5.3. Послідовність виконання

1. Ознайомитися з устроєм приладу і призначенням його органів керування.

2. Виконати калібрування приладу.

Для калібрування приладу слід використати три розчини з відомою концентрацією : 10 мг/л, 1000 мг/л, 100 мг/л.

Промиті у дистильованій воді і протерті фільтрувальним папером електроди занурити у розчин з концентрацією іонів 10 мг/л. Через 1,5 … 2 хв натиснути кнопку “>0<” і встановити на індикаторі приладу показання “0.00 mV”.

Віджати кнопку “>0<”.

За допомогою ручки “К1” встановити на індикаторі величину “10.0”.

Електроди вийняти з розчину , промити дистильованою водою і витерти фільтрувальним папером. Потім занурити їх у розчин з концентрацією іонів 1000 мг/л. Через 1,5 … 2 хв при віджатій кнопці “>0<” за допомогою ручки “К2” встановити на індикаторі величину “1000”.

Вийняти електроди з розчину, промити у дистильованій воді, протерти і помістити у контрольний калібрувальний розчин 100 мг/л.

Через 1,5 ... 2 хв зчитати і записати у таблицю 5.1 показання приладу. Показання повинні знаходитися у межах 100 12 мг/л. Якщо це так, то калібрування приладу можна вважати завершеним, якщо ні – слід повторити калібрування приладу більш старанно.

Таблиця 5.1 – Результати дослідження

Номер досліду	Показання приладу (мг/л), при контролі вмісту нітратів у розчині з концентрацією 100 мг/л	Концентрація нітратів (мг/л), у досліджуваному розчині
1	2	3

3. Визначити вміст нітратів у розчині з невідомою концентрацією іонів.

Перед зануренням електродів у досліджуваний розчин старанно промити їх у дистильованій воді і протерти. Занурити електроди у розчин і через 1,5 ... 2 хв зчитати показання приладу при віджатій кнопці “>0<”.

Контрольні питання

1. Що таке нітрати?

2. Чим обумовлене зростання навантаження нітратів на організм людини?

3. Опишіть клінічні ознаки отруєння нітратами.

4. Які методи дослідження нітратів використовуються?

5. Поясніть суть потенціометричного методу визначення концентрації солей у розчинах?

6. Напишіть рівняння залежності ЕРС від концентрації іонів у розчині.

Література: [10].

Лабораторна Долікарська допомога

робота 6 в надзвичайних ситуаціях

Мета роботи

1. Набути знання та вміння, необхідні людині для надання допомоги потерпілому в надзвичайній ситуації.

2. Отримати практичні навики надання допомоги потерпілому при клінічній смерті.

Прилади та обладнання: тренажер електронний “Фантом”.

6.1. Теоретичні відомості

Долікарська (перша) допомога – це комплекс заходів, які направлені на відновлення життя та здоров’я людини, з якою трапився нещасний випадок, що проводяться немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілим (самодопомога). Одним із найбільш важливих положень допомоги при надзвичайних ситуація є її терміновість: чим швидше вона надана, тим більше надії на позитивний результат. Тому таку допомогу своєчасно може і повинен надати той, хто знаходиться найближче до потерпілого.

Основними умовами успіху при допомозі потерпілому є:

– спокій;

– швидкість реакції;

– знання та навички.

При допомозі потерпілому необхідно знати:

– основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму;

– основні принципи долікарської допомоги та її методи залежно від характеру пошкоджень;

– основні способи перенесення та евакуації потерпілого.

При допомозі потерпілому необхідно вміти:

• оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги в першу чергу він потребує;

• забезпечити доступ повітря до верхніх дихальних шляхів;

• виконувати штучне дихання “з рота в рот” або “з рота в ніс”, закритий масаж серця та оцінювати її ефективність;

• тимчасово зупиняти кровотечу шляхом накладання джгута, натискаючої пов’язки, пальцевого притискання судини;

• накладати пов’язку при пошкодженні (пораненні, опіку, обмороженні, ударі);

• іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, при термічному опіку;

• надати допомогу при тепловому та сонячному ударі, утопленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості;

• використовувати підручні засоби при перенесенні, завантаженні та транспортуванні потерпілого;

• визначати доцільність перевезення потерпілого каретою швидкої допомоги чи попутним транспортом;

• користуватися аптечкою швидкої допомоги.

Послідовність надання допомоги потерпілому:

а) виключити дію на організм потерпілого факторів, які загрожують його здоров’ю або життю, оцінити стан потерпілого;

б) визначити характер та розмір травми, найбільшу загрозу для життя потерпілого і послідовність заходів щодо його врятування;

в) виконати необхідні, заходи рятування потерпілого в порядку черговості;

г) підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичних працівників;

д) викликати швидку допомогу або лікаря, а також уживати заходів з транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.