8.9.3 Нерозривність і заанкерення в’язей

8.9.3.1 В'язі у двох горизонтальних напрямках повинні бути належним чином нерозривні та заанкерені вдовж периметру споруди.

8.9.3.2 В'язі можуть повністю забезпечуватись у монолітному бетоні або з'єднаннями збірних елементів. Якщо в'язі розриваються у одній площині, то необхідно враховувати впливи згинів, що виникають внаслідок ексцентриситетів.

8.9.3.3 В'язі, зазвичай, не повинні з’єднуватись напуском у вузьких швах між збірними елементами. У таких випадках необхідно застосовувати механічні анкери.

9 Конструкції з неармованого і малоармаваного бетону

9.1 Загальні положення

9.1.1 Вимоги стосовно надійності та придатності до експлуатації для неармованого бетону або з арматурою менш ніж мінімально необхідна для залізобетону задовольняються дотриманням наведених у цьому розділі правил, разом з загальними правилами наведеними у інших розділах цих норм та розділу 12 ДБН В.2.6-98.

9.1.2 Правила цього розділу застосовуються до елементів, для яких впливом динамічних дій можна знехтувати. Прикладами таких елементів можуть слугувати:

- елементи, що переважно зазнають впливу, стиску, окрім попереднього напруження, наприклад, стіни, колони, арки, склепіння та тунелі;

- стрічкові та окремі фундаменти;

- підпірні стіни;

- палі діаметром ≥ 600 мм та якщо N_Ed/A_c ≤ 0,3f_ck .

9.1.3 Елементи з важкого бетону не виключають застосування положень стосовно необхідної стальної арматури для дотримання вимог придатності до експлуатації і/або довговічності, так і армування певних частин елементів. Цю арматуру можна враховувати при перевірці локальних граничних станів за першою та другою групам.

9.2 Матеріали

9.2.1 Бетон: додаткові розрахункові припущення

9.2.1.1 Внаслідок нижчих характеристик податливості важкого бетону величини α_cc,pl і α_ct,pl можна приймати меншими ніж α_cc і α_ct для залізобетону і рівними: 0,8.

9.2.1.2 У разі врахування напружень розтягу при визначенні розрахункового опору (див. 3.1.5 ДБН В.2.6-98) елементів з важкого бетону, епюру «напруження-деформації» можна продовжити аж до розрахункової міцності на розтяг за допомогою виразу (3.1.6.2 ДБН В.2.6-98) або за лінійною залежністю.

f_ctd = α_ct f_ctk,0,05/γ_C (9.1)

9.3 Спрощений метод розрахунку стін та колон

9.3.1 За відсутності більш точного підходу розрахунковий опір відносно критичної поздовжньої сили для гнучкої стіни або колони зі звичайного бетону можна визначати як:

N_Rd = b·h_w·f_cd·Φ, (9.2)

де

N_Rd - несуча здатність за осьовою силою;

b - загальна ширина поперечного перерізу;

h_w - загальна висота поперечного перерізу;

Φ - коефіцієнт, що враховує ексцентриситет, з урахуванням неточностей і дефектів та впливів повзучості

Для елементів із в’язями, коефіцієнт Φ можна приймати як:

Φ = (1,14·(1-2е_tot/h_w) – 0,02·l₀/h_w ≤ (1-е_tot/h_w), (9.3)

де

е_tot = е₀ + е_і (9.4)

е₀ - ексцентриситет першого порядку з урахуванням, у відповідних випадках, впливів перекриттів (наприклад, можливі моменти у закріпленнях, що передаються на стіну від плит) та горизонтальні дії;

е_і - додатковий ексцентриситет, що враховує впливи геометричних неточностей, див. 5.2. ДБН В.2.6-98.