10.1.5 З'єднання, що передають зусилля стиску

10.1.5.1 У стиснутих з'єднаннях зусиллями зсуву можна знехтувати, якщо вони становлять менше 10% від зусилля стиску.

10.1.5.2 Для з'єднань на вирівнюючих та ущільнюючих матеріалах (розчин, бетон або полімери) необхідно виключати можливість відносних зрушень між з’єднуваними поверхнями під час твердіння матеріалу.

10.1.5.3 З'єднання без вирівнюючих та ущільнюючих матеріалів (сухе з'єднання) повинно використовуватись тільки у випадках, коли можливо досягти необхідної якості виконання. Середні напруження на опорі між плоскими поверхнями не повинні перевищувати 0,3 f_cd. Сухі з'єднання, що включають криві (випуклі) поверхні повинні розраховуватись при обов’язковому врахуванні геометрії.

10.1.5.4 Необхідно враховувати напруження розтягу у прилеглих елементах. Вони можуть виникати внаслідок зосередженого стиску, відповідно до рисунку 10.3а, або розширення м’якого вирівнюючого матеріалу, відповідно до рисунку 10.3 b. Арматуру у випадку а) можна розрахувати і розмістити згідно з 4.9, у випадку b) арматуру необхідно розташувати близько до поверхонь прилеглих елементів.

10.1.5.5 За відсутності більш точних моделей, арматуру у випадку b) можна визначати за виразом (10.2):

A_s = 0.25 (t/h) F_Ed/f_yd, (10.2)

де

A_s - площа арматури біля кожної поверхні;

t - товщина вирівнюючого шару;

h - розмір вирівнюючого шару у напрямі арматури;

F_Ed - зусилля стиску у з'єднанні.

10.1.5.6 Максимальну несучу здатність стиснутих з'єднань можна визначити згідно з 7.7 або на основі розрахунку, при можливості перевіреному випробуваннями (для проектування на базі випробувань).

а) Зосереджене обпирання b) Розширення м’якого шару

Рисунок 10.3 - Поперечні напруження розтягу у стиснутих з’єднаннях

10.1.6 Заанкерення арматури на опорах

10.1.6.1 Арматура у опорних елементах та тих що обпираються, повинна конструюватись так, щоб забезпечити анкерення у відповідному вузлі, з урахуванням відхилень. Приклад показано на рисунку 10.4.

Фактична довжина обпирання , контролюється через відстань d (див. рисунок 10.4) від грані відповідних елементів, де:

d_i = c_i + Δa_i при горизонтальних петлях або іншому заанкерення стрижнів.

d_i = c_i + Δa_i + r_i при вертикальному загинанні стрижнів.

де

c_i - захисний шар бетону;

Δa_i - відхилення (див. 10.1.7.1);

r_i - радіус згину.

Для визначення Δa₂ і Δa₃ див. рисунок 10.4 та 10.1.7.1.

Рисунок 10.4 - Приклад конструювання арматури у опорі

10.1.7 Опори

10.1.7.1 Опори для з’єднаних (не ізольованих) елементів

10.1.7.1.1 Номінальну довжину а шарнірної опори, показаної на рисунку 10.5, можна визначити як:

а = а₁ + а₂ + а₃ + , (10.3)

де

а₁ - довжина нетто опори відносно до напружень на опорі,

а₁ = F_Ed/(b₁ f_Rd), але не менш ніж мінімальні величини за таблицею 10.2;

F_Ed - розрахункове значення опорної реакції;

b₁ - ширина нетто опори, див. 10.1.7.1.2;

f_Rd) - розрахункове значення опору опори, див. 10.1.7.1.2;

а₂ - відстань, що вважається неробочою за межами зовнішнього кінця елемента, який обпирається, див. рисунок 10.5 і таблицю 4.3;

а₃ - ця ж відстань для опорного елемента, див. рисунок 10.5 і таблицю 10.4;

Δа₂ - допустимі відхилення відстані між опорними елементами, див. таблицю 10.5

Δа₃ - допустимі відхилення довжини елементу, що обпирається, Δа₃ = l_n/2500, l_n – довжина елемента

Рисунок 10.5 - Приклади опор з позначеннями величин

Таблиця 10.2 - Мінімальне значення а₁, у мм

Відносні напруження на опорі, Ed/fcd	≤0,15	0,15…0,4	> 0,4
Лінійне обпирання (перекриття, покриття)	25	30	40
Ребристі перекриття і прогони	55	70	80
Зосереджене обпирання (балки)	90	110	140

Таблиця 10.3 - Відстань а₂ (мм), що вважається неробочою від зовнішнього кінця опорного елемента. При позначенні (-) необхідно застосовувати бетонну подушку.

Матеріал опори і тип обпирання	Ed/fcd	≤ 0,15	0,15…0,4	> 0,4
Сталь	лінійно зосереджене	0 5	0 10	10 15
Залізобетон ≥ С30	лінійно зосереджене	5 10	10 15	15 20
Звичайний бетон та залізобетон < С30	лінійно зосереджене	10 20	15 25	25 35
Кам’яна кладка	лінійно зосереджене	10 20	15 25	(-) (-)

Таблиця 10.4 - Відстань а₃ (мм), що вважається неробочою за зовнішнім кінцем елемента, що обпирається.

Конструювання арматури	Обпирання
	Лінійне	Зосереджене
Нерозривні стрижні за опору (защемлені або без)	0	0
Прямі стрижні, горизонтально загнуті петлі, близько до кінця елемента	5	15, але не менш ніж захисний шар на кінці
Пучки або прямі стрижні виведені на кінці елемента	5	15
Арматура з вертикальним загнутою петлею	15	Захисний шар на кінці + радіус загинання

Таблиця 10.5 - Допуск Δа₂ на відхилення відстані у чистоті між гранями опор,

l = довжині прольоту

Матеріал опори	Δа2
Сталь або збірний залізобетон	10 ≤ l/1200 ≤ 30 мм
Кам’яна кладка або монолітний бетон	15 ≤ l/1200 + 5 ≤ 40 мм

10.1.7.1.2 За відсутності інших специфікацій можна використовувати наступні величини міцності опор:

f_Rd = 0,4 f_сd при з'єднанні «насухо»;

f_Rd = f_bed ≤ 0,85 f_сd для всіх інших випадків.

де

f_сd - найменший із розрахункових опорів опорного елемента та елемента, що обпирається;

f_bed - розрахунковий опір матеріалу вирівнювального шару

10.1.7.1.3 Якщо виконуються заходи для отримання рівномірного розподілу опорного тиску, наприклад, розчином, підкладкою із неопрену або схожого матеріалу, розрахункову ширину b₁ можна приймати рівною фактичній ширині обпирання. В іншому разі, за відсутності більш точного визначення b₁ не повинна перевищувати 600 мм.