9. Глосарій з курсу «фінансове право»

А

Адміністративно-господарські видатки – це ви­датки на утримання апарату управління, господарського і об­слуговуючого персоналу, відрядження, придбання інвентарю тощо.

Адміністратив­ним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка пося­гає на громадський порядок, власність, права і свободи грома­дян, на встановлений порядок управління і за яку законом пе­редбачено адміністративну відповідальність.

Акцизний збір – це не­прямий податок на споживачів продукції, що справляється під час здійснення оборотів вироблених на митній території або при імпортуванні високорентабельних і монопольних то­варів і включається в їх ціну.

Акцизний збір справляється в двох формах – грошима і акцизними марками, які введено в Україні з 1996 року. З 1 липня 2003 р. введені марки акцизного збору нового зразку із голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Акцизна марка – це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, яка свідчить сплату акцизного збору, а також легальність ввезення та продажу цих виробів на території країни. Виключне право на виготовлення марок акцизного збору має Банкнотно-монетний двір Національного банку України.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів – це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення: на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Аналіз – це метод фінансового контролю, що полягає у здійсненні аналітичної діяльності в ході якої досліджують основні фінансо­во-економічні характеристики об'єкта контролю і дозволяє виявити неявні порушення фінансової дисципліни та причини таких порушень.

Анулювання – це метод управління державним боргом, який полягає у відмові держави від своїх боргових зобов'язань.

Арифметичні перевірки – вони зводяться до оцінки правильності математичних розрахунків і таксувань.

Аудит – це перевірка публічної бух­галтерської звітності, обліку, первинних документів і іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення вірогідності їхньої звітності, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству й встановленим нормативам.

Аудиторський фінансовий контроль – є незалежним професій­ним фінансовим контролем, який здійснюють аудитори (фізичні особи) та аудиторські фірми.

Афінаж – це металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділен­ня від них забруднюючих домішок. Злочин вважається закінче­ним з моменту, коли суб'єкт господарської діяльності мав здійснити обов'язкову здачу чи обов'язковий продаж наявних у нього предметів злочину і не здійснив їх

Б

База оподаткування – це вартісна, фізична або інша харак­теристика об'єкту оподаткування.

Базова ставка фрахту – це сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодованих) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

Банківське законодавство України – це сукуп­ність нормативно-правових актів (законів та підзаконних актів), які видані в сфері фінансової системи щодо здійснення банків­ської діяльності для регулювання суспільних відносин, що вини­кають у сфері залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів, відкриття та ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Бартер (товарний обмін) – господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаєм­ної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Безнадійна заборгованість – це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна; фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у застав)' як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусо­вого стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного по­криття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтвердже­них у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбав­лення волі.

Безоплатно надані товари (роботи, послуги) – це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод, а також роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості чи товари, передані юридичній або фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Безповоротна фінансова допомога – це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами даруван­ня, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної ком­пенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Безпосередня участь особи у господарській діяльності – це господарська діяльність особи через свої постійні представниц­тва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через дов­ірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Бюджет – це план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, орга­нами влади АРК та органами місцевого самоврядування про­тягом бюджетного періоду.

Бюджетне асигнування – це повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Бюджет як економічна категорія – це сукупність суспільних відносин, що виникають при створенні, розподілі й використанні централізованого фонду коштів на рівні держави й органів місцевого самоврядування, необхідних державі й місцевому самоврядуванню для виконання їхніх завдань і функцій.

Бюджет як правова категорія – це сукупність суспільних відносин у сфері формування бюджету, управління доходами й видатками, які справляються державою, урегульовані нормами бюджетного права і здійснюються на під­ставі постійно діючого бюджетного та фінансового законодавства.

Бюджет­не зобов'язання – це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення дого­вору, придбання товару, послуги чи здійснення інших анало­гічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими потрібно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

Бюджет­ні повноваження – це визначене бюджетним законодавством України коло прав і обов'язків учасників бюджетних правовідносин.

Бюджетне право України – це підгалузь фінансового права, що являє собою сукупність фінансово-правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають в процесі формування та виконання Державного бюджету, місцевих бюджетів та порядок їх співвідношення.

Бюджетні правовідносини – це урегульовані нормами бюджетного права суспільні відносини, які виникають, змінюються та припиняються в процесі формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів, їх виконання, звітності про їх виконання та контролю за фінансовою діяльністю суб’єктів правовідносин у сфері формуван­ня, розподілу і використання централізованих фондів кош­тів.

Бюджетний процес – це регламентована нормами правова діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, за­твердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що склада­ють бюджетну систему України.

Бюджетний розпис – це документ, у якому вста­новлено розподіл доходів і фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за пев­ними періодами року відповідно до бюджетної класифікації.

Бюджетна система України – це заснована на економічних відносинах, державному устрою і врегульована правовими нормами сукупність видів бюджетів, які діють на території України.

Бюджетна установа – це орган, установа чи організація, визначена Конституцією Украї­ни, а також установа чи організація, створена у встановленому чинним законодавством порядку органами державної влади, органами влади Автоном­ної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно Державного бюджету чи місцевих бюджетів, та є неприбутковими.

Бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі ін­формації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

В

Валові витрати (валові витра­ти виробництва та обігу) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником по­датку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Валовий доход – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території Украї­ни, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валютний дериватив – стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити валютну цінність на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу валютних деривативів установлюються Національним банком України.

Вибіркові перевірки – за таких перевірок контролю підлягає не весь суб'єкт, а його підрозділ чи окремий напрям діяльності, виділений за визначеним принципом.

Видатки державного і місцевих бюджетів – об'єктивна еко­номічна категорія, яка опосередковує його доходи і завершує розподільні відносини. Основним призначенням витрат усіх ланок бюджетної сис­теми є фінансове забезпечення безперебійного функціонування держави й органів місцевого самоврядування.

Виїзні перевірки – перевірки, що здійснюють за місцем розташування об'єкта контролю.

Виконання бюджету – це означає повне й своєчасне надходжен­ня до бюджетів усіх передбачених законодавством доходів і забезпечення фінансування всіх запланованих видатків.

Відносні ставки – це тверді податкові ставки, які визначені відносно певної величини доходу.

Відомчі перевірки – це перевірки, що здійснюють працівники вищого рівня, вищої організації, але у межах того самого відом­ства або міністерства.

Відповідальність за пору­шення фінансового законодавства – це комплексна категорія, яка включає відокремлені блоки залежно від інституційної належності фінансово-правових норм, що по­рушуються під час вчинення протиправного діяння в сфері фі­нансової діяльності держави.

Відповідальне зберігання – господарська операція платника по­датку що передбачає передання згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх використання у господарсь­кому обороті такої фізичної чи юридичної особи, з подальшим повернен­ням цих матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних або кількісних характеристик.

Відрахування за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету – це збір, який справляють із користувачів над­рами, що здійснюють видобуток корисних копалин на раніше розвіданих родовищах.

Відсоткові (процентні) ставки – це податкові ставки, що встановлюються тільки щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вираз.

Відстрочка погашення позики – це метод управління державним боргом, який полягає у припиненні випуску цінних паперів, коли діяльність по випуску стає невигідною і неефективною.

Внутрішні або організаційні фінансові правовідносини – це правовідносини, що виникають в процесі здійснення державою, через систему своїх орга­нів господарсько-організаторської функції щодо забезпечення можливості нормальної фінансової діяльності усіх фінансових органів та підприємств різних форм власності.

Внутрішній державний борг – заборгованість держави громадянам та юридичним особам, які придбали державні цінні папери.

Г

Гастрольний збір – це загальнодержавний збір, який сплачують організатори гастрольних заходів. Його встановлено Законом України «Про гастрольні заходи в Україні» від 10 липня 2003 року.

Гіпотеза норм фінансового права – це частина норми, яка вказує на умови, за яких діє норма, а у суб'єктів фінансових правовідносин виникають передбачені нею права й обов'язки в сфері фінансів.

Господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направ­лена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяль­ності є регулярною, постійною та суттєвою.

Гральний бізнес – це діяльність, пов'язана з влаштуванням казино, інших гральних місць (будинків), гральних автоматів із гро­шовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) і розиграшів із видачею грошових виграшів у го­тівковій або майновій формі.

Граничний рівень державного боргу – це встановлений Бюджетним кодексом України рівень державного боргу, який не повинен перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України.

Громадський фінансовий контроль – фінансовий контроль, який здійснюють представники громадсь­кості на добровільній і безоплатній основі.

Гудвіл – нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю, як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується у визначенні валових витрат платника податку.

Д

Депозитні суми – це кошти, які тимчасово перебувають у бюджетної установи (наприклад, хворі, які перебувають на лікуванні, здають кошти на зберігання).

Дериватив – стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обіг, встановлюються законодавством.

Державна грошова лотерея – це лотерея, яка пе­редбачає наявність призового фонду в розмірах не менше 50 відсотків від суми отриманих доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України не менше як 30 відсотків від доходів, що залишаються після відрахувань до призового фонду.

Державний або муніципальний борг – це врегульовані фінансово-правовими нормами відносини суб'єк­тів держави й органів місцевого самоврядування щодо одер­жання кредитів (позик) у грошовій формі від юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів на умовах зворотності, відплатності, строковості та добровільності.

Державний або муніципаль­ний кредит – це врегульовані фінансово-правовими нормами відносини, в яких позичальником виступає держава або муніципальний орган, а кредитором – фізична або юридична особа.

Державне або муніципальне кредитування – це врегульова­ні фінансово-правовими нормами економічні відносини, в яких суб'єкти держави і органів місцевого самоврядування надають кредити в грошовій формі з державного і місцевих бюджетів юридичним особам і громадянам на умовах зворотності, відплатності, строковості, добровільності і обов'язкової забезпеченості.

Державне і муніципальне внутрішнє запозичення – це такі запозичення, які держава або орган місцевого самоврядування здійснює шляхом випуску дер­жавних або муніципальних цінних паперів, що розміщуються на внутрішньому ринку.

Державне і муніципальне зовнішнє запозичення – це такі запозичення, які держава або міська рада із населенням понад 800 тис. Жителів здійснюють шляхом укладання угоди про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку.

Державний фінансовий контроль – фінансовий контроль що здійснюють органи дер­жави, наділені певною компетенцією чи уповноважені на здійснення контрольних дій.

Державні доходи – сукупність фінансових ресурсів, що надходять у власність держави у вигляді податків, зборів та інших платежів і надходжень, які використовуються на фінансування діяльності з виконання державних завдань і функцій.

Джерело сплати податку – це дохід платника, з якого він сплачує податок і який може бути безпосередньо пов’язаний з об’єктом оподаткування. Загальним джерелом сплати є доходи від реалізації продукції, виконання робіт або надання послуг, але, залежно від того, з якого елемента доходу сплачується податок, визначаються особливості його впливу на фінансові інтереси платника податку.

Джерела фінансового права – це форма вира­ження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що містять норми фінансового права і проявляються як законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти представницьких і виконавчих органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Дивіденд – платіж, який здійснюється юридичною особою – емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за пра­вилами бухгалтерського обліку.

Диспозиція – це основна частина норми фінансового права, яка вказує на модель поведінки суб'єктів фінансових правовідносин.

Діяльність із надання побутових послуг – це діяльність, пов'язана з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також із використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.

Договір довгострокового страхування життя – договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчен­ня строку дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі стра­хування, або досягла віку, визначеного договором, який не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що провадяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності І групи, при цьому – страхова виплата провадиться незалежно від терміну сплати страхових внесків (платежів, премій).

Додаткові перевірки – перевірки, які здійснюють для з'ясування питань, що не ставилися під час проведення первинної перевірки, найчастіше у зв'язку з обставинами, які знов виникли.

Допомога – це гарантована грошова виплата при тимчасовій перерві в роботі, а також для компенсації підвищених витрат, що виникають у певних випадках.

Доступність – принцип забезпечення дохідливості норм податкового законодав­ства для платників податків і зборів (обов'язкових платежу).

Дотація – кошти, що передаються без цільового призначення з одного бюджету іншому, в твердій сумі і безповоротно для остаточного збалансу­вання бюджету.

Дотримання фінансової дисципліни і режиму заощаджен­ня – це принцип законності у фінансовій діяльності, точне і неухильне дотримання порядку, строків, звітності тощо.

Доходи з джерелом їх походження з України – будь-які дохо­ди, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяль­ності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, припи­саного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомо­го майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Е

Економічна обґрунтованість – принцип встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами.

Емісійна вартість цінного паперу – це вартість, за якою емітент продає цінні папери на первинному ринку.

Емісійний дохід – сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від продажу власних акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів, над номінальною вартістю таких акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів (при їх первинному розміщенні), або над ціною зворотного викупу при повторному розміщенні інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів.

Є

Єдиний збір, що справляють у пунктах пропуску через державний кордон України – це платіж, який є загальнодержавним збором і який справляється у пунктах пропуску через державний кор­дон України. Порядок справляння єдиного збору визначає Кабінет Міністрів України.

Єдиний казначейський рахунок – це рахунок, відкритий Державному казначейству в Національному банку України для обліку коштів і здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України. Він є основним рахун­ком держави для проведення фінансових операцій і ефективно­го управління коштами державного й місцевих бюджетів через Систему електронних платежів Національного банку.

Єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки податко­вих законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обо­в'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.

Єдиний податок – це спрощена форма оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, який було введено Указом Президента України «Про спрощену систему оподат­кування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 р. № 727 в редакції від 28 червня 1999 р. де дозволено суб'єктам малого підприємництва за їх вибором перейти на сплату єдиного податку.

З

Завідомо неправдива інформація – це об­ман держави або кредиторів, який набуває письмової форми і супроводжується використанням підроблених або іншим чином сфальсифікованих документів, в результаті чого цим суб’єктам може бути заподіяна реальна майнова шкода.

Забороняючи фінансово-правові норми – це такі норми фінансового права, які приписують не чини­ти дій, що порушують або підривають фінансову дисципліну.

Збір за видачу ордера на квартиру – це збір, що сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що надає право на заселення такої квартири, згідно зі ст. 5 Декрету «Про місцеві податки і збори».

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі – це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Збір за використання радіочастотного ресурсу України – це збір за використання радіочастотного ресурсу є загально­державним збором, що передбачено ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», справляння якого здійснюють на підставі Закону України «Про радіочастотний ресурс України» від 1 червня 2000 року. Справляння цього збору має на меті формування джерела коштів на фінансування заходів щодо ефективного використання радіочастотного ресурсу в Україні.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища – це обов’язковий платіж за використання окремих видів при­родних ресурсів, порядок використання яких регулює земельне, водне, лісове законодавство, за­конодавство про надра, про охорону атмосферного повітря тощо. Зазначений збір є загально державним збором, що визначе­но ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування».

Збір за спеціальне використання природних ресурсів – це специфічний збір за спеціальне використання природних ресурсів, яке полягає в тому, що його назва відбиває смислове на­вантаження платежу, але не дає однозначного його визначення.

Збір за участь у бігах на іподромі – це збір, що сплачують юридичні осо­би та громадяни, які виставляють своїх коней на змагання ко­мерційного характеру.

Збір на розвиток виноградарства, садівництва й хмелярства – це обов'язковий платіж, який введено Законом України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмеляр­ства» від 9 квітня 1999 року і здійснюється у відповідності з постановою «Про затвердження Порядку справляння збору і використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 29 червня 1999 ро­ку № 1170 і сам Порядок сплати – наказом ДПАУ «Порядок заповнен­ня і подання звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 28 березня 2002 року було затверджено форми звіту.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування – це збір, що сплачують відповідно до Закону України від 26 черв­ня 1997 року «Про збір на обов'язкове державне пенсійне стра­хування». Відповідно до ст. 14 Закону «Про систему оподаткування» збори на обов'язкове пенсійне страхування входять до системи оподаткування України і сплачуються до державного цільового позабюджетного фонду. З метою контролю за своєчасністю та повнотою сплати цих зборів держава покладає обов'язок на платників цих зборів зареєструватись в органах Пенсійного фонду України.

Звичайна процентна ставка за депозит – процентна ставка, що встановлюється залежно від строків та розміру депозиту за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим та встановлювати однакові пра­вила щодо укладення депозитного договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом. Порядок оприлюднення інформації щодо умов укладення депозитного договору визначається для банківських установ Національним банком України, для небанківських фінансових установ – державним органом, визначеним законом.

Звичайна ціна – звичайною вважаєть­ся ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Зворотний лізинг (оренда) – господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг

Зміст податкових правовідносин – це встановлене податковим законом коло прав і обов'язків суб'єктів податкових правовідносин.

Зміст фінансової діяльності держави – це фінансове забезпечення усіх функцій держави, оскільки реалізація будь-якої державної функції вимагає певного фінансування.

Зміст фінансово-правових відносин – це система відносин, що виникають в процесі формування і ви­трачання фондів коштів державою та органами місцевого самоврядування.

Змішані податки – податки, що сплачують як юридичні, так і фізичні особи, наприклад, податок із власників транспортних засобів, земельні податки тощо.

Зобов'язуючі фінансово-правові норми – це норми фінансового права, які приписують суб'єктам правовідносин здійсни­ти певні дії, скеровані на мобілізацію або витрачання коштів державою.

Зовнішній державний борг – це сукупність заборгованості держави за позичками на зовнішньому ринку.

Зовнішньо-правові фінансові правовідносини – це правовідносини які виникають з питань законодавчого забезпечення регулювання фінансової діяльності держави та муніципальних органів, безперебійного функціонування держави щодо постійного управління фінансовою діяльністю, мобілізацією, розпо­ділом та використанням коштів, які є частиною внутрішнього валового продукту і національного доходу країни.

І

Ідентичні товари (роботи, послуги) – товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема. їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Імперативність норм фінансового права – це обов'язковість виконання приписів і застосу­вання примусової сили держави у межах санкцій, що вміщені в нормі фінансового права.

Інвестиційний податковий кредит – це відстрочка плати по­датку на прибуток, що надається суб'єкту підприємницької діяльності на виз­начений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснен­ня інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отримано внаслідок реалізації інноваційних програм.

Інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Індивідуальні акти – це правомірна дія суб'єкта фінан­сових правовідносин, з якою пов'язані юридичні наслідки (наприклад, подання до податкової адміністрації податкової декларації про доходи, що підлягають оподаткуванню).

Інжиніринг – надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

Інститут державних та муніципальних запозичень – це врегульовані правовими нормами відносини, що виникають при запозиченні коштів від резидентів – юридичних та фізичних осіб, а також: від інших держав та фінансових організацій на умовах добровільності, повернення, строковості, відплатності.

Інститути спільного інвестування (ІСІ) – інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, що створені відповідно до законодавства.

Іпотечний сертифікат (у тому числі іпотечний сертифікат участі та іпотечний сертифікат з фіксованою дохідністю) – особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпо­теками відповідно до закону.

К

Казначейські зобов'язання – це вид державних цінних папе­рів, які добровільно розповсюджуються серед населення, свід­чать про внесення їх держателем коштів до бюджету і да­ють право на одержання фіксованого доходу протягом усього терміну володіння цими цінними паперами.

Казначейська система виконання бюджету – це означає зведення всіх коштів бюджетів усіх рівнів на єдиному рахунку, який відкривають на ім'я органів Державного казначейства в установах уповноважених банків.

Камеральні перевірки – перевірки, що проводять за місцем знаходження органу фінансового контролю.

Капітальні видатки – це видатки розвитку, а по­точні, в свою чергу, поділяються на адміністративно-госпо­дарські і операційні.

Капітальна інвестиція – це господарська операція, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом.

Компенсаційна або відновлювана функція – че­рез страхування частина національного доходу, що знаходить­ся в страхових фондах, буде використана на відшкодування нанесеної шкоди, тобто при настанні страхового випадку страховики відшкодову­ють збитки страхувальника.

Компетенція – принцип встановлення і скасування податків і зборів (обов'яз­кових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищни­ми, міськими радами.

Комплексні перевірки – перевірка, що здійснюється, як правило, групою фахів­ців, в ході якої перевірці підлягає широке коло взаємозалеж­них питань господарської діяльності контрольованого суб’єкту.

Комунальний податок – це платіж, що сплачують юридичні особи, крім бю­джетних і сільськогосподарських, які одержують дотації гро­мадських та тих, де 50 відсотків працюючих – інваліди.

Конверсія – це метод управління державним боргом, який полягає у зміні розміру доходності позики шляхом зниження або підвищення відсоткової ставки позики. Як правило, ставка знижується, інакше державі невигідно.

Консолідація – це метод управління державним боргом, який полягає у продовженні строку її випущених позик.

Консолідований іпотечний борг – зобов'язання за договорами про іпотечний кредит, реформовані кредитодавцем відповідно до зако­ну.

Контрольна функція – це функція страхування, відповідно до якої здійснюється фінансовий страховий контроль за правильним провадженням страхової операції.

Корпоративні права – це право власності на статутний фонд (кап­італ) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управ­ління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а та­кож активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, неза­лежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Кошти – гривня або іноземна валюта, яка визнана законодавством держави як засіб оплати та валютного обігу.

Кошти спільного інвестування (ІСІ) – це кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників серти­фікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, ство­рених відповідно до закону та інші надходження.

Кошторис – це основний плановий документ бюджетної ус­танови, у якому розраховані й затверджені планові витрати на відповід­ний плановий період (місяць, квартал, рік) чи на відповідні захо­ди, надаються повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначається обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджет­них призначень.

Кошторисний процес – це врегульована нормативно-правовими актами діяльність бюджетних організацій та установ щодо складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів доходів і видатків цих установ та організацій.

Кредит – кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент.

Кредити Міжнародного Валютного Фонду (МВФ) – це державна зовнішня позика, яка спрямовується НБУ на формування резер­вів та покриття дефіциту платіжного балансу.

Кредити Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) – це кредитування, яке ЄБРР здійс­нює як зовнішнє пряме та спільне фінансування інвестиційних проектів. Основні об'єкти кредитування ЄБРР – це приватний сектор та об'єкти ключової інфраструктури (малий та середній бізнес, енергетичний сектор, телекомунікації, система водопоста­чання, агропромисловий комплекс, готельна інфраструктура).

Кредитні відносини – це врегульовані фінансово-правовими нормами, суспільні (економічні) відносин, в яких суб'єкти держави і органів місцевого самоврядування надають кредити в грошовій формі юридичним та фізичним особам на умовах зворотності, строковості, відплатності і добровільності за рахунок Державного або місцевих бюдже­тів.

Кредит під цінні папери – це надання кредиту під папери, що засвідчують відносини позики: кошти, які залучаються юридичною особою-боржником (дебітором) від інших юридичних або фізичних осіб як компенсація вартості випущених (емітованих) таким дебітором облігацій або депозитних сертифікатів. Правила емісії (випуску), продажу та погашення (викупу) зазначених цінних паперів, а та­кож вимоги до їх емітентів встановлюються відповідним законодавством.

Курсова вартість цінного паперу – це вартість, за якою кредитор придбаває цінний папір на ринку.

Л

Лізингова (орендна) операція – господарська операція у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Лімітна довідка – це індивідуальний правовий акт, який містить затверджені бюджетні асигну­вання (бюджетні призначення) та їх помісячний розподіл й інші показники, що визначаться на підставі нормативів. Лімітна довідка, видана фінансовими органами, слугує підставою для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань.

Ліміт загальної суми боргу – це встановлений чинним фінансовим законодавством максимальний розмір дер­жавного боргу на певну дату.

Ломбардна операція – операція фізичних чи юридичних осіб з отримання коштів від юридичної особи, кваліфікованої як фінансова уста­ нова згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредит) під заставу.

Лотерея – господарська операція, яка передбачає продаж гравцю права на участь у розігруванні призу за випадковою вірогідністю за кошти або в обмін на інші цінності, а також безоплатне отримання такого при­зу у власність, у разі визнання такого гравця переможцем.

М

Матеріальний актив – основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Матеріальні норми – це кількість матеріальних цінностей, які витрачаються на одиницю виміру (кількість електроенергії на освітлення 1 м² площі, набір продуктів на хворого на день тощо). Якщо матеріальну норму перевести за діючими цінами, ми одержимо фінансову норму, яка може бути і бюджетною, якщо в цій установі всі витрати покриваються з бюджету.

Матеріальні фінансово-правові нор­ми – норми, що закріплюють види і обсяг коштів, які повинні надійти у централізовані й децентралізовані фонди коштів від юридич­них і фізичних осіб, обсяги видатків, які будуть профінансовані за рахунок цих фондів, джерела утворення кредитних ресурсів тощо.

Матеріальні фінансові правовідносини – полягають у матеріальних фінансових правовідносинах з реалізації прав та обов'язків суб'єктами щодо отримання, розподілу й використання визначених фінансових ресурсів, виражених у конкретному розмірі чи певному виді доходів і видатків.

Методи фінансової діяльності держави – це сукупність прийомів і способів за допомогою яких здійснюється виконання державою функцій фінансової діяльності.

Методи фінансового контролю – це сукупність визначених фінансовим законодавством способів і прийомів проведення фінансового контролю, за допомогою яких досягаються необхідні державі та суспільству результати у сфері фор­мування, розподілу й використання публічних грошових фондів.

Метод фінансово-правового регулювання – це сукупність визначених фінансовим законодавством прийомів і засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання якісно однорідних, відокремлених суспільних відносин і досягається необхідний суспільству результат у сфері цих відносин.

Місцеві доходи – це сукупність різних видів грошових надходжень у власність органів місцевого самоврядування у вигляді податків, зборів та інших платежів і надходжень, які використовуються ними для фінансування діяльності з реалізації своїх завдань і функцій.

Муніципальний фінансовий контроль – фінансовий контроль, що здійснюють органи місцевого самоврядування.

Н

Надійна гарантія – це форма бюджетного кредитування, яка полягає у державній гарантії за рахунок бюджетних коштів, що дається юридичним особам, які мо­жуть отримати кредити від іноземних банків, фінансових та інших міжнародних організацій. Ці гарантії може нада­вати держава і місцеві органи самоврядування за рахунок від­повідних бюджетів.

Наступний фінансовий контроль – це вид фінансового контролю, який здійснюють після завершення конкретної фінансово-господарської операції чи після закінчення певного звітного періоду.

Невиробничі фонди – це капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Недержавне пенсійне забезпечення – пенсійне забезпечення, яке здійснюється недержавними пенсійними фондами, страховими орган­ізаціями та банками відповідно до Закону України «Про недержавне пенс­ійне забезпечення».

Незалежний фінансовий контроль – це вид фінансового контролю, що здійснюється незалежним громадським чи професійним органом контролю.

Нематеріальний актив – об'єкти інтелектуальної, втому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Неправомірні дії як юридичний факт – це вольова поведінка суб’єктів фінансових правовідносин, яка не відповідає владним приписам фінансово-правової норми.

Непрямі податки – це податки які встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок іншої надбавки, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

Нерезиденти – юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, міжна­родні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України.

Номінальна вартість цінного паперу – це вартість, що означена на цінному па­пері.

Номінальна доходність – це та дохідність, яка вказана на цінному папері, але реальна доходність дорівнюватиме номінальній, якщо цінний папір був придбаний за номінальною вартістю – вище но­мінальної, якщо курс, за яким придбавався папір, був нижче номіналу і нижче, якщо цінні папери придбавалися тоді, коли курсова вартість на них була високою.

Норми амортизації – це суми амортизаційних відрахувань, встановлені у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податково­го) періоду у встановленому законом розмірі для кожної групи (в розрахунку на податковий квартал).

Нор­ма витрат – це величина витрат на розрахункову одиницю.

О

Об’єкт бюджетного права – це бюджетні правовідносини, які виникають між суб’єктами бюджетного права і регулюються нормами фінансового і бюджетного права.

Об'єк­том комунального податку є річний фонд оплати праці, який обчислюєть­ся виходячи із середньооблікової чисельності працюючих в місяць, помноженої на один неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян.

Об’єкти контрольних правовідносин – це підконтрольні суб'єкти фінансових правовідносин (друга група суб’єктів), що мають обов'яз­ки пред'явити всі необхідні для проведення першою стороною контрольних правовідносин своїх контрольних дій.

Об'єкт оподаткування – згідно ст. 6 Закону «Про систему оподаткування» об'єктами оподаткування є операції з реалізації товарів, послуг, майно, прибуток, дохід і вартість реалізованих товарів, наданих послуг або інший об'єкт, що має вартісну, якісну або фізичну характеристику, з якою законодавчий акт пов'язує виникнення обов'язку сплатити податок. З об'єк­том податку тісно пов'язаний предмет оподаткування.

Об'єктом оподаткування гастрольних заходів є виручка від реалізації квитків на гастрольний захід.

Об'єктом оподаткування державним митом висту­пають певні дії (підготовка і подача позовних заяв, касаційних скарг, вчинення нотаріальних дій, реєстрації актів громадянського стану, оформлення документів на право виїзду за кордон і запрошення в Україну осіб із інших країн, видачі паспортів, прописки тощо), з яких справляють державне мито.

Об'єктом оподаткування нерезидента у податку з фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний дохід із джерелом його походження з України, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Об'єкт оподаткування прибутку підприємств – це прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з вимогами Закону України «Про податок на прибуток підприємств».

Об'єктом оподаткування резидента у податку з фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний дохід, чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті, іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування податком на промисел є сумарна вартість товару за ринкови­ми цінами, визначена самою фізичною особою в декларації, яку подає в податковий орган за місцем проживання або за місцем реалізації товару, якщо ця особа не проживає в Україні.

Об'єктом оподаткування податком з реклами – є вартість виготовлення і роз­міщення реклами на телебаченні, радіо та у друкованих засо­бах масової інформації, в кіно, відеосалонах, слайдів, фільмів, а також площа і кількість носіїв зовнішньої і внутрішньої реклами і реклами на транспорті, на пакувальних матеріалах, формі спорт­сменів, жетонах та інших рекламних носіях.

Об'єкт податкових правовідносин – це все те, з приводу чого виникають податкові правовідносини.

Об’єкт страхування – це конкретний майновий інтерес страхувальника або застрахованої особи. Цей інтерес може складати майно, життя, здоров’я, відповідальність, яким може бути завдано шкоди стихійним лихом, нещасним випадком або іншою страховою подією.

Об'єкт фінансової діяльності – це суспільні відносини, що виникають в процесі регулювання руху державних грошових фондів на всіх стадіях їхнього обігу, тобто їх формування, розподіл, використання.

Облігація – це цінний папір, що свідчить про внесення її власником коштів і стверджує обов'язок відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого відсотку.

Облік – це специфічний фінансово-контрольний метод, який полягає у діяльності контролюючих органів під час здійснення реєст­рації суб'єктів контролю або під час погашення податкової заборгованості перед бюджетом шляхом проведення взаємозаліків коштів з фінансуванням вит­рат у рахунок погашення недоїмки за відповідними платежами, а також в інших випадках, зазначених чинним законодавством.

Обов'язкове державне страхування – це некомерційна фор­ма, за якої забезпечуються інтереси не окремих страхуваль­ників, а всіх громадян країни.

Обов'язковість – принцип оподаткування, що полягає у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

Обстеження – це метод фінансового контролю, що полягає у здійсненні діагностики фінансового стану контрольованого суб'єкта шляхом дослідження його звітності і проведення первинного аналізу дотримання фінансового законодавства цим суб’єктом, оцінюють відповідність його діяльності статутним документам.

Одержувачі коштів при фінансуванні – це держав­ні органи, підприємства, організації державної та комунальної форми власності.

Одиниця оподаткування – частина податкового об'єкту, на який встановлюється ставка податку – 1 гривня, 1 м², гектар землі, потужність мотора, об’єм тари, вантажна місткість, довжина судна, тобто це одиниця фізичного чи грошового виміру об’єкта оподаткування.

Однорідні товари (роботи, послуги) – товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема. їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Оперативний лізинг (оренда) – господарська операція фізич­ної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Операційні видатки – це витрати, пов'язані з характером ді­яльності установи (придбання книг для бібліотеки, зарплата бібліотекаря тощо).

Оподатковуваний дохід – це дохід підприємства, який визначається шляхом зменшення суми валового доходу на суму валових витрат і суму аморти­заційних відрахувань.

Опціон – стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Оренда жилих приміщень – господарська операція, яка передбачає надання жилого будинку або квартири її власником у користування іншій фізичній чи юридичній особі на визначений строк або безстро­ково, для цільового використання та за орендну плату.

Оренда землі – господарська операція, яка передбачає надан­ня орендодавцем землі у користування іншій юридичній або фізичній особі на визначений строк, за цільовим призначенням та за орендну плату. Порядок здійснення оренди землі встановлюється відповідним законодавством.

Основна діяльність – це діяльність неприбуткових організацій з надання благодійної допомоги, просвітніх, культурних, наукових, освітніх та інших подібних послуг для суспільного споживан­ня, зі створення систем соціального самозабезпечення громадян (недер­жавні пенсійні фонди, кредитні спілки та інші подібні організації).

Основні фонди – це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Ощадна функція – функція визначається близькістю категорії страхування з категорією кредиту при нагромадженні по договорах страхування обумовлених страхових сум.

П

Пасивні доходи - це доходи, отримані у виг­ляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також ро­ялті.

Пенсія – це гарантована щомісячна грошова виплата для забезпечення громадян у старості, у випадку повної чи часткової непрацездатності, утрати годувальника, а також у зв'язку з доповненням установленого стажу роботи у певних сферах трудової діяльності.

Перевірка – метод фінансового контролю, що являє собою одиничну контрольну дію на певній ділянці діяльності контрольованого суб'єкта.

Перестрахування – це страхування одним страховиком (цементом) на визначених договором умовах ризику вико­нання частини своїх обов'язків перед страхувальником у ін­шого страховика (перестраховика) резидента або нерезиде­нта, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він застрахований.

Підакцизні товари – це високорен­табельні або монопольні товари до яких, зокрема, належать алкогольні напої, ікра осетрових і лососевих риб, відеотехніка, телевізори кольорового зображення, тютюнові вироби, шкіряні і хутряні вироби, автомашини тощо.

Планові перевірки – здійснюються у встановленому порядку згідно плану роботи контролюючого органа.

Платниками збору за проведення гастрольних заходів на території України є організатори гастрольних заходів, за винят­ком організаторів благодійних гастрольних заходів.

Платниками збору є користувачі радіочастотного ресурсу, а саме – юридичні або фізичні особи, діяльність яких пов'язано з викори­станням радіоелектронних засобів та/чи радіовипромінювальних пристроїв.

Платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва й хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності й підпорядкування, які реалізу­ють у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво. Збір сплачують підприємства торгівлі.

Платниками платежів за спеціальне використання водних ресурсів є суб'єкти підприємницької діяльності – водокорис­тувачі, незалежно від форм власності, які є юридичними особа­ми, що включають підприємства гідроенергетики й водного транс­порту, підприємства з іноземними інвестиціями, їхні філії, пред­ставництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не є юридичними особами, але мають окремий баланс, поточний і розрахунковий рахунки в банку.

Платник податку – особа, зобов'язана здійснювати утри­мання й внесення в бюджет податку, який сплачує покупець чи особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію Ук­раїни.

Платниками податку з реклами – є суб'єкти підприємниць­кої діяльності, їх філіали, відділення, представництва, фізичні особи – замовники реклами, виробники і розповсюджувачі ре­клами, якщо вони самі є рекламодавцями.

Платником податку на промисел є громадянин України, іноземний гро­мадянин, особа без громадянства та особа, що має або не має постійного місця проживання в Україні, не зареєстрована як підприємець, і не більше 4 разів на рік продає виготовлену, перероблену або куплену продукцію на ринку, набуваючи собі право несистематичного продажу після придбання одноразового патенту.

Поворотна фінансова допомога – це сума коштів, передана платник)¹ податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Пов'язана особа – це особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'Ї фізичної особи вважаються її чо­ловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Повні перевірки – перевірки, що всебічно охоплюють усю фінансово-госпо­дарську діяльність контрольованого суб’єкту.

Повторні перевірки – перевірки, що проводять через деякий час після первинної фінансової перевірки у випадку визнання її неякісно проведеною або з метою контролю за усуненням виявлених по­рушень.

Позавідомчі перевірки – це перевірка, яку здійснюють органи іншого відомства або міністерства, яким не підпорядкована організація, яку перевіряють.

Позапланові перевірки – перевірки, що здійснюють поза планом, за наявності вагомих підстав: вказівки вищого фінансового органу; при надходженні скарг громадян або іншої інфор­мації про порушення фінансової дисципліни, недоглядах у роботі, що вимагають невідкладної перевірки; за вимогою компетентних державних органів тощо.

Податки і збори – під податком і збором (обов'язковим платежем) в бюджети і в державні цільові фонди слід розуміти обов'язковий внесок у бюджет відповідного рівня або державний цільовий фонд, що здійснюється платниками в порядку і на умовах, що визнача­ються законами України про оподаткування.

Податковий агент – це суб'єкт підприємницької діяльності, який створений у формі підприємства з іноземною інвестицією і має підтвер­джене рішенням суду право не сплачувати окремі податки.

Податковий агент як юридична особа – є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нере­зидент або його представництво, які незалежно від їх орга­нізаційно-правового статусу та способу оподаткування інши­ми податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати по­даткову звітність податковим органам відповідно до Закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковий агент як фізична особа – це фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) іншим фізичним особам.

Податковий кредит – це сума (вартість) витрат, поне­сених платником податку – резидентом у зв'язку з придбан­ням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юри­дичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом «Про податок з доходів фізич­них осіб».

Податок – це встановлений виключно законами України обов'язковий, індивідуально безвідплатний платіж, що стягується з юри­дичних і фізичних осіб у формі забезпеченого державним при­мусом законного відчуження належної їм на праві власності, господарського відання або оперативного управління частки коштів, з метою фінансового забезпечення виконання завдань і функцій держави та місцевих органів самоврядування.

Податок, оподаткування, платник податку на прибуток підприємств – відповідно податок на прибуток підприємств, оподаткування прибутку підприємств, платник податку на прибуток підприємств – це визначені у ст. 13 Закону України «Про податок на прибутки підприємств» по­датки, а також податок на виплату виг­рашів, доходи від страхової діяльності, інші податки, які утримуються при виплаті доходів (прибутків), є видами податку на прибуток і не вважають­ся нововведеними податками.

Податок на додану вартість (ПДВ) – це непрямий податок, який включають у ціну товару й становить частину приросту вартості, створюваної на всіх стадіях виробництва, надання послуг або після митного оформлення, й внесений до Державного бюджету.

Податок з реклами – це податок, що сплачують замовники реклами, виробники і розповсюджувачі ре­клами, якщо вони самі є рекламодавцями.

Податок на промисел – це податок, який був введений на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» від 17 березня 1993 р. № 24.

Податкова система держави – це визначена податковим законодавство структурна побудова відносин, що охоплюють податкову політику держави, сукупність установлених державою усіх податків і обов’язкових платежів податкового характеру та механізм сприяння оподаткуванню і справляння податків.

Податкове право України – це підгалузь фінансового права і являє собою сукупність фінансово-правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі визначення владними державними органами видів податків, порядок їх введення, справляння, проведення контролю і притягнення до відповідальності платників податків, винних у порушенні приписів дер­жави.

Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкові пільги – це повне або част­кове звільнення від плати податків. Пільги визначаються законодавством як виняток із загальних правил і встановлюються для певної категорії осіб, чітко визначених законом.

Податкові правовідносини – це врегульовані нормами податкового права й іншими нормами фінансового права суспільні відносини що виникають в процесі податково-фінансової діяльності держави з питань визначення владними державними органами видів податків, порядок їх введення, справляння, проведення контролю і притягнення до відповідальності платників податків, винних у порушенні приписів дер­жави.

Попереджувальна функція – функція страхування, пов'язана з використанням частини коштів страхового фонду на зменшення ступеня і наслідків страхового ризику;

Попередній фінансовий контроль – це вид фінансового контролю, що здійснюється на стадії скла­дання, розгляду й затвердження проектів бюджетів, кошторисів, планів, договорів.

Портфельна інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Постійне представництво нерезидента в Україні (постійне представництво) – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарської діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта. нафтова чи газова свердловина кар’єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою ви­никнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (кон­тракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що на­лежать нерезиденту; із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Поточний фінансовий контроль – це вид фінансового контролю, який проводять в короткі відрізки часу, безпосередньо в процесі здійснення господарських і фінан­сових операцій.

Правовий інститут – це підрозділ (група) юридичних норм у середині галузі права, що регулюють окремі, притаманні цій галузі однорідні правовідносини.

Правозмінюючі юридичні факти – це такі факти з виникненням яких змінюються певні форми податкових відносин, наприклад, народження дитини дає одному з батьків право на соціальну пільгу, якщо його дохід не перевищує одного прожиткового мінімуму, по­множеного на коефіцієнт 1,4; округлену до найближчих 10 гривень.

Правозупиняючі юридичні факти – це юридичні факти, які пов'язані з припиненням по­даткових правовідносин, наприклад, ліквідація суб’єкту господарювання, припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, смерть платника податку припиняють податкові правовідносини цих суб’єктів як платників податку.

Правоутворюючі юридичні факти – це юридичні факти, відображені в індивідуальних актах, напри­клад, податкова декларація, тобто це юридичні факти з якими пов'язується виникнення податкових правовідносин.

Предмет бюджетного права України – це суспільні відносини, що виникають в ході бюджетної діяльності держави, тобто відносини, які виникають в процесі формуван­ня, розподілу і використання централізованих фондів кош­тів, що надходять у розпорядження держави і органів місцево­го самоврядування.

Предмет оподаткування – це об'єк­т оподаткування, який від­биває ознаки не юридичного, а фактичного характеру, тобто фактично одержані доходи чи вартісні характеристики оподатковуваної власності (майно).

Предмет податкового права України – це суспільні відносини, що виникають в ході діяльності держави та органів місцевого самоврядування з питань формування та поповнення доходної частини бюджетних фондів бюджетної системи України.

Предмет фінансового контролю – це первинна документація, тобто бухгалтерські звіти, кошториси, баланси тощо, що свідчить і підтверджують рух контрольованих грошових фондів.

Предмет фінансового права – це сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі мобілізації коштів у публічні центра­лізовані і децентралізовані фонди держави і органів місцевого самоврядування та інші фонди, що визначаються державою публічними, їх розподілу і використання, а також у ході кон­тролю за рухом цих коштів, їх ефективним і цільовим використанням, а також із емісією та обігом грошових знаків.

Прибуток банку з цінних паперів – це різниця між емісійною та номінальною вартістю.

Прива­тизаційні папери – це особливий вид державних цінних папе­рів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Призовий фонд – сукупність призів, які підлягають виплаті переможцям лотереї відповідно до оприлюднених умов її проведення.

Принцип безумовності – це принцип здійснення державних запозичень, який полягає у забезпеченні режиму виконання державою всіх зобов'язань перед інвесторами і кредиторами, які держава взяла на себе при підписанні угоди про позику.

Принцип всеохоплюваності – полягає в тому, що усі доходи суб’єктів податкових правовідносин підлягають оподаткуванню.

Принцип гнучкості податкової політики – полягає у тому, що податкова політика повинна вчасно реагувати на істотні зміни ситуації в економіці і суспільстві та на зміну стратегічних орієнтирів і тактичних завдань економічної політики.

Принцип зберігання фінансової незалежності – це принцип здійснення державних запозичень, який полягає у підтримці оптимальної структури боргових зобов'язань держави між інвесторами-резидентами й інвесторами-нерезидентами.

Принцип зручності – означає, що податок має сплачуватись у зручний для платника час та спосіб сплати.

Принцип зниження ризиків – це принцип здійснення державних запозичень, який полягає у обов’язку держави відшукувати такі позики, щоб максимально знижувати вплив коливань кон'юнктури світового ринку капіталів.

Принцип обов’язковості – полягає у конституційному обов’язку усіх громадяни сплачувати податки.

Принцип оптимальності структури – це принцип здійснення державних запозичень, який полягає у підтриманні оптимальної струк­тури боргових зобов'язань за термінами обертання і пога­шення;

Принцип платоспроможності – полягає в нарахуванні податків відповідно до можливостей і розміру доходів громадян.

Принцип прозорості – це принцип здійснення державних запозичень, який полягає у дотриманні відкритості при випуску позик, забезпеченні доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічний стан у державі.

Принцип стабільності податкової політики – полягає у створенні стабільності у суспільстві шляхом забезпечення державою стабільності податкового законодавства, при цьому воно повинно здійснюватись відповідно до змін економічної ситуації в країні;

Принцип урівноваженості інтересів держави і платників податків – цей принцип означає, що побудова податкової системи, яка відображає взаємовідносини держави і платників податків як суб’єктів податкових правовідносин, обов’язково повинна виходити з необхідності збалансування їхніх інтересів та протиріч між ними.

Принцип фіскальної ефективності – полягає в тому, що система мобілізації податку має будуватися у такий спосіб, щоб мінімізувати витрати держави.

Принцип цілеспрямованого використання податків як фінансових інструментів – даний принцип означає, що, формуючи податкову систему, державі слід ураховувати її вплив на діяльність платників податків і на характер, темпи та пропорції соціально-економічного розвитку суспільства загалом. Цей принцип ґрунтується на регулятивній функції податків.

Принцип чіткості і прозорості податків – це означає, що податок має бути чітко визначений законодавством і відомий усім платникам податків.

Продаж результатів робіт (послуг) – будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компен­сацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, пе­редачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Продаж товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-право­вими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі това­ри за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Пропорційні відсоткові ставки – це єдині ставки, що не залежать від розміру об’єкта оподаткування.

Процесуальні фінансово-правові норми – це правові норми, що визначають процеду­ру діяльності органів держави з мобілізації коштів у центра­лізовані й децентралізовані фонди та порядок реалізації обов'язків з внесення коштів і витрачання їх з боку другої сто­рони фінансових правовідносин – юридичних та фізичних осіб.

Пряма інвестиція – господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Прямі боргові зобов'язання – це такі зобов'язання, в яких держава виступає безпосереднім позичальником шляхом випус­ку державних цінних паперів, укладення угод про позику або іншими шляхами, передбаченими законодавством України, включаючи кредити під гарантію держави, отримані розпоряд­никами коштів державного бюджету.

Прямі податки – це податки які встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об’єкта оподаткування.

Р

Ревізія – це метод фінансового контролю, що являє собою діяльність спеціальних органів фінансового контролю і полягає у здійсненні аналізу й дослідження первинної облікової й звітної документації, пов'язаної з виконанням фінансових обов'язків контрольованих суб'єктів з метою перевірки їх своєчасного й повного виконання, правильного ведення обліку, вирахування сум і здійснення звітності.

Резиденти – юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до зако­нодавства України з місцезнаходженням на її території. Дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордонові, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюють господарської діяльності.

Регулятивна функція податків – це напрямок податкової діяльності, який полягає у здійсненні контролю за надходженнями коштів до публічних фондів держави та інших публічних органів та їх розподілом, забезпеченні збалансованості попиту і пропозицій, вирівнюванні доходів окремих соціальних груп, а також спрямований на підтримку платника податків та інших обов’язкових платежів. В основному сутність регулюючої функції полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників.

Реінвестиція – це господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Рефінансування – це метод управління державним боргом, який полягає у погашенні старої заборгованості шляхом випуску нових позик.

Ризикова функція – визначальна функція страхування, оскільки страховий ризик безпосередньо зв'язаний з основним призначенням страхування по наданню грошової допомоги потерпілим. У рамках цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості учасників страхування.

Ринок товарів (робіт, послуг) – сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Рин­ковий збір – це плата за торговельні місця на ринках та у павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків.

Рівнозначність і пропорційність – принцип справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорц­ійно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) – на більші доходи;

Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – принцип забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридич­них і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

Рівномірність сплати – принцип встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчас­ного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат.

Рівнонапруженість податкового навантаження – це означає такий принцип розподілу податкового тягаря між суб’єктами оподаткування, який по суті, відображає їх внесок у створення ВВП, їх участь у розподілі і використанні створеного ВВП з урахуванням майнового стану та зусиль кожного платника податків, які він докладає до отримання певного доходу, виходячи зі своїх здібностей та рівня їх реалізації, характеру отриманих доходів та напрямків їх використання, а також співвідношення між споживанням і заощадженням та напрямів і характеру використання цих заощаджень. Цей принцип сприяє оптимізації співвідношення між усіма видами податків і формується на основі принципів рівномірності і соціальної справедливості.

Розподільна функція – основна функція страхування як фінансів у цілому, так і між учасниками страхування.

Роялті – платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудио- касети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

С

Санкція норм фінансового права – це частина норми, що вказує на ті негативні наслідки, які настануть для суб'єктів фінансових правовідносин у разі порушення ними фінансово-правових приписів диспозиції норми.

Сертифікат фонду операцій з нерухомістю – інвестиційний сертифікат, що засвідчує право його власника на отримання доходу від інвестування в операції з нерухомістю відповідно до закону.

Система заробітної плати – за категоріями лікарів, середнього і молодшого медичного персоналу, адміністративно-управлін­ським і обслуговуючим персоналом.

Системні позики Світового банку – це позички від Світового банку, які Україна одержала на термін до 17 років із процентною ставкою близько 7% річних, тобто термін погашення довший, відсотко­ва ставка нижча порівняно з традиційними позиками на між­народному ринку капіталу, під реформування окремих секторів економіки із спрямуванням їх траншами до Державного бюджету, оплату за енергоносії, покриття дефіци­ту торгового балансу країни.

Система фінансового права як галузі права – це об'єктивно обумовлена фінансовою системою держави внутрішня його бу­дова, яка полягає у об'єднанні і розташуванні підгалузей, інститутів та фінансово-правових норм у певній логічній послідовності.

Соціальна справедливість – принцип оподаткування, який полягає у забезпеченні соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отри­мують високі та надвисокі доходи.

Соціальний захист – це надання грошового забезпечення громадянам, які з певних причин не можуть мати власних доходів або не можуть бути на чиємусь забезпеченні.

Спостереження – це метод фінансового контролю, який полягає у загальному відстеженні фінансової діяльності контрольованого суб'єкта.

Справедлива ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає переда­ти такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсут­ності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юри­дично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг).

Стабільність – принцип забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

Ставка податку – це встановлений Верховною Радою України і органами місцевого самоврядування розмір податку на одиницю обкладання, що виражається у відсотках або у твердій сумі і не змінюються протягом року, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – принцип оподаткування, який полягає у введенні пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

Страхова відповідальність – обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування чи страхову суму при обговорених наслідках, страхових випадків, що відбулися.

Страхова сума – розмір коштів, на який фактично застраховане майно, життя, здоров'я.

Страхування – це специфічна підсистема фінансового права, яка має декілька визначень, що розкривають її суть і економіко-правове призначення, а також дають змогу усвідомити сам процес страхування і являє собою врегульований правовими нормами процес формування цільових фондів коштів на відшкодування шкоди при виникненні непередбачених явищ, а також на надання матеріальної допомоги громадянам при настанні певних подій в їх житті.

Страхове забезпечення – відношення страхової суми до вартості застрахованого майна. Максимальне страхове забезпечення становить 100%.

Страхове поле – максимальна кількість об'єктів, яку можна застрахувати. По майновому страхуванню за страхове поле приймається або число власників майна, або кількість підлягаючих страхуванню об'єктів у даній місцевості.

Страхове поле по соціальному й особовому страхуванню – це число робітників, службовців і колгоспників, що можуть бути застраховані на підприємстві, в установі, організації або на території області, республіки, міста, району.

Страхове свідоцтво – документ, що засвідчує факт страхування майна чи особового страхування. У міжнародній страховій практиці називається страховим полісом.

Страховий акт – документ, оформлений у встановленому порядку, що підтверджує факт і причину страхового випадку, що відбувся. У майновому страхуванні є підставою для розрахунку суми збитку і визначення права страхувальника на одержання страхового відшкодування.

Страховий випадок – фактично подія, що відбулася у зв'язку з негативними чи іншими обговореними наслідками якого може бути виплачене страхове відшкодування чи страхова сума. У майновому страхуванні це стихійне лихо, пожежі, аварії, вибухи й інші надзвичайні події. У соціальному й особовому страхуванні – дожиття до обумовленого віку, терміну чи події, настання хвороби, нещасливого випадку чи смерті.

Страховий внесок (страховий платіж) – плата в гривнях із сукупної страхової суми. У міжнародному страхуванні називається страховою премією. Страховий внесок обчислюється як добуток страхового тарифу на число сотень страхової суми. Якщо тарифом є процентна ставка, то страховий внесок визначається як добуток цієї ставки на сукупну страхову суму, ділене на 10. У залежності від умов страхування внесок може бути разовим чи сплачуватися періодично, на виплат.

Страховий ризик – термін, що означає імовірність нанесення збитку від страхового випадку. Обчислена математично, ця імовірність є основою для побудови страхових тарифів. Страховий ризик також охоплює конкретні об'єкти страхування по їхній страховій сумі і ступеню імовірності нанесення збитку. У цьому розумінні розрізняють великі, середні і дрібні страхові ризики в залежності від величини їхньої вартості, а також більш небезпечні і менш небезпечні ризики по ступені імовірності їхньої загибелі чи ушкодження. В другому трактуванні термін страховий ризик широко застосовується в міжнародному страхуванні.

Страховий збиток – вартість цілком загиблого чи ступеня забезпечення частково підтвердженого майна по страховій оцінці. Належна до виплати страхувальнику частина чи повна сума збитку називається страховим відшкодуванням. По соціальному й особовому страхуванню належні до виплати кошти називаються пенсією, посібником, страховою сумою.

Страховий портфель – фактична кількість застрахованих облич, об'єктів чи діючих договорів страхування на даній території чи на підприємстві (в організації). Процентне відношення страхового портфеля до страхового поля дає показник відсотка охоплення страхового поля.

Страховий тариф – виражена в гривнях плата з одиниці страхової суми чи процентна ставка від сукупної страхової суми. Є основою для формування страхового фонду. У спеціальній літературі називається також тарифною брутто-ставкою, що складається з нетто-ставки, призначеної для виплат страхового відшкодування страхових сум, і навантаження до нетто-ставки, необхідної для накладних витрат страховика, зв'язаних із проведенням страхування.

Страхові відносини – вид фінансових перерозподільних від­носин, але вони виходять за межі календарного року, оскільки страхові події відбуваються не кожного року.

Страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця – це збір, що нараховується на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і до­даткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визна­чаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати пер­ших п'яти днів тимчасової непрацездатності, які здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій не­працездатності.

Страхові резерви – спеціальні фонди, які створюються із страхових внесків і витрачаються, в першу чергу, для здійснення страхових виплат страхувальни­кам.

Страховики – це юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю, що одержали у встановленому порядку ліцензії на здійснення страхової діяльності.

Страхувальники – це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до чинного законодавства.

Строк сплати податку – твердо фіксована в законі дата внесення платежу до бюджету, за порушення якої неодмінно застосо­вується покарання у вигляді пені.

Субвенція – часткова участь вищестоящого органу в заходах нижчестоящого. Має виключно цільове при­значення, тобто частина коштів повинна бути внесена органом, якому надається субвенція, а частина – вищестоящим.

Суб'єкт фінансового права – це особа, яка за своїми особливостями фактично може бути носієм суб'єктивних фінансових прав і обов'язків у сфері фінансової діяльності держави, та має потенційні можливості бути учасником фінансових правовідносин.

Суб’єкти бюджетного права – це визначені Конституцією України та чинним фінансовим і бюджетним законодавством юридичні особи, які наділені бюджетною правосуб’єктністю, – певним колом прав і обов’язків у сфері бюджетних правовідносин.

Суб’єкти контрольних фінансових правовідносин – це перша сторона цих правовідносин, що визначається як група суб'єктів у вигляді контролюючих органів, які виконують свої функції в інтересах держави, органів місцевого самоврядування або інших створених чи дозволених державою органів. Вони самі визначають завдання, фор­ми й об'єм контролю.

Суб’єкти права – це юридичні та фізичні особи, що мають певну правосуб’єктність.

Суб'єктивні права суб’єктів фінансових правовідносин – це формально визначена нормами фінансового права міра дозволеної поведінки сторін фінансових правовідносин, яка притаманна фінансовому або кредитному органу, що діє від імені держави або муніципального органу, для задоволення їх інтересів, та за­безпечена юридичними обов'язками другої сторони правовідно­син.

Суб'єктом податку на доходи фізичних осіб вважається самозайнята особа – плат­ник єдиного або фіксованого податку, яка надає послуги іншій особі (виконує роботу на її користь) у межах цивільно-право­вого договору, прирівнюється до найманої особи з відповід­ним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо такий договір укладений більше ніж на один місяць за податковий рік.

Суб'єкти податку – юридичні або фізичні особи, які є власниками, мають доходи і зобов'язані сплачувати податок. У податкових правовідносинах суб’єкти податку називаються платники податку, які, відповідно з чинним податковим законодавством, зобов’язані вносити кошти до бюджету або централізованого цільового фонду та своєчасно подавати фінансовим органам звіти про одержані доходи і про сплату податків.

Суб'єкти податкових правовідносин – це юридичні і фізичні особи, що виступають як платники податків і усіх видів обов'язкових плате­жів, а також органи, посадові особи, установи, що представляють публічний фінансовий інтерес і на­ділені владними повноваженнями, до яких належать податкові органи, податкові агенти, фінансові органи та державні органи, які уповноважені державою приймати податкові суми та суми мита й зборів різного виду, комерційні банки, які уповноважені приймати гроші і контролювати сплату обов'яз­кових платежів.

Суб’єкти податкових правовідносин з приводу сплати податків з прибутку підприємств – є особи з числа резидентів, до яких належать суб'єкти господарської діяльності, – бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійсню­ють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території Украї­ни, так і за її межами, та нерезидентів, – це фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, а також філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

Т

Тверді ставки – це податкові ставки, що встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні.

Термін страхування – період, на який застраховані об'єкти страхування. Обов'язкове майнове і соціальне страхування є безстроковим. По добровільному майновому й особовому страхуванню термін страхування суворо обумовлений договором.

Товари – матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи. що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Товарний дериватив – стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити біржовий товар (крім цінних паперів) на обумовлених стандартних умовах у майбутньому.

Товарний кредит – товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Торгівля готівковими валютними цінностями – це продаж готівкової іноземної валюти, інших готівкових платіжних засобів, виражених у іноземній валюті (в тому числі дорожніх, банківських і персональних чеків), а також операції з дебетування кредитних (дебетових) карток у обмін на валюту України, інших готівкових платіжних засобів, виражених у валюті України, а також у обмін на іншу іноземну валюту.

Торгівля у розстрочку – господарська операція, яка передбачає продаж резидентом або нерезидентом товарів фізичним чи юридичним особам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк та під процент.

Торговий патент – це державне свідоцтво, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності (або його підроз­ділу) займатися певними видами підприємницької діяльності.

У

Умовні боргові зобов'язання – це боргові зобов’язання, які беруться безпосередньо юри­дичними особами та гарантуються державою, в тому числі за кредитами МВФ, крім тих, коли кредити спрямовуються до державного бюджету. Ці зобов'язання не враховуються в скла­ді державного боргу до вступу в силу державної гарантії, а операції з ни­ми не відображаються в показниках державного бюджету.

Уніфікація – це метод управління державним боргом, який полягає у об'єднанні кількох випущених позик в одну.

Установи культури – театри, кінотеатри, клуби, філармонії працюють на засадах госпрозрахунку.

Ф

Фіксовані податкові ставки – тверді ставки, що установлені в конкретних грошових сумах.

Фінанси – це економічні відносини, які виникають у реальному грошовому обігу при формуванні, розподілі й використанні фондів фінансових ресурсів.

Фінанси України – це система економічних відносин, пов'язаних із планомірним утворенням і розподілом публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних для функціонування держави і органів місцевого самоврядування та інших утворень, визнаних державою необ­хідними.

Фінансово-економічна експертиза – метод фінансового контролю, який полягає у здійсненні компетентним органом, на підставах, визначених чинним законодавством, експертно-аналітичну діяльність у сфері фінансових відносин.

Фінансова дисципліна – це чітке й беззаперечне дотримання усіма суб’єктами фінансових правовідносин встановлених державою норм і правил фінансової діяльності з питань фор­мування, розподілу й використання публічних грошових фондів.

Фінансова діяльність держа­ви – це процес формування, розподілу, перерозподілу і використан­ня централізованих та децентралізованих грошових фондів, що забезпечують виконання функцій держави.

Фінансова допомога – безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.

Фінансова дієздатність – це здатність особи своїми діями реалізовувати набуті фінансові права і обов’язки та нести за ці дії юридичну відповідальність.

Фінансова інвестиція – це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, де­ривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділя­ються на прямі та портфельні.

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяль­ності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова правоздатність – це можливість особи набувати фінансові права і не­сти обов'язки;

Фінансова правосуб’єктність – це властивість фізичних та юридичних осіб, яка характеризується наявністю фінансової правоздатності та фінансової дієздатності суб’єктів фінансових правовідносин.

Фінансова система держави – це сукупність різних ланок суспільних відносин, врегу­льованих фінансово-правовими нормами, за допомогою яких держава здійснює фінансову діяльність.

Фінансування – безповоротний і безвідплатний відпуск коштів.

Фінансування державних видатків – це заснова­ний на правових нормах плановий, цільовий, безповоротний і безвідплатний відпуск коштів, що здійснюється з урахуванням оптимального об'єднання власних, кредитних і бюджетних джерел фінансування в міру здійснення плану використання коштів для виконання державних функцій з дотриманням ре­жиму економії і при постійному контролі.

Фінансування в міру виконання робіт і послуг – коли кош­ти відпускаються відповідно до фактичного виконання робіт і послуг (не «під план», а в міру виконання плану) кількісними і якісними показниками.

Фінансове правопорушення – це про­типравна, винна дія або бездіяльність, суб'єктів господа­рювання всіх форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб, громадян України та іноземних громадян, яка посягає на встанов­лений державою порядок здійснення фінансової діяльності та викликає застосування юридичних санкцій.

Фінансовий контроль – це здійснення спеціальними фінансовими органами перевірки відповідності фактичної фінансової діяльності контрольованого суб’єкту фінансових правовідносин встановленим державою нормам, правилам, нормативам, що спрямована на виявлення порушень законності, фінансо­вої дисципліни й доцільності під час формування, розподілу й використання державних і муніципальних грошових коштів, усунення виявлених недоліків й притягнення до відповідальності посадових осіб винних у порушеннях фінансової дисципліни.

Фінансові контрольні правовідносини – це врегульовані фінансовим законодавством суспільні відносини що виникають під час виконання суб’єктами фінансових правовідносин своїх контролюючих повноважень у сфері фінансової діяльності держави.

Фінансовий кредит – кошти, які надаються банком – резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами. які мають статус небанківських (фінансових установ, згідно з відпо­відним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидєнтами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Фінансовий лізинг (оренда) – господарська операція фізич­ної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансо­вого лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визна­чення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Фінансові правовідносини – це уре­гульовані нормами фінансового права суспільно-економічні відносини, що виникають, змінюються та припиняються в процесі мобілі­зації, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, і мають державно-влад­ний і майновий характер.

Фінансові правовідносини фактичного змісту – виникають в процесі моделювання та забезпечення певної поведінки їхніх учасників.

Фінансові правовідносини юридичного змісту – це фінан­сові відносини, що виникають в процесі набуття та реалізації суб’єктами цих відносин своїх суб’єктивних прав і обов'язків.

Фінансове право – це сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі формування, розподілу і викорис­тання публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів, та інших фондів, необхідних для безперебійного функ­ціонування органів держави, органів місцевого самоврядування та інших органів, що фінансуються державою.

Фінансове право як наука – це внут­рішня цілісна система узагальнених знань, категорій, положень про фінансове право, що відображають зміст фінансово-правових норм та особливості їхньо­го застосування на практиці.

Фінансово-правові норми – це встановлені державою та забезпечені її примусовою силою загальнообо­в'язкові правила поведінки суб'єктів суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються в процесі мобілізації, розподілу й витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів, встановлюють права та обов'язки їх учасників і ма­ють імперативний характер.

Фіскальна функція податків – це напрямок податкової діяльності, який полягає у забезпеченні втілення у життя державної податкової політики та задоволенні фінансових інтересів держави.

Фонд банківського управління – кошти учасників фондів банківського управління та інші активи, що знаходяться у довірчому управлінні уповноваженого банку відповідно до закону.

Фондовий дериватив – стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити цінний папір на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу фондових деривативів встановлюються державним органом, на який покладаються функції регулювання ринку цінних паперів.

Форвардний контракт – стандартний документ, який засвід­чує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кош­ти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту. При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмо­витися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Формальні перевірки – перевірки за яких здійснюють перевірку правильності оформлення документів, наприклад, з'ясовують дійсність підписів, наявність підчищень і виправлень, правильність заповнення реквізитів.

Фрахт – винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними судна­ми; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Фронтальні перевірки – в ході цих перевірок вивчають абсолютно всі документи й облікові записи за визначений період.

Функції фінансової діяльності держави – це головні напрямки здійснення фінансового забезпечення діяльності держави, її гілок влади щодо економічного і соціального розвитку країни. фінансова діяльність держа­ви – це процес формування, розподілу, перерозподілу та використан­ня централізованих та децентралізованих грошових фондів, що забезпечують виконання функцій держави.

Ф'ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту. При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Ц

Цільові (тематичні) перевірки – це перевірки, присвячені визначеному колу питань, дільниці роботи (темі), охоплюють окремий напрям діяльності суб'єкта, що перевіряють, або визначений тип операцій.

Цінний папір – документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Централізовані фонди коштів – це фінансові відносини, пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих фінансів, тобто коштів, які надходять у розпорядження держави і органів місцевого самоврядування.

Ч

Часткові (неповні) перевірки – перевірки, в ході яких перевіряють окремий напрямок фінансово-господарської діяльності.

Ю

Юридичні вчинки – це правомірна дія, з якою фінан­сово-правова норма пов'язує юридичні наслідки в силу самого факту вольової дії (наприклад, платник податку заявляє про помилку у нарахуванні податку з доходу, який підлягав оподаткуванню).

Юридичний обов'язок суб’єктів фінансових правовідносин – це формально визначена нормами фінансового права міра необхідної, обов’язкової поведінки, що приписана зобов'язаному суб'єкту і забезпечена можливістю держав­ного примусу щодо суб’єкту, який не виконує свої обов’язки.

Юридичний склад податку – це визначена податковим законодавством держави структура правового механізму, що застосовується державою при справлянні податків та забезпеченні порядку їх сплати.

Юридичний факт – це життєві обставини, з якими фінансово-пра­вова норма пов'язує виникнення, зміну або припинення фінансових право­відносин.

Юридичні факти як дії у фінансових правовідносинах – це вольова поведінка суб’єктів цих правовідносин, яка передбачена фінансово-правовою нормою.

Юридичні факти у вигляді юридичних подій – це об’єктивні обставини, що виникають не залежно від волі людей, але тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення фінансових правовід­носин (наприклад, народження дитини надає одному з батьків право на щомісячне зменшення оподатковуваного доходу).