21. Місцеві доходи – це:

- сукупність фінансових ресурсів, що надходять у власність держави у вигляді податків, зборів та інших платежів і надходжень, які використовуються на фінансування діяльності з виконання державних завдань і функцій;

- частина внутрішнього валового продукту, що надходить у вигляді різних грошових платежів і надходжень у власність держави для використання їх компетентними державними органами для забезпечення мети й завдань, що стоять перед держа­вою;

- частина внутрішнього валового продукту, що надходить у формі платежів і надходжень у місцеві бюджети і слугує розв'язан­ню різних питань органами місцевого самоврядування;

- сукупність різних видів грошових надходжень у власність органів місцевого самоврядування у вигляді податків, зборів та інших платежів і надходжень, які використовуються ними для фінансування діяльності з реалізації своїх завдань і функцій.

22. За методом утворення державні та муніципальні доходи поділяються на:

- обов'язкові та добровільні;

- централізовані та децентралізовані;

- податкові та неподаткові;

- загальнодержавні та місцеві.

23. За порядком утворення державні та муніципальні доходи поділяються на:

- обов'язкові та добровільні;

- централізовані та децентралізовані;

- податкові та неподаткові;

- загальнодержавні та місцеві.

24. За юридичною формою надходжень державні та муніципальні доходи поділяються на:

- обов'язкові та добровільні;

- централізовані та децентралізовані;

- податкові та неподаткові;

- загальнодержавні та місцеві.

25. За територіальним рівнем державні та муніципальні доходи поділяються на:

- обов'язкові та добровільні;

- централізовані та децентралізовані;

- податкові та неподаткові;

- загальнодержавні та місцеві.

26. Залежно від джерела утворення державні та муніципальні доходи поділяються на:

- обов'язкові та добровільні;

- централізовані та децентралізовані;

- доходи від державного або муніципального господарства, юридичних осіб, громадських організацій та фізичних осіб;

- податкові та неподаткові.

27. Безповоротний і безвідплатний відпуск коштів із державних або муніципальних фінансових фондів на здійснення публічних потреб – це:

- фінансування;

- інвестування;

- самоокупність;

- трансферти.

28. Планова діяльність органів держави й місцевого самоврядування щодо цільового використання публічних коштів – це:

- державні доходи;

- муніципальні доходи;

- державні витрати;

- муніципальні витрати.

29. Принцип фінансування видатків, згідно з яким закріплюється необхідність суворого додержання при здійсненні видатків цілей та заходів, що фінансуються відповідно до затверджених фінансо­вих планів, – це:

- принцип плановості;

- принцип ефективного використання коштів;

- принцип безповоротності та безоплатності фінансування державних видатків;

- принцип цільового спрямування фінансування державних витрат.

30. Державні доходи – це:

- єдине систематизоване згрупування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів;

- сукупність фінансово-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв'язку з бюджетною діяльністю, тобто утворенням, розподілом, використанням коштів Державного та місцевих бюджетів;

- сукупність фінансових ресурсів, що надходять у власність держави у вигляді податків, зборів та інших платежів і надходжень, які використовуються на фінансування діяльності з виконання державних завдань і функцій;

- врегульова­ні фінансово-правовими нормами економічні відносини, в яких суб'єкти держави і органів місцевого самоврядування надають кредити в грошовій формі з державного і місцевих бюджетів юридичним особам і громадянам на умовах зворотності, відплатності, строковості, добровільності і обов'язкової забезпе­ченості.

31. Бюджетне право України – це:

- сукупність фінансово-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв'язку з бюджетною діяльністю з питань використання коштів Державного та місцевих бюджетів;

- підгалузь фінансового права і являє собою сукупність фінансово-правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають в процесі формування та виконання Державного бюджету, місцевих бюджетів та порядок їх співвідношення;

- будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення дого­вору, придбання товару, послуги чи здійснення інших анало­гічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими потрібно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому;

- сукупність суспільних відносин, що виникають при створенні, розподілі й використанні централізованого фонду коштів на рівні держави й органів місцевого самоврядування, необхідних державі й місцевому самоврядуванню для виконання їхніх завдань і функцій.

32. Парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період у Верховній Раді Україні відбуваються не пізніше:

- 1 квітня;

- 1 травня;

- 1 червня;

- 1 вересня.

33. Після подання Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України до Верховної Ради України Міністр фі­нансів представляє його на пленарному засіданні не пізніше ніж через:

- день;

- три дні;

- п'ять днів;

- тиждень;

- два тижні.

34. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету готує Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет не пізніше:

- 15 серпня;

- 15 вересня;

- 15 жовтня;

- 15 листопада;

- 15 грудня.

35. Друге читання проекту закону про Державний бюджет завершується не пізніше:

- 20 серпня;

- 20 вересня;

- 20 жовтня;

- 20 листопада;

- 20 грудня.

36. Положення та показники міжбюджетних відносин, які були проголосовані Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні Кабінет Міністрів України доводить місцевим органам влади:

- у денний термін;

- у триденний термін;

- у п'ятиденний термін;

- у тижневий термін;

- у двотижневий термін.

37. Державне казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді:

- 30 листопада;

- 10 грудня;

- 20 грудня;

- 25 грудня;

- 31 грудня.

38. Проміжок часу, що охоплює діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування, починаючи з розробки й скла­дання проекту акта про бюджет, його розгляд і затвердження, ви­конання та складання, розгляд і затвердження звітності про вико­нання відповідного бюджету має назву:

- бюджетний процес;

- бюджетний цикл;

- бюджетний розпис;

- кошторисний процес;

- господарський процес.

39. До системи контролюючих органів не належать:

- митні органи;

- органи Пенсійного фонду України;

- органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- податкові органи;

- органи внутрішніх справ.

40. Не завершує виконання податкового зобов'язання платника податків перед бюджетами та цільовими фондами:

- належне виконання;

- втрата ознак платника податку;

- смерть платника;

- відстрочення;

- взаємозалік із бюджетом.

41. До системи місцевих податків та зборів належить:

- мито;

- державне мито;

- ринковий збір;

- акцизний збір;

- податок на додану вартість.

42. До системи непрямих податків та зборів належить:

- акцизний збір;

- податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

- податок на доходи фізичних осіб;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- податок на промисел.

43. До системи обов'язків платника податків належить обо­в'язок:

- подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України;

- одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами;

- оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їхніх посадових осіб;

- сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

44. За податковим законодавством України не може бути об'єктом оподаткування:

- доходи (прибуток);

- додана вартість продукції (робіт, послуг);

- юридичні і фізичні особи;

- вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники;

- спеціальне використання природних ресурсів.

45. Платники податків-фізичні особи не сплачують:

- податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

- податок на доходи фізичних осіб;

- плату (податок) за землю;

- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- податок на промисел.

46. До системи податкових пільг належить:

- відстрочення;

- податковий кредит;

- розстрочення;

- вилучення.

47. За фінансовим законодавством резидентами визнаються:

- особа, яка за своїми особливостями фактично може бути носієм суб'єктивних фінансових прав і обов'язків у сфері фінансової діяльності держави, та має потенційні можливості бути учасником фінансових правовідносин;

- юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до зако­нодавства України з місцезнаходженням на її території. Дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордонові, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюють господарської діяльності;

- визначені Конституцією України та чинним фінансовим і бюджетним законодавством юридичні особи, які наділені бюджетною правосуб’єктністю, – певним колом прав і обов’язків у сфері бюджетних правовідносин;

- юридичні або фізичні особи, які є власниками, мають доходи і зобов'язані сплачувати податок. У податкових правовідносинах суб’єкти податку називаються платники податку, які, відповідно з чинним податковим законодавством, зобов’язані вносити кошти до бюджету або централізованого цільового фонду та своєчасно подавати фінансовим органам звіти про одержані доходи і про сплату податків;

- юридичні і фізичні особи, що виступають як платники податків і усіх видів обов'язкових плате­жів, а також органи, посадові особи, установи, що представляють публічний фінансовий інтерес і на­ділені владними повноваженнями, до яких належать податкові органи, податкові агенти, фінансові органи та державні органи, які уповноважені державою приймати податкові суми та суми мита й зборів різного виду, комерційні банки, які уповноважені приймати гроші і контролювати сплату обов'яз­кових платежів.