
- •(За професійним спрямуванням)” комплект практичних робіт
- •Заняття №1 розділ 1. Культура фахового мовлення
- •Тема 1.1. Вступ. Державотворча роль мови. Мова як засіб
- •Пізнання, мислення спілкування. Функції мови .Стилі і типи мовлення
- •Матеріал до лекції Питання 1
- •Питання 2
- •Питання 3
- •Питання 4
- •Питання 5
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Які фнкції виконує мова?
- •Домашнє завдання:
- •Вітання та побажання
- •Заняття №2
- •Тема 1.2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії
- •Питання 1 Сучасна українська літературна мова є вищою формою вияву української національної мови. Нижчими її формами є територіальні та соціальні діалекти.
- •Питання 2
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Домашнє завдання:
- •Заняття №3 розділ 2. Етика ділового спілкування
- •Тема 2.1. Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завдання
- •Питання 1
- •Питання 2
- •Питання 3
- •Питання 4
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Домашнє завдання
- •Увага! Культура мовлення
- •Заняття №4
- •Тема 2.2. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет
- •Питання 1
- •Питання 2
- •Питання 3
- •Питання 4
- •Питання 5
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Домашнє завдання
- •Запам'ятайте відповідники стійких виразів!
- •Заняття №5
- •Тема 2.3. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону
- •Питання 1
- •Питанння 2
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Тема 3.1. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни
- •Питання 1
- •Питання 2
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Домашнє завдання
- •Заняття №7
- •Тема 3.2. Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно до напряму підготовки)
- •Питання 1
- •Питання 2
- •Тема 3.4. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми.Вибір синонімів
- •Питання 1
- •Питання 2
- •Синонімія
- •Паронімія
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Домашнє завдання
- •Заняття №9 розділ 4. Нормативність та правильність фахового мовлення
- •Тема 4.1. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови (робота і орфографічним та орфоепічним словниками)
- •Питання 1
- •Питання 2 Імена
- •По батькові
- •Практичні завдання для самоперевірки
- •Питання 3
- •Практичні завдання для самоперевірки
- •Особливості відмінювання іменників іі відміни чоловічого роду
- •Практичні завдання для самоперевірки
- •Питання 4
- •Практичні завдання для самоперевірки
- •Увага! Культура мовлення Економічний — економний
- •Тема 4.2. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм
- •Питання 1
- •Питання 2
- •Питання 3
- •Питання 4
- •Питання 5
- •Питання 6(самостійно)
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення Загальний — спільний
- •Здатний — здібний
- •Заняття №11
- •Тема 4.3. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкування
- •Питання1
- •Питання 2 Складні випадки керування у ділових паперах
- •Складні випадки узгодження у ділових паперах
- •Питання 3
- •Практичні завдання
- •Завдання для перевірки самостійно набутих знань
- •Увага! Культура мовлення
- •Заняття №12 розділ 5. Складання професійних документів
- •Тема 5.1. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів
- •Питання 1
- •Питання 2
- •Стандартизація тексту документів.
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Запам'ятайте відповідники стійких виразів!
- •Заняття №13
- •Тема 5.2. Укладання документів щодо особового складу
- •Питання 1
- •Питання 2
- •Питання 3
- •Питання 4
- •Питання 5
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення
- •Заняття №14
- •Тема 5.3. Текстове оформлення довідково-інформаційних документів
- •Питання 1
- •Вимоги до оформлення реквізитів службового листа:
- •Питання 2
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення Розмір — об'єм — обсяг
- •Положення — стан — становище
- •Заняття №15
- •Тема 5.4. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- •Питання 1
- •Структура тексту
- •Структруа тексту
- •Текст постанови
- •Заняття №16
- •Тема 5.5. Укладання фахових документів (відповідно до напряму підготовки)
- •Строк дії контракту з __________________ до __________________. Контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами або ________________________________________.
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Заняття №17 Комплексна контрольна робота
- •Індивідуальні семестрові завдання (теми на самостійне опрацювання)
- •Питання для підсумкового контролю
- •Список рекомендованої літератури
Питання 1
Вимова звукосполучень
1. Сполучення -шся і -ться у дієслівних формах вимовляються як [с':а], [ц':а]: [зв'ітуйес \а], [у'чиец':а], [лиестуйец':а] (орфографічне: звішуєшся, учиться, листується).
2. Сполучення -жся, -чся у дієсловах наказового способу вимовляються як [з'с а], [цс а]: не [ур'і'з'с'а], не [мороц'с'а] (орфографічне: не вріжся, не морочся).
3. Групи приголосних, що з'являються у словах внаслідок словотворення, спрощуються: проїзд н(ий) [пройізний]. Таку вимову приголосних закріплює український правопис: злісний, тижневий, якісно. Проте написання окремих слів, зокрема числівників шістнадцять, шістсот, шістдесят, не відповідає вимові: [ш'існадц'ат], [ш'іс:от], [ш'ізде"с'а'т]. Така ж невідповідність спостерігається і в багатьох словах, утворених від іншомовних твірних основ: президентський [пре"зиеде'нс'кий], агентський [агенс кий}. Примітка. Ніколи не спрощуються звукосполучення [здр], [спр], [стр]: [здр]игатися, зу[стр]іч, [спр]ава.
Вимова слів іншомовного походження
Іншомовні слова в українській мові фонетично й граматично адаптуються, проте деякі з них характеризуються орфоепічними особливостями: 1. Голосні [і] та [й] слід завжди вимовляти відповідно до їх написання. Після приголосних [д], [т], [з], [с], [й], [р], [ж], [ч], [ш] постійно вимовляється [й], а не [і]: тираж, режим, шифр. Початковий [і] вимовляється чітко, а наближена до [й] вимова [і] є орфоепічною помилкою. 2. В іншомовних словах ненаголошемий [о] ниюлн не переходить в [у]: документ, корупція, доручення (навіть перед складом з постійно наголошеним [у]). 3. Ненаголошені [ё], [и] після приголосних вимовляються з наближенням до [й], [є]; [те'нде'нц'ійа]
Вимова голосних
[а]
Вимовляється як неогублений голосний заднього ряду низького піднесення, у міжнародному фонетичному алфавіті позначається як [ɑ].
[о]
В наголошеній позиції вимовляється як огублений голосний заднього ряду низько-середнього піднесення, у міжнародному фонетичному алфавіті позначається як [ɔ].
Ненаголошений звук [о] перед складом з [у́], [і́] в основі слова наближається до [у]: [коужу́х], [поудру́ж’:а]. При дуже швидкій вимові ненаголошений [о] може вимовлятися як [у°], наприклад: [гу°лу́бка], [з°узу́л'а]. Проте перед складом з наголошеним [у], [і], що належать до закінчення, ненаголошений [о] якісно не змінюється, тобто вимовляється як у звичайній ненаголошеній позиції.
Порушенням норми української орфоепії є вимова замість [о] звуку [а], що є характерним для російської мови.
[у]
Вимовляється як [огублений голосний заднього ряду високого піднесення], у міжнародному фонетичному алфавіті позначається як [u].
[е]
У наголошеній позиції вимовляється як неогублений голосний переднього ряду низько-середнього піднесення, у міжнародному фонетичному алфавіті позначається як [ɛ].
У ненаголошеній позиції вимовляється здебільшого із наближенням до [и], але ступінь наближеності у залежності від позиції буде різним. Ненаголошений [е] вимовляється:
з найбільшим ступенем наближеності до [и] перед складом з наголошеними [і́], [у́], [и́]: [ниес'і́мо] (несімо)
як [и] перед складом з наголошеним [и́] при швидкому темпі мовлення: [види́], [вили́киǐ]
як [еи] (з середнім ступенем наближеності) перед складом з іншою голосною, а перед складом з наголошеним [е́] із найменшим ступенем наближеності: [чеика́ти], [меине́].
як [иі] перед складом з наголошеним [і́]: [пиіч’і́т']
як [еі] між м'якими приголосними [окра́йеіц']. У цій позиції також допускається вимова [іе] або [іи]: [за́йіиц']
Виразно (як [е]) вимовляється у наголошеній позиції, а також в ненаголошених закінченнях називного відмінка іменника, прикметника, порядкового числівника, займенника, дієприкметника середнього роду, а також в особових закінченнях дієслів: [поле], [тепле], [наше], [писане], [кличе], [пише].
Вимова приголосних
1. Дзвінкі приголосні в кінці слова й перед глухими в середині слова вимовляються дзвінко: [народ], [хліб], [тридцат']. Примітка.3 усіх дзвінких приголосних тільки глотковий звук [г] вимовляється як [х]: [лехко], [во'хкий], [д'охт'у] (орфографічне: легко, вогкий, дьогтю). 2. Оглушуються прийменник і префікс з- перед глухими приголосними: [с тобо'йу], [спи'сати]. 3. Префікси роз-, без- можуть вимовлятися дзвінко й глухо (залежно від темпу вимови): [розписка] і {расписка], {розказати} і Іросказа'ти]. 4. Губні, шиплячі (крім подовжених) та задньоязикові в кінці слова та складу вимовляються твердо: [знов], [велич], [сім], [л'убо'вйу], [обчисле*н':а]. Лише перед [і] ці приголосні вимовляються як напівм'які: [б'іл], [ш'іс'т], [к' іно']. Подовжені шиплячі вимовляються як напівм'які: [збіж':а], [р'іч':у]. 5. Африкати [дз], [дж] вимовляються як неподільні звуки: \дз\вінок\ прису[дж]увати, відря[дж]ення, нагоро[дж]ення. Звукосполучення [д] і [з], [д] і [ж] вимовляються як два окремі звуки: ві[д][з]ивати, пі[д][з]вітний, пере[д][з]'їздівський, пі[д][ж]ену. 6. Передньоязикові [д], [т], [з], [с], [ц], [н] перед м'якими приголосними та перед [і] вимовляються м'яко: [майбутне], [нат ак], [сіл]. 7. Звук [ґ] слід вимовляти у словах: ґатунок, ґвалт, ґречний, ґрунт, ґанок, ґрунтовний, ґрати (рос. решетка), ґрасувати (розчищати) та ін.