току лімфи.

3.     Розтирання проводять повільніше ніж погладжування.

4.     Щоб впливати сильніше на тканини, необхідно збільшувати кут між пальцями масажиста і масованою поверхнею або проводити прийом з обтяженням.

5.     Розтирання чергується з погладжуванням.

Розминання. Це прийом, де масажист захвачує, відтягує, зміщує, розтягує, стискає, зжимає, ’’перетирає” тканини (м’язи).

Фізіологічна дія. Внаслідок розминання в м’язах збільшується крово- та лімфообіг. Це сприяє активізації окислювально-відновних процесів, зменшується, або зовсім зникає, м’язова втома, збільшується працездатність м’язів, їх тонус. Розминання – це пасивна гімнастика для м’язів.

Під час розминання відбувається подразнення рецепторів м’язів, сухожиль, зв’язок, суглобових сумок, фасцій. Внаслідок цього змінюється стан центральної нервової системи і нервово-м’язового апарату. При повільному темпі розминання знижується збудливість ЦНС і тонусу м’язів, і навпаки – вони підвищуються при швидкому, поверхневому і короткому по часу прийому розминання.

Розминання проводять:

1)      долоннею поверхнею кінцевої фаланги І-ІІ, І-ІІ-ІІІ пальців;

2)      всіма пальцями;

3)      кістковими виступами середніх фаланг пальців, стиснутих в кулак;

Розминання можна проводити однією або двома руками в різних напрямках.

Розминання є безперервне і уривчасте.

Прийоми розминання проводять в три етапи:

1.     Китицю щільно ставлять на масований м’яз (з одного боку м’язу знаходиться великий палець, з іншого – ІІ – V  пальці). М’яз китицею віджимають в бік ІІ – V пальців.

2.     Хватають і здавлюють м’яз між пальцями і зміщують його в бік великого пальця.

3.     Основою китиці м’яз притискують до кісткового ложа і повертають на попереднє місце.

Перехід від одного етапу до іншого повинен бути поступовим, плавним, без зупинок.

 

 

Ординарне розминання. Виконують однією рукою. Захвачують масований м’яз, піднімають, здавлюють між пальцями, поступово просуваючись по його довжині.

Кільцеве в поперечному напрямку. Виконують двома руками. Обидві китиці масажист ставить поперек ходу м’язових волокон. Великі пальці знаходяться з одного боку м’язу, інші – з другого; лікті масажиста розведені в боки. У випадку однонаправленого розминання м’яз зміщують у бік великих пальців, при різнонаправленому одна рука зміщує м’яз на себе, інша – від себе, просуваючись поступово по довжині м’язу.

Розминання двома руками в поздовжньому напрямку. Беруть м’яз двома руками з різних боків. Великі пальці зверху м’язу, решту знизу. Великими пальцями натискають, віджимають м’яз; ІІ – V пальцями здавлюють м’яз знизу. Рухи по довжині м’язу мають бути м’ягкими, поступовими.

Уривчасте розминання виконують так як і безперервне, але руки пересуваються з поштовхом, ритмічно, здушуючи тканини.

Допоміжні прийоми розминання.

Вижимання. Масований м’яз глибоко захоплюють, відтягують угору і пропускають між великим і ІІ, або великим і решту пальцями. Можна виконувати однією чи двома руками.

Валяння. Долонними поверхнями захоплюють масовану поверхню з двох боків. Китиці розміщують паралельно, пальці при цьому прямі. Рухи проводяться  в протилежних напрямках. Застосовують на кінцівках.

Накочування. Натискують у глибину тканин ліктьовим краєм китиці однієї руки, другою рукою захоплюють тканини, накочують зверху першої і розминають між долонями. Накочування можна проводити на окремі пальці, кулак. Застосовують для масажу живота, бокових поверхонь спини.

Зміщення. Захоплені складкою тканини короткими ритмічними рухами зсувають з кісткового ложа в повздовжньому чи поперечному напрямках. Проводять на м’язах спини, у випадку рубцевих змін шкіри, при паралічах, парезах.

Пощипування. Виконують великим і вказівним пальцями, однією або двома руками. М’яз захоплюють, підтягують угору, посмикують і відпускають. Обов’язково комбінується з погладжуванням. Застосовують у випадку глибоких рубців.

Розтягування. Виконують великими пальцями рук, І і ІІ пальцями. Їх кладуть з двох боків масованої ділянки, натискають або захвачують тканини і розтягують у протилежні напрямки. Використовують при наявності рубців, злук, зморщування, при м’язових контрактурах, захворюваннях нервових стовбурів.

Натискування. Виконують перервно кінцями великого і вказівного пальців в місцях виходу нервів, на м’язах лиця.

Методичні вказівки.

1.     М’язи повинні бути розслаблені і займати фізіологічне положення.

2.     Розминання проводять в різних напрямках, повільно, плавно, без ривків, до 50-60 рухів за хвилину.

3.     Прийом необхідно починати з місця переходу м’язу в сухожилля, спочатку проводити легке поверхневе розминання і поступово переходити до більш енергійного глибокого.

4.     Після розминання необхідно проводити погладжування.

Вібрація. Це надання масованій поверхні коливних рухів рукою масажиста.

Фізіологічна дія. Вібрація викликає відповідні реакції організму по типу шкірно-вісцеральних, моторно-вісцеральних і вісцеро-вісцеральних рефлексів (М.Р. Могендович, 1963).

Вібрацію проводять:

1)       долоннею поверхнею кінцевої фаланги одного пальця (точкова вібрація);

2)       долоннею поверхнею І і ІІ пальців;

3)       долоннею поверхнею І , ІІ і ІІІ пальців або ІІ і ІІІ пальців, І і всіх решту пальців;

4)       долонею;

5)       кулаком

6)       ліктьовим краєм китиці.

Вібрація може бути безперервною і перервною.

При безперервній вібрації руки масажиста, не відриваючись від масованої поверхні, здійснюють ритмічні, різної амплітуди коливні рухи. Якщо рука при цьому пересувається вздовж масованої ділянки – це лабільна вібрація, коли рука не пересувається – стабільна.

При уривчастій вібрації після кожного дотику до масованої поверхні рука масажиста відривається від шкіри, тобто виконуються короткі, швидкі, ритмічні удари. Ці удари можуть виконуватись однією чи двома руками. Китиця рухається тільки в променевозап’ястному суглобі. Після виконання удару її негайно відривають від масованої ділянки.

Допоміжні прийоми вібрації.

Стрясання. Виконують долонями або кінчиками І і ІІ пальців, що розміщені з двох боків масованого сегменту. Масажист проводить в горизонтальному чи вертикальному напрямку швидкі коливні ритмічні рухи, як при просіюванні борошна через сито. Можна проводити на животі, грудній клітці, гортані.

Струшування. Виконують на кінцівках. Масажист обома руками бере китицю пацієнта, і коливними рухами у вертикальному напрямку, виконує ритмічні, з невеликою амплітудою струшування. М’язи кінцівки повинні бути максимально розслаблені.

Пунктування. Виконують долоннею поверхнею кінців вказівного і середнього пальців. Рухи подібні до роботи на друкарській машинці. Проводять в місцях виходу нервів, в місцях перелому, на невеликих м’язах, сухожилках.

Рубання. Виконують ліктьовим краєм китиці. Китиця знаходиться в середньому положенні між пронацією і супінацією. Пальці розведені і розслаблені. Руки в ліктьових суглобах зігнуті під прямим кутом. Руки рухаються швидко, ритмічно, рухи тільки в променевозап’ястному суглобі. Ударяють мізинцем правої і лівої руки на відстані 2-3 см зі швидкістю 250 – 300 уд. за 1 хв.

Поплескування. Виконується долонною поверхнею китиці, пальці трохи зігнуті; можна проводити кулаком. Китиці згинаються та розгинаються в променевозап’ястному суглобі. Між долонею та шкірою утворюється повітряна подушка.

Методичні вказівки.

1.     Вібрація не повинна бути болючою.

2.     Інтенсивність, сила дії при безперервній вібрації залежить від кута між китицею масажиста і масованою поверхнею, чим кут ближче до 90, тим сильніша дія.

3.     Тривалість виконання ударних прийомів в одній ділянці не повинна перевищувати 10 секунд.

4.     Перервну вібрацію заборонено проводити на внутрішній поверхні стегна, підколінній ямці, місцях проекції внутрішніх органів.

Таблиця 9

РОЗРАХУНКОВІ НОРМИ ЧАСУ В УМОВНИХ ОДИНИЦЯХ НА ВИКОНАННЯ МАСАЖНИХ ПРОЦЕДУР

(згідно приказу Міністерства охорони здоров’я України

від “31” 12 1992 р. № 211)

 

№ п/п	Найменування масажної процедури	Кількість умовних масажних одиниць при виконанні процедури дорослим і дітям
1	2	3
1.	Масаж голови (лобноскроневої та потилично-тім’яної області)	1,0
2.	Масаж обличчя (лобної, приочної, верхньо- і нижньощелепної області)	1,0
3.	Масаж шиї	1,0
4.	Масаж комірцевої зони (задньої поверхні шиї, спини до рівня IVгрудного хребця, передньої поверхні грудної клітки до ІІ ребра)	1,5
5.	Масаж верхньої кінцівки	1,5
6.	Масаж верхньої кінцівки, надпліччя та області лопатки	2,0
7.	Масаж плечового суглоба (верхньої третини плеча, області плечового суглоба та надпліччя однойменної сторони)	1,0
8.	Масаж ліктьового суглоба (верхньої третини передпліччя, області ліктьового суглоба та нижньої третини плеча)	1,0
9.	Масаж променевозап’ястного суглоба (проксимального відділу китиці, області променевозап’ясного суглоба та передпліччя)	1,0
10.	Масаж китиці та передпліччя	1,0
11.	Масаж області грудної клітки (області передньої поверхні грудної клітки від передніх меж надпліч до реберних дуг в області спини від VII шийного до І поперекового хребця.	2,5
12.	Масаж спини (від VII шийного до І поперекового хребця і від лівої правої середньої аксилярної лінії у дітей – включаючи попереково-крижову область	1,5
13.	Масаж м’язів передньої черевної стінки	1,0
14.	Масаж попереково-крижової області (від 1 поперекового хребця до нижніх сідничних складок)	1,0
15.	Сегментарний масаж попереково-крижової області	1,5
16.	Масаж спини і поперекового відділу (від VII шийного хребця до крижів, від лівої до правої середньої аксилярної лінії)	1,5
17.	Масаж шийно-грудного відділу хребта (області задньої поверхні шиї та області спини до поперекового хребця від лівої до правої задньої  аксилярної лінії)	2,0
18.	Сегментарний масаж шийно-грудного відділу хребта	3,0
19.	Масаж області хребта (області задньої поверхні шиї, спини і попереково-крижової області від лівої до правої задньої аксилярної лінії)	2,5
20.	Масаж нижньої кінцівки та попереку (області стопи, гомілки, стегна, сідничної та попереково-крижової області)	2,0
21.	Масаж нижньої кінцівки	1,5
22.	Масаж тазостегнового суглоба (верхньої третини стегна, області тазостегнового суглоба та сідничної області однойменної сторони)	1,0
23.	Масаж колінного суглоба (верхньої третини гомілки, області колінного суглоба та нижньої третини стегна)	1,0
24.	Масаж гомілковостопного суглоба (проксимального відділу стопи, області гомілкового суглоба та нижньої третини гомілки)	1,0
25.	Масаж стопи та гомілки	1,0
26.	Загальний масаж (у дітей грудного та молодшого дошкільного віку)	3,0

 

ПРИМІТКА:

1.      За одну умовну масажну одиницю прийнята масажна процедура (безпосереднє проведення масажу), на виконання якої потрібно 10 хв.

2.      Час переходів (переїздів) для виконання масажних процедур за межами кабінету враховуються в умовах масажних одиниць за фактичними витратами.

Зони Захар’їна – Геда і їх значення у визначенні області масажу.

Організм людини – одне ціле. Захворювання, що виникає в організмі потрібно розглядати як хворобу всього огранізму, а не місцевий процес.

Спинний мозок в процесі розвитку набуває сегментарної будови. Кожен спинномозковий нерв інервує певну ділянку шкіри відповідного сегменту (дерматома). Дерматоми – це шкірні ділянки, що охоплюють тіло від середньої лінії ззаду до середньої лінії спереду. Зв’язок сегмент – спинномозковий нерв – дерматом залишається незмінним.

 

 

Подразнення з внутрішніх органів передаються через симпатичну та парасимпатичну нервові системи (табл. 10).

Таблиця 10