8.8.5 Буро-набивні палі

8.8.5.1 Нижченаведені статті відносяться до армованих буро-набивних паль. Для неармованих буро-набивних паль див розділ 9.

8.8.5.2 Для забезпечення вільного протікання бетону навколо арматури, в першу чергу, важливо щоб арматура, арматурні сітки та будь-які закладні вироби конструювались так, щоб не створювались перешкоди для протікання бетону.

8.8.5.3 Буро-набивні палі діаметром, що не перевищує h₁ повинні забезпечуватись мінімальною поздовжньою арматурою площею А_s,bpmin.

Величини h₁ і А_s,bpmin рекомендуються приймати рівними: h₁ = 600 мм, а А_s,bpmin наведено у таблиці 8.6. Ця арматура повинна розподілятись вдовж периметру перерізу.

Таблиця 8.6 - Рекомендована мінімальна площа поздовжньої арматури у буро-набивних палях

Поперечний переріз палі, Ас	Мінімальна площа поздовжньої арматури, Аs,bpmin
Ас  0,5 м2	Аs ≥ 0,005∙Ас
0,5 м2 < Ас  1,0 м2	Аs ≥ 0,25 см2
Ас > 1,0 м2	Аs ≥ 0,0025∙Ас

Мінімальний діаметр поздовжніх стрижнів повинен становити не менш ніж 16 мм. Палі повинні мати щонайменш 6 поздовжніх стрижнів. Відстань у чистоті між стрижнями не повинна перевищувати 200 мм вдовж периметру палі.

8.8.5.4 Конструювання поздовжньої і поперечної арматури у буро-набивних палях наводится в відповідному нормативному документі.

8.9 Системи в’язей

8.9.1 Загальні положення

Вимоги, щодо в’язей наведено в 9.3 ДБН В.2.6-98.

8.9.2 Підбір в’язей

8.9.2.1 В'язі призначаються як мінімальне, а не як додаткове армування до необхідного за конструктивним розрахунком.

8.9.2.2 У рівні кожного перекриття і покриття необхідно забезпечувати належним чином нерозривні крайні в'язі в межах 1,2 м від краю. В’язь може включати арматуру, що використовується як частина внутрішньої в'язі.

8.9.2.3 Крайня в’язь повинна бути здатною сприймати зусилля розтягу:

F_tie,per = l_i∙q₁  q₂, (8.15)

де

F_tie,per - зусилля у в'язі (тут: розтяг);

l_i - довжина крайнього прольоту

Величини q₁ і q₂ рекомендуються приймати: q₁ = 10 кН/м а q₂ = 70 кН.

8.9.2.4 Споруди з внутрішніми краями (наприклад, атріуми, внутрішні двори тощо) повинні забезпечуватись крайніми в'язями таким же способом, як і зовнішні краї, які повинні повністю заанкерюватись.

8.9.2.5 Ці в'язі повинні бути у рівні кожного перекриття і покриття у двох напрямах приблизно під прямими кутами. Вони повинні бути фактично нерозривними по всій своїй довжині та заанкерюватись до крайніх в’язей на кожному кінці, за винятком продовження у якості горизонтальних в'язей до колон або стін.

8.9.2.6 Внутрішні в'язі можуть частково або повністю розподілятись рівномірно у плитах або групуватись у балках, стінах або інших відповідних місцях. У стінах вони повинні бути в межах 0,5 м від верху або низу плит перекриттів, див рисунок 8.15.

8.9.2.7 У кожному напрямі внутрішні в'язі повинні сприймати розрахункову величину зусилля розтягу F_tie,int =20 кН/м (кН на метр довжини).

8.9.2.8 У перекриттях без стяжок де в'язі не можуть розподілятись в напрямку довжини прольоту, поперечні в'язі можуть групуватись вдовж осей балок. У цьому випадку мінімальне зусилля у напрямі внутрішньої осі балки становить:

F_tie = q₃ (l₁ + l₂) /2  q₄ , (8.16)

де

l₁, l₂ – довжини прольотів (у м) плит перекриття або у сторону балки (див. рисунок 8.15).

Величини q₃ і q₄ рекомендується приймати: q₃ = 20 кН/м а q₄ = 70 кН.

8.9.2.9 Внутрішні в'язі повинні з’єднуватись з крайніми в’язями таким чином, щоб забезпечувалась передача зусиль.

8.9.2.10 Крайні колони і стіни повинні розв’язуватись горизонтально до споруди у рівні кожного перекриття і покриття.

8.9.2.11 В'язі повинні сприймати зусилля розтягу f_tie,fac на метр фасаду. Для колон достатнє зусилля до F_tie,col. Величини f_tie,fac і F_tie,col рекомендуються приймати: f_tie,fac = 20 кН/м, а F_tie,col = 150 кН.

8.9.2.12 Кутові колони повинні розв’язуватись у двох напрямах. У цьому випадку сталь, що забезпечується для крайніх в’язей, може використовуватись як горизонтальна в’язь.

8.9.2.13 У панельних будівлях висотою 5 і більше поверхів необхідно забезпечувати вертикальні в'язі у колонах і/або стінах для обмеження пошкоджень перекриття у разі аварійного руйнування розташованої нижче колони або стіни. Ці в'язі повинні формувати частину прольотної системи для перекривання ушкодженої зони.

С

А

В

С

- крайня в’язь - середні в’язі - горизонтальні в'язі колони або стіни

Рисунок 8.15 - В'язі для аварійних дій

8.9.2.14 Зазвичай, нерозривні вертикальні в'язі повинні забезпечуватись від найнижчого до найвищого рівня, бути здатними сприймати навантаження від проектної аварії на перекриття над зруйнованою колоною/стіною. Інші рішення, наприклад, на основі роботи діафрагми із уцілілих стін і/або дисків перекриттів, можуть застосовуватись якщо можна підтвердити статичну рівновагу і відповідну деформативність.

8.9.2.15 Якщо колона або стіна обпирається на своїй найнижчій відмітці на елемент відмінний від фундаменту (наприклад, балку або плиту) аварійну втрату цього елемента необхідно враховувати при розрахунку і забезпечувати прийнятний альтернативний розподіл навантаження.