3.3 Попередньо напружені елементи і конструкції

3.3.1 Загальні положення

3.3.1.1 Впливи попереднього напруження можуть розглядатись як вплив, або як опір спричинені попередньою деформацією або попереднім створенням кривизни. Несуча здатність повинна визначатись відповідним чином.

Як правило, попереднє напруження виконується до прикладення сполучення впливів, визначених ДБН В.1.2-2, як складова певного випадку навантаження і його впливи повинні враховуватись прикладенням внутрішнього моменту і осьової сили.

Виходячи з вищенаведених припущень внесок попередньо напруженої арматури в несучу здатність перерізу повинен обмежуватись її залишковою міцністю вище попереднього напруження. Цю величину можна визначити, припустивши, що початкова точка залежності «напруження-деформації» для попередньо напруженої арматури зміщена внаслідок впливів попереднього напруження.

3.3.1.2 Можливість крихкого руйнування елемента можна уникати за допомогою одного або декілька наступних методів:

Метод А: Забезпечення мінімального армування відповідно до 8.2.1.1.

Метод B: Застосування попереднього напруження арматури шляхом її натягування на упори.

Метод С: Забезпечення легкого доступу до попередньо напружених залізобетонних елементів для перевірки і контролю стану арматури неруйнівними методами або спостереженням.

Метод D: Забезпечення об’єктивних даних, що підтверджують надійність роботи напруженої арматури.

Метод Е: Гарантування того, що у разі руйнування внаслідок збільшення навантаження, або зменшення попереднього напруження при повторюваному сполученні впливів, матиме місце утворення тріщин до того, як буде перевищено граничну несучу здатність, з урахуванням перерозподілу моменту.

3.3.1.3 Попереднє напруження у більшості випадків передбачається як сприятлива дія і при перевірці граничного стану, необхідно застосовувати коефіцієнт надійності γ_P,fav. Розрахункова величина попереднього напруження може базуватись на середньому значенні зусиль попереднього напруження.

Величина γ_P,fav для довготривалих і короткотривалих розрахункових випадків є 1,0. Це значення також може використовуватись при перевірці втоми.

3.3.1.4 При перевірці стійкості залізобетонних конструкцій, при зовнішньому попередньому напруженні, коли попереднє напруження може бути несприятливою дією, необхідно застосовувати γ_P,unfav. Рекомендованою величиною при загальному розрахунку є γ_P,unfav =1,3.

2.3.1.5 При перевірці місцевих впливів анкерування попередньо напружених пучків на упори також використовується γ_P,unfav. Рекомендованою величиною є γ_P,unfav =1,2.

3.3.2 Сила попереднього напруження при натягуванні

3.3.2.1 Сила попереднього напруження, що прикладається до арматури, P_max, не повинна перевищувати наступної величини:

P_max = A_p∙σ_p,max, (3.23)

де

A_p - площа перерізу попередньо напружуваної арматури;

σ_p,max - максимальні напруження, що прикладені до попередньо напружуваної арматури, менше з двох – 0,8∙f_pk або 0,9∙f_p0,1k.

Максимальне значення сили напружування P_max може збільшуватись до 0,95∙f_p0,1k (наприклад, якщо має місце непередбачено високе тертя при значній по довжині конструкції), при умові якщо домкрат дозволяє вимірювати кінцеву величину сили попереднього напруження з точністю до ± 5%.

3.3.2.2 В усіх випадках для любого класу арматури значення σ_p приймають не менше 0,3 f_p0,1k.