2. Функції заробітної плати

• Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили.

• Стимулююча функція заробітної плати покликана заохотити працівника до постійного поліпшення якості та результатів власної праці через встановлення залежності її розміру від кількості та якості праці.

• Ресурсно-розміщувальна функції полягає в оптимізація розміщення робочої сили за регіонам, галузями господарства, підприємствами залежно від ринкової кон'юнктури.

• Соціальна функція відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками й власниками засобів виробництва і має забезпечити при цьому соціальну справедливість.

3. Сфера (методи) правового регулювання заробітної плати

Законом України "Про оплату праці" передбачено дві головні сфери регулювання праці: державна та договірна.

Державне регулювання оплати праці полягає в тому, що оплата праці проводиться не безпосередньо за рахунок державних коштів (крім бюджетних організацій), а на підставі єдиної державної політики .

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про оплату праці» формами державного регулювання оплати праці є:

1. встановлення розміру мінімальної заробітної плати;

2. встановлення інших норм та гарантій у сфері оплати праці;

3. встановлення умов та розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності;

4. встановлення умов та розмірів оплати праці працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

5. регулювання фондів оплати праці працівників підприємств - монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України;

6. оподаткування доходів працівників.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт)( ст. 3 Закону України «Про оплату праці» та ст. 95 КЗпП).

При цьому мінімальна заробітна плата визнається державною соціальною гарантією, яка обов'язкова на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання, а також для фізичних осіб - роботодавців. Мінімальна заробітна плата віднесена до основних державних соціальних гарантій, які встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і у ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

До мінімальної заробітної плати не відносяться:

• доплати за роботу в надурочний час;

• у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

• премій до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальної допомоги.

За ст. 10 Закону України «Про оплату праці» розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди.

Договірне регулювання оплати праці здійснюється на основі системи угод, які укладаються на державному (Генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» при цьому згідно зі ст. 5 цього Закону умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.