ТЕМА ОСНОВИ ЦІВІЛЬНОГО ТА СПАДКОВОГО ПРАВА

1. Цивільне право України: поняття і система

2. Загальна характеристика цивільного законодавства України. Цивільний кодекс України

3. Цивільно-правові відносини, їх виникнення, зміна та припинення

4. Суб'єкти цивільно-правових відносин

5. Об'єкти цивільно-правових відносин

6. Здійснення цивільних прав і виконання юридичних обов'язків

7. Захист цивільних прав

8. Поняття і форми власності в Україні

9. Суб'єкти права власності та захист їхніх прав

10. Зобов'язальне право. Поняття зобов'язання, підстави його виникнення та припинення

11. Цивільно-правові договори: поняття і види

12. Загальна характеристика окремих видів цивільно-правових договорів

(Договір купівлі-продажу, Договір міни, Договір найму (оренда), Договір найму жилого приміщення, Договір позики, Договір дарування,

13. Цивільно-правова відповідальність

14. Спадкування за законом і за заповітом

1. Цивільне право України: поняття і система

цивільне право - це галузь права, яка регулює особисті майнові та немайнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Цивільне право України, як і будь-яка інша галузь права, характеризується предметом і методом правового регулювання.

Предмет правового регулювання цивільного права складають правові відносини, що регулюються цивільно-правовими нормами. Це, зокрема, такі групи відносин: майнові відносини та особисті немайнові відносини.

Майновими називаються правові відносини, пов'язані з належністю, набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням майном. Вони зумовлені використанням товарно-грошової форми.

Особисті немайнові відносини індивідуалізують особу, оскільки виникають завдяки здійсненню нею її особистих прав і свобод (наприклад, право особи на життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я та авторство), які поділяються на дві підгрупи:

а) особисті права, пов'язані з майновими (скажімо, права авторів на результати інтелектуальної праці в царині науки, літератури, мистецтва тощо);

б) особисті права, не пов'язані з майновими (приміром, права особи на честь, гідність, ім'я, листування тощо).

Цивільно-правовий метод характеризується такими ознаками:

І) юридичною рівністю сторін;

2) диспозитивністю сторін, на підставі чого сторонам надається право визначати їхні взаємовідносини на власний розсуд повністю або частково в межах, передбачених чинним законодавством;

3) особливим способом вирішення майнових спорів між учасниками цивільних правовідносин (через загальний, господарський чи третейський суд);

4) наявністю майнової відповідальності сторін.

Система цивільного права України визначає розміщення його складових у певній системі, обумовленій взаємозв'язком її елементів юридичних норм та інститутів. Вона поділяється на дві частини — загальну і особливу.

§ 2. Загальна характеристика цивільного законодавства України. Цивільний кодекс України

Нові ринкові відносини потребують радикального оновлення правової бази, в тому числі й цивільного законодавства. Нині систему цивільного законодавства складають законодавчі та інші нормативні акти, що містять цивільно-правові норми.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Джерелами цивільного права є нормативні акти, в яких юридично закріплені цивільно-правові норми. Сукупність цих актів є цивільним законодавством:

І Конституція України.

Конституція України є основним законом держави, володіє вищою юридичною силою, закріплює права, свободи, обов'язки громадян, право власності і інші майнові права.

Основні засади цивільно-правового регулювання визначаються Конституцією України. Зокрема, Конституція визначає основні форми власності, закріплює право громадян на приватну власність, встановлює головні підстави правового регулювання відносин власності.

Ст. 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності <…>

Стаття 3. Людина, її життя і здоров?я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю <…>

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах <…>

ІІ. Цивільний кодекс України є однією з форм кодифікації цивільного законодавства і являє собою єдиний законодавчий акт, в якому систематизовано цивільно-правові норми. Він складається із Загальної та Особливої частин.

Загальна частина включає основні положення; статті, що стосуються суб'єктів та об'єктів цивільних прав; пра-вочинів; представництва й довіреності; строків та термінів; позовної давності.

Особлива частина охоплює такі інститути: особисті не-майнові права фізичної особи (загальні положення; особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи та її соціальне буття); право власності та інші речові права (поняття та види права власності, підстави його набуття та припинення, право спільної власності, право власності на землю та помешкання, захист права власності, речові права на чуже майно); право інтелектуальної власності; зобов'язальне право (загальні положення, окремі договори та зобов'язання); спадкове право.

Джерелами цивільного права є нормативні акти, в яких юридично закріплені цивільно-правові норми. Сукупність цих актів є цивільним законодавством:

ІІІ Крім ЦК до системи цивільного законодавства належать інші кодекси: Житловий кодекс, Повітряний кодекс, Сімейний кодекс.

V Конкретні закони – норми яких регулюють відповідні цивільно-правові відносини.

V Як джерела цивільного права можуть виступати підзаконні нормативні акти: ухвали Верховної Ради, укази Президента, ухвали Кабінету Міністрів, акти місцевих державних адміністрацій, рішення органів регіонального і місцевого самоврядування, локальні нормативні акти (накази, положення, інструкції).

1. чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦК України якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законо­давства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору;

2. звичай. Ст. 7 ЦК України встановлює, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.