81

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Чернігівський національний педагогічний університет

імені Т.Г.Шевченка

Філологічний факультет

Кафедра педагогіки та методики викладання іноземних мов

НАВЧАННЯ ГРАМАТИКИ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ ЗА КОГНІТИВНО-КОМУНІКАТИВНИМ ПІДХОДОМ

Кваліфікаційна робота

за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр»

Напрям 6.020303 «Філологія. Мова і література (англійська)»

Студентки 41 групи

Сніцаренко Анни Григорівни

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент

Бобир С.Л.

Чернігів – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ АНГЛОМОВНОЇ ГРАМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ЗА КОГНІТИВНО-КОМУНІКАТИВНИМ ПІДХОДОМ……………………………………………………..…6

1. Сутність когнітивно-комунікативного підходу…………………………6

2. Психологічні передумови формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції…………………………………..12

3. Дидактичні передумови формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом…………………………………………………………………. 19

Висновки до Розділу 1…………………………………………………………..28

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ АНГЛОМОВНОЇ ГРАМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ЗА КОГНІТИВНО-КОМУНІКАТИВНИМ ПІДХОДОМ……………………..………………………..29

1. Етапи формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом…………………29

2. Комплекс вправ для формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом…..39

Висновки до Розділу 2…………………………………………………………..48

РОЗДІЛ ІІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ АНГЛОМОВНОЇ ГРАМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ЗА КОГНІТИВНО-КОМУНІКАТИВНИМ ПІДХОДОМ……………………………………49

3.1. Аналіз навчально-методичних комплексів з англійської мови для восьмого класу основної школи……………………………………………..…49

3.2. Результати анкетування вчителів та бесіди з учнями……………………56

Висновки до Розділу 3…………………………………………………………..65

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….66

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………..…...69

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….73

ВСТУП

На сьогоднішній день знання іноземної мови посідає важливе місце у житті людини, адже в сучасному світі ми зустрічаємося з нею кожного дня. Ми починаємо вивчати іноземну мову з першого року навчання у школі, і від правильної організації навчального процесу залежить подальша англомовна компетентність.

Планування курсу вивчення іноземної мови включає в себе багато аспектів, серед яких – необхідність вибору методу навчання. На сьогоднішній день поширеним є когнітивно-комунікативний метод навчання іноземної мови. Комунікативно-когнітивний підхід до навчання іноземної мови покликаний забезпечити паралельно з мовленнєвою й когнітивну компетентність учнів – загальні здібності, які виявляються в позитивній кореляції між діями та проблемними задачами, котрі слід розв’язати.

Сучасний стан методичної науки характеризується висуненням на перший план двох головних парадигм наукового знання – комунікативної та когнітивної. У комунікативній парадигмі мову та її аналіз пов’язують з оволодінням мовленнєвою діяльністю, у когнітивній – з когніцією, тобто пізнанням і зв’язаними з цим структурами й процесами. З цього можна зробити висновок, що для розв’язання низки методичних проблем необхідний синтез зазначених вище парадигм. Тому варто спиратися на базові положення як комунікативного, так і когнітивного підходів.

В комунікативно-когнітивному підході рівною мірою відображені як комунікативні, так і когнітивні компоненти. Таким чином, навчання іноземної мови за комунікативно-когнітивним підходом передбачає врахування комунікативних та когнітивних компонентів.

Недостатня увага до цього виду роботи у школі та значний потенціал цього підходу у формуванні англомовної граматичної компетенції зумовили актуальність нашого дослідження.

Актуальність дослідження обумовлена, з одного боку, потребою сучасного суспільства в оперативному плануванні вивчення іноземної мови, а з іншого боку – недостатньою ефективністю інших методів навчання до формування англомовної компетентності.

Об’єктом дослідження є процес навчання граматики англійської мови в загальноосвітній школі.

Предметом дослідження є методика навчання граматики англійської мови учнів основної школи за когнітивно-комунікативним підходом.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати передумови формування в учнів основної школи граматичної компетентності за когнітивно-комунікативним підходом, практично розробити методику навчання граматики англійської мови учнів основної школи за когнітивно-комунікативним підходом та сформулювати завдання щодо подальшого вивчення проблеми навчання граматики англійської мови учнів основної школи за когнітивно-комунікативним підходом.

Досягнення мети дослідження передбачало розв’язання таких практичних завдань:

• вивчити дидактичні передумови формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом;

• дослідити вплив вікових та індивідуально-психологічних особливостей учнів на процес навчання;

• розкрити сутність когнітивно-комунікативного підходу;

• встановити етапи формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом;

• розробити комплекс вправ та фрагменти уроків для формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом;

• провести анкетування вчителів і бесіду з учнями з метою виявити їхні точки зору щодо використання когнітивно-комунікативного підходу у формуванні англомовної граматичної компетенції;

• проаналізувати чинні підручники з англійської мови у восьмому класі основної загальноосвітньої школи з метою встановити ефективність використання когнітивно-комунікативного підходу у формуванні в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції;

• провести спостереження і встановити, чи використовує вчитель когнітивно-комунікативний підхід у навчанні учнів основної школи граматики англійської мови.

Для вирішення поставлених завдань використано такі методи дослідження: вивчення вимог чинної програми до формування англомовної граматичної компетенції, аналіз наукової літератури з методики навчання іноземних мов, наукове спостереження за процесом навчання учнів основної школи граматики англійської мови за когнітивно-комунікативним підходом, аналіз чинних підручників, анкетування вчителів та бесіда з учнями.

Практична цінність роботи: розроблено методику навчання граматики англійської мови учнів основної школи за когнітивно-комунікативним підходом, створено комплекс вправ для формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом.

Структура бакалаврської роботи: складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Перший розділ присвячено теоретичним передумовам формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом.

У другому розділі розглядається методика формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом.

Третій розділ присвячено емпіричному дослідженню методики формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом.

Висновки підводять підсумки нашого дослідження.

Розділ і. Теоретичні передумови формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом

1. Сутність когнітивно-комунікативного підходу

Планування курсу вивчення іноземної мови (ІМ) включає необхідність вибору методу навчання. На сьогоднішній день поширений когнітивно-комунікативний метод навчання ІМ. В сучасній методиці постає проблема навчання ІМ як засобу спілкування і взаємодії при цьому комунікативного і когнітивного підходів.

Таким чином, у цьому підрозділі ми розглянемо окремо сутність комунікативного і когнітивного процесів, їхні особливості при навчанні ІМ та поєднання їх засадничих параметрів, що дає підстави для розробки комунікативно-когнітивного підходу.

Сучасний стан методичної науки характеризується висуненням на перший план двох головних парадигм наукового знання – комунікативної та когнітивної. У комунікативній парадигмі мову та її аналіз пов’язують, переважно, з оволодінням мовленнєвою діяльністю (МД), у когнітивній – з когніцією, тобто пізнанням і зв’язаними з цим структурами й процесами. Водночас стає все очевиднішим, що для розв’язання низки методичних проблем необхідний певний синтез зазначених вище парадигм. Тому, розглядаючи сучасну концепцію навчання ІМ, варто спиратися на базові положення як комунікативного, так і когнітивного підходів, і даних суміжних із методикою наук, таких як когнітивна психологія, когнітивна лінгвістика тощо.

Сутність комунікативного підходу полягає в моделюванні процесу навчання як процесу реального спілкування. Ю.І. Пассов акцентує, що моделювати слід лише основні, принципово важливі, сутнісні параметри спілкування, до яких належать: особистісний характер комунікативної діяльності суб’єкта спілкування, взаємовідносини і взаємодія мовленнєвих партнерів, ситуації як форми функціонування спілкування, змістова основа процесу спілкування, система мовленнєвих засобів, засвоєння яких забезпечило б комунікативну діяльність у ситуаціях спілкування, функціональний характер мовленнєвих засобів, евристичність тощо.

Сутність когнітивного підходу полягає, на думку О.Е. Баксанського, Б.М. Величковського, О.С. Кубрякової, Ю.М. Плотинського, Дж. Лайбера, Д. Гріна та ін., у спрямуванні процесу навчання на розв’язання таких проблем, як сприйняття, пізнання й розуміння людиною дійсності; здобуття, обробка, структурування, зберігання, виведення та використання знань; вивчення й пояснення пізнавальних процесів і механізмів, за допомогою яких забезпечується адекватна адаптація людини до реальності.

Методичні завдання сьогодення вимагають поєднання засадничих параметрів комунікативного й когнітивного підходів, що дає підстави для розробки комунікативно-когнітивного підходу до навчання іноземної мови. Цей підхід покликаний забезпечити паралельно з мовленнєвою й когнітивну компетентність учнів – загальні здібності, які виявляються в позитивній кореляції між діями та проблемними задачами, котрі слід розв’язати.

Сучасні наукові напрацювання є концептуальною базою для формулювання принципових положень, або принципів комунікативно-когнітивного підходу до навчання ІМ, запропонованих О.І. Вовк. Ці принципи передбачають:

а) навчання ІМ у процесі МД;

б) стимулювання мовленнєво-розумової активності учнів;

в) створення автентичних умов їхньої соціалізації;

г) урахування їхніх індивідуальних пізнавальних стилів і навчальних стратегій;

д) розвиток і розширення знаннєвого простору учнів;

е) розвиток мовної особистості учнів;

ж) формування картини світу учнів;

з) розвиток їхнього інтелекту;

і) формування комунікативно-когнітивної компетенції учнів [21, с. 11].

Взаємодія цих принципів важлива при навчанні ІМ за когнітивно-комунікативним підходом. Розглянемо докладніше принцип формування комунікативно-когнітивної компетенції учнів.

Компетенція (від лат. competentis – здатний) – це сукупність знань, навичок і вмінь, які формуються у процесі навчання певної дисципліни, та здатність до виконання певної діяльності [2, с.107].

Поняття комунікативної компетенції уводить Д. Хаймс. Він визначає її як притаманні людині знання та вміння успішного й ефективного спілкування. С. Савіньон характеризує комунікативну компетенцію як здатність одного або декількох співрозмовників функціонувати в дійсно комунікативному середовищі, тобто в динамічному обміні, під час якого мовна компетенція має адаптуватися до певної вхідної інформації, як лінгвістичної, так і паралінгвістичної.

Рівень комунікативної компетенції визначається етапом і метою навчання. Як багатокомпонентне явище комунікативна компетенція має свою внутрішню організацію чи будову, тобто структуру. У наукових джерелах авторами по-різному висвітлюється структура комунікативної компетенції. Наприклад, пропонується включити до її структури такі компоненти: мовленнєву, мовну й соціокультурну компетенції; навчальну, стратегічну та дискурсивну компетенції; інформативну компетенцію; соціальну і прагматичну компетенції; граматичну компетенцію; когнітивну компетенцію, які у спілкуванні мають виступати інтегровано [21, с. 41].

Когнітивну компетенцію розуміють як здатність до здійснення комунікативно-розумової діяльності, тобто до розв’язання мовленнєво-розумових задач за допомогою сукупності мовленнєвих дій і розумових операцій. Мовленнєві дії забезпечуються сформованими мовленнєвими навичками й уміннями. Розумові операції забезпечуються наявними знаннями, розумінням та усвідомленням задачі, яку слід розв’язати, а також навичками розв’язання інтелектуальних задач за допомогою певних когнітивних операцій. Йдеться про когнітивні навички – ментальні здібності, за допомогою яких людина обробляє зовнішні стимули. У навчанні іноземної мови це вхідна інформація у вигляді таких завдань, які стимулюють розвиток когнітивних процесів. Формування когнітивних навичок передбачає три стадії:

1) початкову, або когнітивну стадію, на якій відбувається розуміння мовленнєво-розумової задачі та концентрація уваги на необхідній інформації;

2) проміжну, або асоціативну стадію, яка передбачає спроби використати прийоми, котрі допомагають швидше зрозуміти і пригадати необхідну інформацію, виправити помилки та прискорити виконання мовленнєво-розумових дій;

3) найвищу, або автономну стадію, на якій правильні відповіді стають більш автоматичними, підвищується рівень швидкості й безпомилкового виконання дій.

Розумові операції відіграють істотну роль у формуванні когнітивних навичок, а відповідно й когнітивної компетенції, тому що ІМ може бути засвоєна з комунікативною метою лише як інструмент думки, бо комунікативний зміст у процесі спілкування не лише передається, а й утворюється в результаті мовленнєво-розумової діяльності.

У будь-якій ситуації, яка вимагає такої діяльності, взаємодіють, як правило, три компоненти:

• проблема, котру необхідно розв’язати (когнітивна стадія формування навичок);

• наявні знання;

• дослідні дії, за допомогою яких може бути розв’язана проблема (асоціативна стадія формування навичок).

Подальший розвиток автономної стадії передбачає, що для формування гнучкості когнітивної навички необхідне створення різноманітних ситуацій і завдань, які стимулюють як розумову, так і мовленнєву активність учнів.

Наведемо приклади таких завдань:

1. Express a request, an order, a demand to do something, making alterations according to the peculiarities of the usage and combinability of those verbs with other words.

2. Guess what might be the questions to the suggested answers.

Сформульовані завдання передбачають використання широкого спектру знань, вимагають здійснення певних ментальних операцій за рахунок сформованих когнітивних навичок, а також розвинених мовленнєвих умінь.

Отже, когнітивна компетенція формується шляхом стимулювання мовленнєво-розумової активності учнів. Ефективність цього процесу певною мірою залежить від розвинених мовних / мовленнєвих і когнітивних здібностей та відповідних навичок і вмінь.

Таким чином, навчання ІМ за комунікативно-когнітивним підходом передбачає врахування як комунікативних, так і когнітивних компонентів, які можуть бути представлені у таблиці:

Таблиця 1.1.1.