- •1. Цивільне право України: поняття і система
- •§ 2. Загальна характеристика цивільного законодавства України. Цивільний кодекс України
- •І Конституція України.
- •§ 3. Цивільно-правові відносини, їх виникнення, зміна та припинення
- •§ 4. Суб'єкти цивільно-правових відносин
- •§ 5. Об'єкти цивільно-правових відносин
- •6. Здійснення цивільних прав і виконання юридичних обов'язків
- •§ 7. Захист цивільних прав
- •§ 8. Поняття і форми власності в Україні
- •§ 9. Суб'єкти права власності та захист їхніх прав
- •§10. Зобов'язальне право. Поняття зобов'язання, підстави його виникнення та припинення
- •§ 11. Цивільно-правові договори: поняття і види
- •12. Загальна характеристика окремих видів цивільно-правових договорів
- •Договір міни
- •Договір найму (оренда)
- •Договір найму жилого приміщення
- •Договір позики
- •Договір дарування
- •§ 13. Цивільно-правова відповідальність
- •§ 14. Спадкування за законом і за заповітом
- •1. Цивільно-правові договори: поняття і види.
§ 3. Цивільно-правові відносини, їх виникнення, зміна та припинення
Цивільно-правові відносини — це врегульовані нормами цивільного права майнові та особисті немайнові відносини, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Для цивільно-правових відносин характерними є специфічні ознаки, які вирізняють їх з-поміж інших видів правових відносин, що виникають у суспільстві. Зокрема, слід назвати такі особливості:
а) цивільно-правові відносини — це майнові та особисті немайнові відносини;
б) учасники цих відносин характеризуються майновою відокремленістю та юридичною рівністю;
в) юридичні права та обов'язки суб'єктів цивільно-правових відносин виникають, змінюються або припиняються на підставі юридичних фактів.
Зміст суб'єктивного права знаходить свій вияв у відповідних можливостях учасника зазначених відносин:
1) чинити певні дії (наприклад, купувати, продавати, дарувати речі, використовувати твори тощо);
2) вимагати належної поведінки від зобов'язаних осіб (скажімо, виконати роботу, передати речі і т. ін.);
3) можливість звернутися до застосування примусової сили державного апарату для реалізації права вимоги.
Суб'єктивний цивільний обов'язок — це міра необхідної поведінки зобов'язаної особи, яку вимагає від неї уповноважена особа з метою задоволення своїх інтересів.
Юридичні факти в цивільному праві поділяються на юридичні дії та юридичні події.
Юридичні дії — це такі юридичні факти, спричинення яких залежить від волі людей та породжує певні правові наслідки (наприклад, укладення учасниками цивільних правовідносин певного договору).
Дії, що вчиняються відповідно до закону, визнаються правомірними (скажімо, угоди, адміністративні акти і т. п.), а ті дії, що вчиняються всупереч закону, — неправомірними (укладення фіктивних угод і т. ін.).
Юридичні події — це юридичні факти, що настають незалежно від волі людини (наприклад, природні явища стихійного характеру).
§ 4. Суб'єкти цивільно-правових відносин
Суб'єктами цивільно-правових відносин є фізичні та юридичні особи, які вступають між собою в цивільно-правові відносини з приводу майна та особистих немайнових благ. В окремих випадках суб'єктом зазначених відносин може бути держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Цивільна дієздатність — це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання.
Обсяг цивільної дієздатності залежить од віку та психічного здоров'я фізичної особи. Виходячи з цього цивільна дієздатність поділяється на такі види:
— повна дієздатність;
— неповна дієздатність;
— часткова дієздатність;
— обмежена дієздатність;
— визнання громадянина недієздатним.
Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття фізична особа).
Неповну цивільну дієздатність має неповнолітня особа, тобто фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Часткову цивільну дієздатність має малолітня особа, тобто фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років.
Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд також може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину, усі правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.
Юридичними особами визнаються організації, які створені шляхом об'єднання осіб та/або майна, наділені правоздатністю і можуть набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судових органах.
Правові ознаками юридичної особи:
• організаційна єдність;
• наявність відокремленого майна;
• можливість виступати в цивільному обороті від власного імені;
• здатність самостійно нести майнову відповідальність.
Юридична особа вважається створеною з моменту її державної реєстрації. Вона повинна мати: свій статут; або засновницький договір між учасниками; правоздатність; назву; органи; місцезнаходження (філії, представництва).
