8.2.7 Арматура на кручення

8.2.7.1 Хомути на кручення повинні бути замкненими та заанкереними за допомогою напусків або крюків, див. рисунок 8.6, і повинні утворювати кут 90^о з віссю конструктивного елемента

а) рекомендовані форми b) форма не рекомендується

Рисунок 8.6 - Приклади форм хомутів на кручення

8.2.7.2 Положення 8.2.6.5 і 8.2.6.6, зазвичай є достатніми для забезпечення мінімально необхідних хомутів на кручення.

8.2.7.3 Поздовжній крок хомутів на кручення не повинен перевищувати u/8 (див. 4.7.2, рисунок 4.14, для позначень), або вимогу 8.2.6, або менший розмір поперечного перерізу балки.

8.2.7.4 Поздовжні стрижні повинні розташовуватись таким чином, щоб у кожному куті був, як мінімум, один стрижень, а інші рівномірно розподілятись вдовж внутрішнього контуру хомутів з кроком, що не перевищує 350мм.

8.2.8 Поверхневе армування

8.2.8.1 Встановлення поверхневої арматури може знадобитись для обмеження розкриття тріщин, або для забезпечення необхідного опору розколюванню захисного шару бетону.

8.2.9 Проміжні опори

8.2.9.1 При обпиранні балки на іншу балку, а не на стіну або колону, необхідно передбачати та розраховувати армування для сприйняття дії взаємної реакції. Таке армування повинно бути додатковим до необхідного для інших дій. Це правило застосовується для плит, що не обпираються на верх балок.

8.2.9.2 Опорна арматура між двома балками повинна включати хомути, що охоплють основну арматуру опорного елемента. Деякі із з'єднань можуть розподілятись за межі об’єму бетону, що є спільним для двох балок, (див. рисунок 8.7).

А

В

- опорна балка висотою h₁ - балка, що обпирається, висотою h₂(h₁≥ h₂)

Рисунок 8.7 - Розміщення опорної арматури у зоні перетину

двох балок (вид у плані)

8.3 Суцільні (нерозрізні) плити

Цей розділ застосовується до плит, суцільних у одному або двох напрямках, у яких b і l_eff становлять не менш ніж 5h (див. 5.3.1 ДБН В.2.6-98).

8.3.1 Арматура, що працює на згин

8.3.1.1 У головних напрямках застосовуються мінімальні та максимальні відсотки армування згідно з 8.2.1.

8.3.1.2 У суцільних в одному напрямі плитах допоміжна поперечна арматура повинна становити не менш ніж 20% від кількості основної арматури. У приопорних зонах поперечна до верхніх основних стрижнів арматура не вимагається, якщо відсутні поперечні згинальні моменти.

8.3.1.3 Крок стрижнів не повинен перевищувати s_max,slabs:

• для основної арматури, 3h ≤ 400 мм, де h - загальна товщина плити;

• для додаткової арматури, 3h ≤ 450 мм;

У зонах зосереджених навантажень або максимальних моментів рекомендуються наступні величини:

• для основної арматури, 2h ≤ 250 мм;

• для додаткової арматури, 3h ≤ 400 мм;

8.3.1.4 Також застосовуються правила, наведені у 8.2.3.1…8.2.3.3, 8.2.4.1…8.2.4.3 та 8.2.5, але при a_l=d.

8.3.1.5 У шарнірно обпертих плитах половина визначеної для прольоту арматури повинна продовжуватись аж до опори і заанкерюватись у ній згідно з 7.2.3.

Обривання і заанкерення арматури виконується відповідно до 8.2.3, 8.2.4 і 8.2.5.

8.3.1.6 При наявності часткового защемлення вдовж грані плити, але не врахуванні його у розрахунку, верхня арматура повинна розраховуватись на сприйняття, щонайменш, 25% максимального моменту у прилеглому прольоті. Ця арматура повинна продовжуватись на відстань не менш ніж 0,2 від величини прилеглого прольоту, що виміряного від грані опори. Вона повинна бути нерозривною на проміжних опорах і заанкерюватись на крайніх опорах. На крайній опорі, величину моменту, який повинен сприйматись, можна зменшити до 15% від максимального у прилеглому прольоті.

8.3.1.7 Вдовж вільних (без обпирання) граней плита, як правило, повинна мати поздовжнє і поперечне армування, в основному розміщене, як показано на рисунку 8.8.

8.3.1.8 Звичайне армування плит може працювати у якості арматури граней.

Рисунок 8.8 - Армування грані плити