
- •Тема Основи кримінального права
- •1. Основні поняття і система кримінального права України
- •2. Характеристика Кримінального кодексу України
- •§ 3. Кримінальна відповідальність та її підстави
- •§ 4. Поняття злочину та його ознаки
- •§ 5. Поняття складу злочину
- •§ 6. Стадії злочину
- •§ 7. Співучасть у злочині
- •8. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •§ 9. Кримінальне покарання. Поняття та ознаки
- •10 Обставини, що виключають злочинність діяння
- •Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності
- •2. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх?
Тема Основи кримінального права
1. Основні поняття і система кримінального права України
2. Характеристика Кримінального кодексу України
3. Кримінальна відповідальність та її підстави
4. Поняття злочину та його ознаки
5. Поняття складу злочину
6. Стадії злочину
7. Співучасть у злочині
8. Добровільна відмова від вчинення злочину
9. Кримінальне покарання. Поняття та ознаки
10 Обставини, що виключають злочинність діяння
11. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх
1. Основні поняття і система кримінального права України
Кримінальне право – галузь права України, що визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинними та які покарання необхідно застосувати до осіб, що їх вчинили
Основна функція кримінального права — охоронна. Воно охороняє суспільні відносини, що регулюються іншими галузями права. Регуляція суспільних відносин має сприяти їх розвитку та реалізації. Так, норми цивільного права регулюють відносини, що складаються у сфері власності. У кримінальному праві встановлюються каральні санкції за злочини проти власності. В адміністративному праві регламентується порядок системи управління в державі, а в кримінальному праві встановлюються каральні санкції за злочини, що спотворюють авторитет органів державної влади й місцевого самоврядування.
Охоронна функція кримінального права чітко виражена вже у ст. 1 КК, де сказано, що Кримінальний кодекс має своїм завданням охорону від злочинних посягань найбільш важливих соціальних цінностей: прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України, забезпечення миру й безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Суб'єктом злочину, тобто особою, яка може нести кримінальну відповідальність, є лише фізична особа, яка обов'язково є осудною й досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність (ст. 18 КК). Особистий характер відповідальності полягає ще й у тому, що саме покарання носить персональний, особистий характер і може застосовуватися лише до конкретної особи, яка визнана судом винною у вчиненні злочину.
2. Характеристика Кримінального кодексу України
Концептуальними положенням Кримінального кодексу є:
1) кримінально-правова охорона основ національної безпеки України, особи, її прав і свобод, власності та правового порядку від злочинних посягань;
2) закріплення принципу про те, що КК України — це єдиний законодавчий акт, який включає в себе закони про кримінальну відповідальність;
3) наявність фактичного складу злочину в діях особи, що встановлений (описаний) в кримінальному законі;
4) закріплення особистої і винної відповідальності;
5) посилення відповідальності за вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів та посилення боротьби з організованою злочинністю;
6) урізноманітнення кримінально-правового впливу, що сприяє справедливості кари залежно від тяжкості вчиненого злочину й особи засудженого.
7) істотне зниження санкцій порівняно з Кримінальним кодексом України 1960 року;
8) широка можливість звільнення від кримінальної відповідальності (при дійовому каятті, примиренні з потерпілим у справах про злочини невеликої тяжкості та ін.), а також звільнення від покарання (наприклад, з певними випробуваннями, при умовно-достроковому звільненні та ін.);
9) відмова від покарання у вигляді смертної кари і заміна її довічним позбавленням волі;
10) заохочення позитивної посткримінальної поведінки (наприклад, звільнення від відповідальності учасника організованої групи, який повідомив в органи влади про діяльність цієї групи і сприяв її розкриттю, та ін.);
11) пом'якшення відповідальності неповнолітніх порівняно з дорослими злочинцями.
Розрізняють два види відносно-визначених санкцій:
1) з нижчою (мінімумом) і вищою (максимумом) межами покарання (на строк “від” і “до”). У цьому разі в законі передбачені нижча та вища межі певного покарання. Наприклад, особливо злісне хуліганство, передбачене ч. 4 ст. 296, карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років;
2) максимумом покарання (на строк “до”). У цьому разі визначається тільки вища межа покарання, більше за яку суд не може призначити покарання. Такі санкції передбачені, наприклад, у ч. 1 ст. 153 (насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом — до 5 років позбавлення волі); ч. 1 ст. 189 (вимагання — обмеження волі до 5 років або позбавлення волі на той самий строк). Нижчою межею санкції є нижча межа, встановлена в нормі Загальної частини КК України для даного виду покарання.
Альтернативною є санкція, в якій міститься вказівка на два або кілька видів основних покарань, з яких суд обирає лише одне. Значна частина санкцій у діючому КК України є альтернативними. Прикладом може слугувати санкція, наведена у ст. 188. Вона надає можливість суду призначити за викрадення електричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання — штраф від 100 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.