Заходи безпеки при виконанні роботи

1. Експеримент повинен проводитися тільки у присутності викладача.

2. Під час виконання дослідження необхідно бути обережним з метою запобігання ураження електричним струмом та отримання опіків при дотику до гарячих поверхонь приладу.

Контрольні питання

1. Суть горіння.

2. Основний показник пожежної небезпеки рідин.

3. Температура спалаху.

4. Класифікація горючих рідин.

5. Класифікація приміщень за ступенем пожежної небезпеки.

6. Устрій і принцип дії приладу ПВНЭ.

Література: [1, с. 304–311; 4; 5].

Лабораторна Дослідження загазованості повітря

робота 3 за допомогою газоаналізатора УГ-2

Мета роботи

1. Ознайомитись з методами оцінки вмісту шкідливих газів і пари у повітрі.

2. Вивчити устрій і роботу газоаналізатора УГ-2.

Прилади та обладнання: універсальний газоаналізатор уг-2.

3.1. Теоретичні відомості

Багато технологічних процесів у промисловості супроводжуються виділенням в повітряне середовище шкідливих речовин, які потім проникають в організм людини, негативно впливаючи на нього.

За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяють на чотири класи:

1 – надзвичайно небезпечні,

2 – високонебезпечні,

3 – помірнонебезпечні,

4 – малонебезпечні.

За характером дії – на шість груп:

– токсичні – викликають отруєння всього організму (оксид вуглецю, свинець, ртуть);

– подразнюючі – викликають подразнення дихального тракту і слизових оболонок (хлор, аміак, ацетон, озон);

– сенсибілізуючі – діють як алергени (формальдегід, різноманітні лаки, розчинники);

– канцерогенні – викликають ракові захворювання (нікель та його сполуки, оксиди хрому, азбест);

– мутагенні – призводять до зміни спадкової інформації (свинець, марганець, радіоактивні речовини);

– такі, що впливають на репродуктивну (дітородну) функцію (ртуть, свинець, марганець, радіоактивні речовини).

Дія шкідливих речовин значно посилюється при високих температурах, шумах і вібраціях.

Відповідно до ГОСТ 12.1.005–88 “Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны” вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищувати граничнодопустимі концентрації (ГДК), а їхня кількість повинна систематично контролюватися у виробничих приміщеннях.

Граничнодопустимою є концентрація, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом восьми годин або іншій тривалості, але не більше 40 годин за тиждень протягом всієї робочої діяльності, не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я, які виявляються сучасними методами дослідження в процесі роботи або в окремі періоди життя нинішнього і наступних поколінь. ГДК прийнято виражати в мг/м³.

Розрізняють шкідливі речовини різнонаправленої і однонаправленої дії.

Якщо в повітрі виробничого приміщення міститься одночасно де­кілька шкідливих речовин різнонаправленої дії, то концентрація кожної з них не повинна перевищувати відповідну ГДК:

(3.1)

При одночасній наявності в повітрі декількох шкідливих речовин одно-направленої дії між їхніми концентраціями ( ) та їхніми ГДК (ГДК₁, ГДК₂,..., ГДК_N) повинно виконуватись співвідношення:

(3.2)

Шкідливі речовини можуть бути присутніми в повітрі робочої зони у вигляді газу, пари, крапель рідини і мілких часток твердої речовини.

За вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони здійснюється безперервний і періодичний контроль.

Безперервний контроль здійснюється для шкідливих речовин першого класу небезпеки і передбачає застосування систем самописних автоматичних приладів, що видають світловий або звуковий сигнал, якщо рівень ГДК речовини перевищено.

Періодичний контроль здійснюється для шкідливих речовин другого, третього, четвертого класів небезпеки і передбачає проведення вимірів концентрації через певні проміжки часу.

Застосовувані прилади і засоби контролю повинні забезпечити визначення кожного фактора виробничої шкідливості на фоні інших факторів і дати їхню кількісну оцінку.

Чутливість методів і приладів контролю не повинна бути нижче 0,5 рівня ГДК шкідливої речовини у відібраній пробі повітря, а в припливному повітрі – 0,3 рівня ГДК; похибка не повинна перевищувати 25 % величини, що визначається.

Концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони доводять до нормальних умов: температура 20 С, атмосферний тиск 760 мм рт. ст. (101,3 кПа), відносна вологість 50 %.

Методи і засоби санітарного хімічного аналізу повітря поділяють на три основні групи: лабораторні, експрес і автоматичні.

Існують більш 200 різноманітних методик визначення шкідливих домішок у повітрі виробничих приміщень, в основу яких покладені фізичні, фізико-хімічні та біологічні процеси.

Найбільш точними є лабораторні методи, але вони потребують тривалого часу, високої кваліфікації лаборантів, які відбирають пробу.