Визначення температури спалаху

Над вільною поверхнею рідини завжди присутня її пара, концентрація якої залежить від виду рідини, її температури і ряду інших факторів. При низьких температурах інтенсивність випаровування рідини невелика, і кількість пари рідини у повітрі недостатня для того, щоб відбулося її загоряння від джерела запалювання. З підвищенням температури рідини інтенсивність пароутворення зростає, і над її поверхнею утворюється підвищена концентрація пари, яка, досягнувши певної насиченості, може загорітись від джерела запалювання. Якщо при цьому згорає тільки утворена парова фаза рідини, після чого полум’я згасає, то вважається, що температура рідини досягла температури спалаху.

Температуру спалаху (°С) можна орієнтовно визначити за емпіричною формулою:

,

де t_к – температура кипіння рідини, °С.

Точне значення температури спалаху знаходять експериментальним шляхом, використовуючи спеціально призначені для цього прилади і апарати.

Рідини за величиною температури спалаху t_с прийнято поділяти на п’ять класів:

– перший – t_с < –13 °С (у закритому тиглі);

– другий – t_с = – 13…28 °С;

– третій – t_с = 29…61 °С;

– четвертий – t_с = 62…120 °С;

– п’ятий – t_с > 120 °С.

Перші три класи рідин відносять до легкозаймистих (ЛЗР). Характерною особливістю для ЛЗР є те, що вони навіть при звичайних температурах у виробничих приміщеннях можуть утворювати вибухонебезпечні пароповітряні суміші.

Четвертий і п’ятий класи рідин належать до горючих (ГР). Пароповіт­ряні суміші з концентраціями в межах поширення полум’я для ГР можуть мати місце при температурах, нехарактерних для виробничих приміщень.

Значення температури спалаху застосовують при визначенні категорії приміщення за вибуховою і пожежною небезпекою.

Згідно з нормативним актом пожежної безпеки НАПБ Б.03.002–2007 всі приміщення поділені на п’ять категорій: А, Б, В, Г, Д (табл. 2.2).

Приміщення відносять до тієї або іншої категорії залежно від характеристики речовин і матеріалів, які знаходяться (обертаються) у даному приміщенні, та їх кількості.

Таблиця 2.2 – Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою

(НАПБ Б.03.002–2007)

Категорія приміщення	Характеристика речовин і матеріалів, що знаходяться (обертаються) у приміщенні
А (вибухо- пожежо-небезпечна)	Горючі гази (ГГ), легкозаймисті рідини (ЛЗР) з температурою спалаху не більше 28 °С у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні газопароповітряні суміші, у разі займання яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, який перевищує 5 кПа. Речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.
Б (вибухо- пожежо-небезпечна)	Горючий пил, волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 °С, горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, у разі займання яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, що перевищує 5 кПа.
В (пожежо-небезпечна)	Горючі гази, легкозаймисті горючі та важкогорючі рідини, а також речовини та матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним вибухати і горіти або тільки горіти; горючий пил і волокна, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться (обертаються), не відносяться до категорій А, Б і питома пожежна навантага для твердих і рідких легкозаймистих та горючих речовин на окремих ділянках площею не менше 10 м2 кожна перевищує 180 МДж/м2.
Г	Негорючі речовини і матеріали у гарячому, розпеченому або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор та полум’я; горючі гази, рідини та тверді речовини, що спалюються або утилізуються як паливо.
Д	Речовини і матеріали, що вказані вище для категорій приміщень А, Б, В (крім горючих газів) у такій кількості, що їх питома пожежна навантага для твердих і рідких горючих речовин на окремих ділянках площею не менше 10 м2 кожна не перевищує 180 МДж/м2, а також негорючі і (або) матеріали в холодному стані, за умови, що приміщення, в яких знаходяться (обертаються) вищевказані речовини і матеріали, не відносяться до категорій А, Б і В.

Примітка. Пожежна навантага – кількість теплоти, що може виділитися в разі повного згоряння всіх горючих матеріалів, які є у приміщенні або іншому просторі, включно з покривами стін, перегородок, підлоги та стель.

Залежно від того, до якої категорії за вибухопожежною і пожежною небезпекою віднесені приміщення, які знаходяться в будинку, і яка їхня площа, будинки також поділяються на категорії за вибуховою і пожежною небезпекою.

Точне віднесення приміщень і будинків до тієї чи іншої категорії вик­лючно важливе, тому що прийнята категорія в значному ступені визначає вимоги до конструкції будинку, його планування, організації пожежної охорони та її технічного оснащення.