13

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ТА ПРАВОСУДДЯ

КУРС: КРИМІНАЛЬНО – ВИКОНАВЧЕ ПРАВО

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення лекції

ТЕМА № 9: «Особливості відбування кримінального покарання у виді позбавлення волі в колоніях різних видів».

Підготував: кандидат юридичних наук Іваньков І.В.

Чернігів, 2012

1. Мета заняття.

• вид колонії засудженому до позбавлення волі;

• правові підстави направлення засуджених до позбавлення волі для відбування покарання;

• особливості та порядок відбування покарання у виді позбавлення волі у виправних колоніях мінімального рівня безпеки;

• особливості та порядок відбування покарання у виді позбавлення волі у виправних колоніях середнього рівня безпеки;

• особливості та порядок відбування покарання у виді позбавлення волі у виправних колоніях максимального рівня безпеки;

• роздільне тримання засуджених до позбавлення волі у структурних дільницях виправних колоній.

2. План заняття (розрахунок навчального часу)

№п\п	Навчальні питання	Розрахунок часу, хв.
	Вступ.	5
1	Види установ, що виконують кримінальне покарання у виді позбавлення волі на певний строк.	15
2	Особливості відбування кримінальних покарань у виправних колоніях мінімального рівня безпеки.	25
3	Структурні дільниці виправних колоній мінімального рівня безпеки.	30
4	Особливості відбування кримінальних покарань у виправних колоніях середнього та максимального рівня безпеки.	Питання винесене для самостійного опрацювання
	Висновок:	5
	Разом:	80

3. Організаційно-методичні вказівки

Вид лекції: інформаційна.

Вступна частина:

Формулювання мети та завдань лекції, наголошення плану лекції, рішення організаційних питань заняття, надання переліку літератури.

Список основної та додаткової навчально-методичної літератури:

1. Конституція України. 1996 р.

2. Кримінально-виконавчий кодекс України. Офіційне видання. – К.: Атака, 2003. – 96 с.

3. Кримінальний кодекс України.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України.

5. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - К., 1997.

6. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань № 33 “Про затвердження положень, що регламентують діяльність соціально-психологічної служби установи виконання покарань” від 17 березня 2000 року.

7. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань №275 “Про затвердження та введення в дію Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ” від 25 грудня 2003 року.

8. Кримінально-виконавче право України / За заг. ред. В.М. Трубникова – Харків: «Право», 2001.

9. Уголовно-исполнительное право России: учебник и основные нормативне правовые акти – Москва: «ЮрИнфо», 2000.

10. Кримінально-виконавче право України: Навчально-методичний посібник / За заг.ред. С.О.Стефанова – Одеса: «Юридична література», 2004.

11. Кримінально-виконавче право України: Підручник / За ред. проф. А.Х. Степанюка – Харків: «Право», 2005.

12. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково – практичний коментар / За заг.ред. проф. А.Х. Степанюка – Харьків: «Одісей», 2005.

13. Кримінально – виконавче законодавство України. Кримінально – виконавчий кодекс України. Нормативно – правові акти / Упоряд.: В.С. Ковальський, Ю.М. Хахуда. – К.: Юринком Інтер, 2005

14. Нормативно - правове забезпечення запобігання окремим видам злочинів та профілактики негативних соціальних явищ, пов’язаних зі злочинністю. Збірник законодавчих та нормативних актів / Уклад.: Джужа О.М., Василевич В.В., Ковальченко Т.Л., Куц І.Г. - К.:Атака, 2005.

15. Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально - виконавче право України: Навчальний посібник / За ред.. проф. А.Х. Степанюка. - К.:Юринком Інтер, 2008.

16. Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хащев В.Г. Кримінально - виконавче право: Навчальний посібник / За ред.. Т.А. Денисової. - К.: Істина, 2008.

17. Трубников В.М., Шинкарьов Ю.В. Збірник нормативних актів з кримінально-виконавчого права України.-Х.: Харків юридичний, 2008.

18. Богатирьов І.Г. Кримінально-виконавче право України: Підручник. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008.

19. Кримінально-виконавче право України: Підручник / О.М. Джужа, І.Г. Богатирьов, О.Г Колб, В.В. Василевич та ін. / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. О.М. Джужі.– К.: Атіка, 2010.

20. Ігор Іваньков, Анатолій Чайковський. Історико-правовий аналіз діяльності органів і установ виконання покарань на території України (кінець 19- середина 20 сторіччя): Монографія. / За заг. ред. докт. юрид. наук. проф. І.Г. Богатирьова – Бровари: ХмЦНТЕІ, 2010.

21. Науково-практичний коментар до Кримінально-виконавчого кодексу України / І.Г. Богатирьов, О.М. Джужа, О.І. Богатирьова, Є.М. Бодюл та ін. / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. І.Г.Богатирьова. – К.: Атіка, 2010.

Змістовна частина:

• визначення місця теми в системі вивчення курсу;

• визначення взаємозв’язку з іншими дисциплінами та темами (міжпредметний зв’язок);

• надання методології вивчення предмету;

• постановка та висвітлення актуальних проблемних питань теми.

Заключна частина.

• формулюються висновки з розглянутої теми;

• визначаються завдання для самостійної роботи, даються методичні рекомендації щодо самостійного опрацювання питань теми.

• рекомендуються літературні та інші джерела для додаткової самостійної роботи (з наведеного переліку);

• даються відповіді на запитання.

ВСТУП:

Пенітенціарна система України за останні роки зазнала суттєвих змін як на рівні теорії (наука кримінально – виконавчого права) так і на рівні застосування норм кримінально – виконавчого права у практичній діяльності УВП.

Загальний процес гуманізації порядку та умов відбування покарань різними категоріями засуджених було розпочато ще у 1995 році, коли Україна стала 37 членом Ради Європи і прийняла зобов’язання привести існуюче законодавство до рівня світових стандартів.

Вже у 2001 році Верховна Рада прийняла Кримінальний Кодекс України, якій принципово змінив систему кримінальних покарань, віддаючи при цьому перевагу альтернативним видам покарань. Найгострішою формою реагування на злочин сьогодні - є кримінальне покарання у виді довічного позбавлення волі, що замінило виняткову міру – смертну кару.

Можливо у подальшому людство відмовится від застосування позбавлення волі у якості кримінального покарання, але сьогодні існує потреба у існуванні інституту позбавлення волі, тому що у деяких випадках це єдиний спосіб(засіб) забезпечення безпеки держави та її громадян.

У кримінально – виконавчому законодавстві „позбавленню волі” як виду кримінального покарання відводиться особливе місце та приділяється особлива увага.!!!

1. Види установ, що виконують кримінальне покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Відповідно до положень статті 11 КВК. (Види органів і установ виконання покарань) установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії).

Кримінально-виконавчі установи поділяються на:

• кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправні центри);

• кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі - виправні колонії).

Кримінальне покарання у виді позбавлення волі на певний строк виконується кримінально – виконавчими установами закритого типу (виправні колонії).

Виправні колонії поділяються на колонії:

• мінімального рівня безпеки,

• середнього рівня безпеки,

• максимального рівня безпеки.

Колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії:

• мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання;

• колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

Створення ізольованих дільниць у колоніях передбачає роздільне тримання різних категорії засуджених до позбавлення волі з метою індивідуалізації застосування основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених, що передбачені ст. 6 КВК.

Умови тримання засуджених у колоніях різних видів відрізняються і мають особливості , що регламентуються главою 20 ст. 138-140 КВК.

Слід звернути увагу на те що, незалежно від того у якій колонії відбувають покарання засуджені, усі вони проходять через дільницю карантину, діагностики і розподілу, яка створюється у колонії будь якого рівня безпеки. Тому логічним було би звернутися до питань, пов’язаних із розподілом та направленням засуджених до місць відбування покарання у виді позбавлення волі.

Розподіл та направлення засуджених є процедурою, що відбувається після вступу вироку у законну силу до моменту взяття засудженого на облік у виправній колонії.

Сьогодні вид виправної колонії (режим) у якій засуджений буде відбувати покарання визначає комісія з питань розподілу і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, зі слідчих ізоляторів (тюрем) до виправно-трудових установ (далі - комісії), що утворюються в управліннях (відділах) Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - Департамент).

Діяльність комісії регламентується ст.. 86,87 КВК та інструкцією про порядок розподілу і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, зі слідчих ізоляторів (тюрем) до виправно-трудових установ.

Визначення виду колонії у якій засуджений буде відбувати покарання у виді позбавлення волі сьогодні є прерогативою Департаменту, і ця робота дуже відповідальна, тому що вид колонії, визначеної засудженому безпосередньо визначає обсяг кари (обсяг обмежень прав та свобод засуджених), що передбачений державою за скоєння того чи іншого злочину.