2.2. Зобов'язання сторін договору комерційної концесії

Обов'язки правоволодільця передбачені у ст. 370 ГК України. Зокрема, правоволоділець зобов'язаний:

- передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну користувачеві для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінструктувати користувача і його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав;

- видати користувачеві передбачені договором ліцензії (дозволи), забезпечивши їх оформлення у встановленому законодавством порядку. Зрозуміло, що під ліцензією слід розуміти не адміністративний дозвіл на ведення певного виду господарської діяльності, а надання користувачеві дозволу на використання у підприємницькій діяльності останнього виключних прав інтелектуальної власності, належних правоволодільцю.

Якщо договором комерційної концесії не передбачено інше, правоволоділець зобов'язаний:

- забезпечити реєстрацію договору комерційної концесії;

- надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;

- контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

Як видно із вищеприведеного фрагмента ст. 370 ГК України, законодавець у її тексті уникнув імперативного підходу у фіксації обов’язків правоволодільця сприяти користувачеві у його концесійному підприємництві та контролювати якість вироблених ним товарів (робіт, послуг). Однак здійснення вищевказаних обов'язків є суттю комерційної концесії та відповідає головному підприємницькому інтересу кожної із сторін, пов'язаних зобов'язальними зв'язками договору комерційної концесії.

Також слід відзначити відсутність у ГК України та у ЦК України приписів стосовно надання правоволодільцем потенційному користувачу детальної інформації про себе, концесійний бізнес та про умови майбутньої комерційної концесії. Практика обов’язкового забезпечення користувача інформацією, достатньою для прийняття останнім свідомого та обґрунтованого рішення про вступ у концесійні зобов’язання, є загальноприйнятою у розвинутих ринкових країнах та їх правових системах. Більше того, відповідні норми існують у актах міжнародного права (мова йде про «Модельний закон стосовно розкриття інформації про франшизу» (Model franchise disclosure law), підготовлений УНІДРУА у 2002 р.).

Основні обов’язки користувача приведені законодавцем у ст. 371 ГК України, де, зокрема, зазначається, що з урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором комерційної концесії, користувач зобов'язаний:

- використовувати при здійсненні передбаченої договором діяльності торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі способом;

- забезпечити відповідність якості товарів, що виробляються ним на основі договору, виконаних робіт, послуг, що надаються, якості таких самих товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) безпосередньо правоволодільцем;

- дотримуватися інструкцій і вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем;

- надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товар (роботу, послуги) безпосередньо у правоволодільця;

- інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії;

- не розголошувати секрети виробництва правоволодільця та іншу одержану від нього конфіденційну інформацію;

- сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду. Ця договірна винагрода у практиці відносин комерційної концесії складається із так званого вступного внеску, який сплачується зразу ж після укладення договору комерційної концесії, однак до початку випуску користувачем концесійної продукції (виконання робіт, надання послуг), а також із періодичних відрахувань в залежності від обсягів продаж (розміру концесійного обороту, величини отриманого користувачем прибутку).