- •Тема Основи кримінального права
- •1. Основні поняття і система кримінального права України
- •2. Характеристика Кримінального кодексу України
- •§ 3. Кримінальна відповідальність та її підстави
- •§ 4. Поняття злочину та його ознаки
- •§ 5. Поняття складу злочину
- •§ 6. Стадії злочину
- •§ 7. Співучасть у злочині
- •8. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •§ 9. Кримінальне покарання. Поняття та ознаки
- •10 Обставини, що виключають злочинність діяння
- •Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності
- •2. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх?
Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності
Стаття 106 КК України передбачає особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до такої відповідальності. Загальні підстави застосування інституту давності притягнення до кримінальної відповідальності передбачені в ст. 49 (закінчення передбачених законом строків після вчинення злочинів і до набрання вироком законної сили, невчинення під час цих строків нового злочину, відсутність ухилення від слідства або суду).
Застосовуючи давність, суд повинен врахувати всі особливості відносно неповнолітніх.
У КК України (ч. 2 ст. 106) передбачено такі строки давності:
1) два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;
2) п'ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
3) сім років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Покарання, які застосовуються до неповнолітнього
У КК України наведений вичерпний перелік тих покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітнього, а саме:
1) штраф (ст. 99) — встановлюється в межах до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення;
2) громадські роботи (ч. 1 ст. 100) — на строк від 11 до 20 годин, полягають у виконанні робіт у вільний від навчання чи основної роботи час тривалістю не більше двох годин на день;
3) виправні роботи (ч. 2 ст. 100 — на строк від двох місяців до одного року з відрахуванням в дохід держави в межах від п'яти до десяти відсотків заробітку;
4) арешт (ст. 101) — тримання в умовах ізоляції на строк від 15 до 45 діб;
5) позбавлення волі на певний строк (ст. 102) — призначається на строк не більше 10 років, а за особливо тяжкий злочин на строк до 15 років. При цьому позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.
Залежно від тяжкості злочину, за який засуджено неповнолітнього, позбавлення волі може бути призначене (ч. З ст. 102):
1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості — на строк не більше двох років;
2) за злочин середньої тяжкості — на строк не більше чотирьох років;
3) за тяжкий злочин — на строк не більше семи років;
4) за особливо тяжкий злочин — на строк не більше десяти років;
5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, — на строк до 15 років.
Неповнолітні, засуджені до позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах, максимально для них пристосованих.
Судимість – це особливий правовий стан особи, який виникає у зв’язку з постановленням обвинувального вироку і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання. Наявність судимості тягне за собою і такі загально-правові наслідки, як неможливість займатися певними видами професійної діяльності.
Зокрема, особа, яка має судимість, не може бути суддею (ч. 6 ст. 7 Закону України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р.); адвокатом (ч. 2 ст. 2 Закону України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 р.); нотаріусом (ч. 1 ст. З Закону України “Про нотаріат” від 2 вересня 1993 р.); судовим експертом (ч. 2 ст. 11 Закону України “Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 р.).
Особи, які раніше засуджувалися за вчинення злочину, не приймаються і на службу в міліцію (ч. З ст. 17 Закону України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р.). Такі особи не можуть бути прийняті на посаду прокурора або слідчого прокуратури (ч. 6 ст. 46 Закону України “Про прокуратури” від 5 листопада 1991 р.); не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі або його апараті (ст. 12 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р.), оскільки судимість “несумісна з заняттям посади”.
Зняття судимості визначає її анулювання спеціальним з цього приводу рішенням суду (ст. 91 КК). Зняття судимості можливо лише до перебігу строків її погашення, передбачених у ст. 89 КК. Тому воно практично завжди є достроковим. Якщо суд не вважає за можливе зняти судимість, то особа продовжує вважатися судимою перетерплювати пов’язані з нею обмеження до повного закінчення передбачених законом строків погашення судимості.
Питання самостійні
1. У чому полягає основна відмінність кримінального права від інших галузей права ? Визначте місце кримінального права у системі права України.
2. Що таке добровільна відмова від доведення злочину до кінця ?
3. Порівняйте громадські роботи та виправні роботи
4. Порівняйте примусові заходи виховного характеру та заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх в адміністративному праві.
5. Порівняйте позбавлення волі і обмеження волі.
6. Порівняйте арешт і обмеження волі.
Реферати
1. Загальна характеристика кримінального права та його джерел
