§ 3. Кримінальна відповідальність та її підстави

Поняття кримінальної відповідальності. Кримінальна відповідальність — це один із видів юридичної відповідальності. Вона є відповідальністю ретроспективною, тобто відповідною реакцією держави на вчинене в минулому порушення права. Її можна визначити як право держави обмежувати права і свободи людини.

Поняття кримінальної відповідальності є юридичним поняттям, яке характеризується тим, що:

1) органи правосуддя мають визнати особу винною у вчиненні злочину, як наслідок — ця особа вимушена виконувати негативну правову роль у суспільстві та державі;

2) державна оцінка вчиненого злочину має вираження в осуді злочинця та його діяння в обвинувальному вироку суду;

3) вид і міра обмежень особистого (наприклад, позбавлення волі), майнового (наприклад, стягнення штрафу) або іншого характеру (наприклад, позбавлення права обіймати певні посади) обирається з урахуванням меж відповідальності за вчинений злочин;

4) реальне вчинення злочину, за який встановлена відповідальність у кримінальному законі.

Кримінальна відповідальність — це особлива правова роль особи, яка вчинила злочин, пов'язана з державним осудом, а також обмеженнями особистого, майнового чи іншого характеру, що визначається обвинувальним вироком суду.

У межах єдиної підстави кримінальної відповідальності можна виділити її фактичну та юридичну сторони. Фактична сторона — це вчинення в реальній дійсності суспільно небезпечного діяння, а юридична — це передбаченість такого діяння в КК. Кримінальна відповідальність настає тільки після встановлення судом повної відповідності фактичної та юридичної сторін вчинку. Відсутність останньої свідчить про відсутність підстави кримінальної відповідальності, тобто про відсутність у діях особи складу злочину.

 

§ 4. Поняття злочину та його ознаки

Злочин — це вчинок людини. Йому притаманні всі ті об'єктивні та суб'єктивні ознаки, що характеризують поведінку людини. Це фізичні властивості (рух або утримання: від нього); психологічні властивості (наявність свідомості, волі, певної мотивації поведінки, її цілеспрямованість або спонтанність) тощо.

КК України дає саме таке його визначення. Стаття 11 встановлює: “Злочином є передбачене цим Кодексом сус-пільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину”.

У зазначеній статті закріплені три ознаки злочину: а) суспільна небезпечність діяння, б) винність і в) передбаченість діяння в законі про кримінальну відповідальність. Перші дві ознаки — суспільна небезпечність і винність — є матеріальними, що розкривають соціально-психологічну природу злочину; третя — формальна, що відбиває юридичну природу злочину, тобто його протиправність.

Протиправність — це формальна ознака злочину. Вона означає обов'язок передбачення його в кримінальному законі. Кримінальна протиправність складає правову оцінку суспільної небезпечності злочину, що закріплена в конкретній нормі закону. Кримінальний закон дає вичерпний перелік злочинів. Будь-яке діяння, що становить небезпеку для суспільства, але за нього не передбачена кримінальна відповідальність, не може розглядатися як злочин.

Одним з елементів протиправності є караність злочину. Караність злочину випливає із суспільної небезпечності та протиправності діяння. Діяння є кримінально караним тому, що воно суспільно небезпечне і передбачене кримінальним законом як злочин.