Лекція 11. Оцінки ризику

11.1 Проблеми впровадження оцінок ризику

11.2 Загальний методичний підхід

11.3 Природні чинники фонового ризику.

У процесі вивчення дисципліни «Екологічна безпека» слід розглянути один з її ключових розділів – оцінки ризику. Попередні лекції з системології стає підґрунтям для здійснення комплексного підходу до визначення ризиків у природних системах та їх окремих компонентах, суспільних системах і безпосередньо для людини.

Поняттям ризику люди користуються вже досить тривалий час, але і на сьогоднішній день розуміють його по-різному. Більшість визначає його як імовірність виникнення тієї чи іншої події, явища. Інші – ототожнюють зі збитками, що мають місце при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження. Але водчас ризик пов'язується з негативними чинниками, що мають місце як у природі, так і в суспільстві, і несуть небезпеку чи то людині, чи то природі, але в кінцевому підсумку – переважно людині.

Ризиків для себе природа не визначає. Виникнення усіх катастрофічних (з точки зору людини) природних явищ, які б наслідки вони не мали для біосфери – тваринного (окрім людини) і рослинного світу – не слід завжди сприймати як негатив. Частіше це невідворотні процеси розвитку планети, близького і далекого космосу. В той же час людина досить вразлива як від катастрофічних природних явищ, так і від наслідків власної техногенної діяльності, яка, в свою чергу, завдає збитків навколишньому природному середовищу, що з часом негативно впливає на ту ж саму людину. Говорячи про ризик слід визначитися:

• ризик для людини безпосередній чи опосередкований через негативні зміни у навколишньому середовищі, його компонентах тощо;

• ризик аварійної чи надзвичайної ситуації, які можуть призвести до негативних наслідків;

• ризик смерті, втрати здоров'я, зникнення чи пригнічення існування певних видів організмів тощо;

• ризик від небезпечного природного явища, потенційно не­безпечного об'єкта і т. д.

Таким чином, людина у повсякденному житті час від часу нара­жається на небезпеку, ризикуючи втратити життя, здоров'я, засоби існування тощо. Найбільш значимим вважається ризик передчасної смерті, хоча сама смерть є невідворотною. Перш ніж перейти до розгляду ризиків та їх загальних оцінок, розглянемо актуальність запровадження в систему господарювання оцінок ризику.

11.1 Проблеми впровадження оцінок ризику

Протягом останніх двох десятиріч інтенсивного розвитку набули роботи, пов'язані з оцінками ризику різних негативних впливів і явищ щодо безпечної життєдіяльності людини та стану навко­лишнього природного середовища. Це викликано тим, що зазначені оцінки ризику дедалі більшою мірою використовуються при прийнятті рішень як на регіональному, так і на державному та міждержавному рівнях. Особливо розвиток зазначених оцінок актуальний для України, яка спрямовує свої зусилля до зближення з країнами Європейського співтовариства, до узгодження з ними своєї нормативно-правової бази.

Однак сфера застосування оцінок ризику для прийняття ефектив­них рішень дуже широка і для забезпечення коригованості цього процесу слід враховувати відповідність методичної обгрунтованості зазначених оцінок та надбання національної науки. Мова йде про те, що поряд з використанням великого світового досвіду слід враховувати і специфіку сучасного стану в країні та досягнення вітчизняної науки у медико-гігієнічному та екологічному напрямках, існуючого інженерно-технологічного досвіду, а також реальну кризову ситуацію у технічній і технологічній сферах народногосподарського комплексу. В цьому плані надзвичайно актуальним є опрацювання методичних засад визначення оцінок ризику з метою їх застосування в кожній з окремих складових сфери екологічної безпеки України.

Так склалося, що нераціональна експлуатація природних ресурсів, неефективна і небезпечна техносфера починають відходити у минуле. Орієнтація на нові тенденції, що пов'язані із загострен­ням глобальної екологічної кризи та зародженням нового підходу до формування економічного устрою, роблять нинішнього практику природокористування нерентабельною. На відміну від цього стає актуальним збереження природних ресурсів, використання сучасної техносфери, що могло б суттєво підвищити загальний коефіцієнт корисної дії всієї економіки країни. Саме це викликало потужний розвиток як досліджень, так і практичних дій щодо створення нових ресурсозберігаючих технологій, енергоощадливої техніки, біологічних замінників багатьох традиційних продуктів та започаткування цілої гами генно-модифікованих речовин, продуктів, лікарських рослин, насіння і організмів; різного типу систем з обмеженою господарсь­кою діяльністю, територій, що знаходяться під охороною – таких, зокрема, як національні парки, заказники, заповідники (в тому числі біосферні) тощо. Опрацьовуються механізми зниження ризику можливих катастрофічних наслідків. Першими кроками в цьому напрямку має стати страхова справа, що зменшуватиме зазначені збитки.

Тенденції, які сьогодні відстежуються згідно з умовами розвитку соціально-економічних систем (зміни в навколишньому при­родному середовищі і відповідні трансформації його ресурсної складової), потребують конкретних кроків щодо підсилення роз­витку не тільки національної, але й міжнародної страхової справи.

Йдеться про підтримку вирішення нагальних завдань, а саме:

• впровадження екологічно орієнтованої техносфери, що спрямована на суттєве зменшення антропогенного впливу на навколишнє середовище і, згідно з міжнародними угодами, потребує більшої уваги до розширення страхування ризиків негативних впливів на довкілля;

• раціональне використання природних ресурсів, сприяння розширенню використання у світовому масштабі поновлювальних ресурсів і заміна ними непоновлювальних, що вимагатиме страхування з метою збереження якості ресурсів, як основи для одержання в перспективі товарного продукту і відповідного прибутку;

• підвищення значення в економіці саме трудових ресурсів потребує нових підходів, які зосереджуватимуть увагу не тільки на страхуванні здоров'я, а й передбачатимуть весь комплекс заходів щодо підвищення якості трудових ресурсів та їх відтворення – в першу чергу інтелектуальної складової тощо.

Як на глобальному, так і регіональному рівнях (у межах типового природно-територіального комплексу) під час господарської діяльності виникають природні, техногенні і соціальні ризики. Їх визначення вже стало найактуальнішим із завдань, розв'язання якого дасть змогу ефективно попереджувати певну кількість не­гативних процесів. У випадках, коли ці процеси неможливо по­передити, доцільно застосовувати механізм страхування від нега­тивних наслідків. Практика застосування вивіреного механізму оцінок ризиків дасть змогу проводити ефективну роботу з попе­редження або відвернення цілого ряду небажаних ситуацій і вик­ликаних ними негативних наслідків. За даними Всесвітньої метео­рологічної організації, витрати на попередження негативних наслідків у 15 разів менші витрат на ліквідацію цих наслідків.