Приголосні

Приголосна σ завжди вимовляється як українське с, причому в кінці слова воно пишеться як ς: σωματικός [соматікос] - 'тілесний'; λίθος [літос] - 'камінь'.

Приголосна γ вимовляється як українське ґ. Наприклад: γένεσις [ґенесіс] - 'генезис, генеза'; γραφή [графе] - 'напис, запис'.

Перед задньоязиковими γ, κ, χ γ вимовляється як н: παραγγελία [парангеліа] - 'оголошення, припис'; ανάγκη [ананке] - 'необхідність'; τυγχάνει [тюнханей] - 'трапляється'.

 

Придих

На початковій голосній завжди ставиться знак придиху - густого або тонкого'.

а) знак густого придиху ['] вимовляється як українське г: άμαρτάνειν [гамартанейн] - 'грішити, погрішувати'; ηδονή [гедоне] - 'задоволення, насолода'; ομιλία [гоміліа] - ' співтовариство'.

б) знак тонкого придиху ['] не вимовляється: αγαθόν [агатон]- 'благо, добро'; ενέργεια [енергейа]- 'діяльність, енергія'.

Початкові υ та ρ завжди мають знак густого придиху, причому надр він ніколи не читається: υπερβολή [гюперболе] - 'перехід, надлишок, перебільшення'; ρήτορ [ретор]- 'ритор, оратор, промовець'.

Над двома сусідніми ρ в середині слова ставляться знаки придиху, які не читаються: над першим ρ - знак тонкого придиху,анаддругимр-густого:Πυρρός [Пюррос] - 'Пірр'.

 

Наголос

Наголос у давньогрецькій мові, яків латинській, далі третього складу від кінця слова не буває. Існують три типи наголосу:

а) гострий наголос ['] буває на будь-якому з трьох останніх складів слова: άνθρωπος [антропос] - 'людина'; σιτία [ста] - 'їжа'; άνήρ [анер] - 'чоловік, муж, мужчина'.

б) гострий наголос на останньому складі слова переходить у наголос тупий (або важкий) £], якщо за цим словом іде, без знаків пунктуації, слово наступне: άνήρ λέγει [анер леґей] - 'чоловік каже'.

с) огорнений наголос ["] буває не далі другого складу від кінця слова: χαΰνος [хавнос] 'погордливий'; δοκεΐ [докей] - 'здається'.

У давньогрецькій вимові всі ці наголоси розрізнялися, але ми зараз вимовляємо їх однаково.

 

Розташування знаків придиху та наголосу

Знак наголосу ставиться над відповідною голосною. Над голосною початковою, над якою вже стоїть знак придиху, знак гострого (або тупого) наголосу ставиться з правого боку від придиху: έτερος [гетерос] - 'інший'; ή [е] - 'чи, ніж'.

Знак огорненого наголосу ставиться над знаком придиху: ήττον [геттон] -- 'менше'.

Над голосною початковою, що пишеться з великої літери, і знаки придиху, і знаки наголосу ставляться подібним же чином, але не над самою голосною, а зліва від неї: "Ετερος [гетерос];

'Ή [Ε]; "Ηττον [геттон]. Проте якщо початкова голосна є складовою частиною властивого дифтонга, то знаки придиху та наголосу ставляться над другою голосною дифтонга: Οίος [ойос] - 'який'; Οΐς [ойс] - 'вівця'.

 

Знаки пунктуації

а) крапка і кома такі ж, як і в українській граматиці: Έκαστος δε κρίνει καλώς ά γινώσκει, καί τούτων εστίν αγαθός κριτής.

б) колон (крапка над рядочком) відповідає крапці з комою та двокрапці: Δίο δει τάς ενεργείας ποιας άποδιδόναν κατά γαρ τάς τούτων διαφοράς άκολουθουσιν αί έξεις.

в) крапка з комою означає знак запитання: Τί οΰν εκάστης τάγαθόν;

Наостанку зауважимо, що в давньогрецькій мові іменник відмінюється (як і в українській мові) за відмінками в однині та множині і зазвичай супроводжується артиклями (які також відмінюються за відмінками): іменники чоловічого роду мають артикль о, жіночого - ή, середнього - το.